Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №552/3951/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2018 року

Київ

справа №552/3951/17

адміністративне провадження №К/9901/1180/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 552/3951/17

за адміністративним

позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шевченко Ірини Володимирівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м.Полтава від 20 вересня 2017 року (у складі судді Миронець О. К.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (у складі колегії суддів Ральченка І. М., Бершова Г.Є., Катунова В. В.), установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконними дії державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шевченко І.В. щодо складання постанови про адміністративне правопорушення від 14 червня 2017 року та накладення адміністративного стягнення в сумі 170 грн. за ст. 53-1 КУпАП, скасувати дану постанову, закрити провадження по справі та визнати протиправним та скасувати повідомлення головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09 червня 2017 року №31-16-0.46-31/90-17.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що інспектор Шевченко І. В. не мала повноважень на складання протоколу та винесення постанови, оскільки Диканський район не віднесений до неї компетенції. Крім того, позивач посилається на той факт, що при винесенні постанови були допущені порушення, а саме не оголошено посадову особу, яка розглядає справу, не роз'яснено його права та обов'язки, не були розглянуті клопотання. Також в своєму позові позивач посилається на те, що земельною ділянкою фактично користується ФСГ «Райдуга», а постанова винесена щодо нього як фізичної особи.

3. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями ОСОБА_2 звернувсь до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 20вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року, направити адміністративну справу № 552/3951/17 на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

5. 19 грудня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м.Полтави від 20 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року надійшла до Верховного Суду.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2017 року вказану касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Кравчука В. М., Стародуба О.П.

7. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2017 року оскільки касаційна скарга за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 330 КАС України її залишено без руху.

8. 10 січня 2018 року ОСОБА_2 було усунено недоліки касаційної скарги.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 06 лютого 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд першої та апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

11. Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 16 березня 2018 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.

13. Станом на 22 березня 2018 року заперечення на відзив до Суду не надходило.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 червня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шевченко І. В. складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 57,3 га.

15. При проведенні перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Петро-Давидівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_2 здійснено самовільне зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 57,3 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Документи на право власності чи користування відсутні.

16. За дане порушення передбачено оплату шкоди, заподіяної територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 74236 грн 68 коп.

17. 09 червня 2017 року у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шевченко І. В. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 125 Земельного кодексу України, що виразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 57,3га з кадастровим номером НОМЕР_1 на території Петро-Давидівської сільської ради, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України.

18. 09 червня 2017 року ОСОБА_2 вручено припис про усунення порушень вимог чинного законодавства в термін до 09 липня 2017 року, а саме виготовити документи, що посвідчують право власності на вказану ділянку або звільнити ділянку.

19. 14 червня 2017 року винесено постанову, згідно якої на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення за порушення вимог ст. 125 Земельного кодексу України та накладено штраф в сумі 170 грн. згідно зі ст. 53-1 КУпАП України.

20. Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з наступного, що у відповідності до ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

22. Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та визначається як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

23. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

24. Ні на вимогу припису про усунення порушень вимог чинного законодавства від 09 червня 2017 року, виданого державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ні у ході судового розгляду справи ОСОБА_2 не надано відповідних документів щодо права користування земельною ділянкою на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області земельну ділянку площею 57,3га.

25. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 25 листопада 1998 року зазначена вище земельна ділянка на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 57,3 га., з яких ріллі - 46,3 га, багаторічних насаджень - 4,4 га, кормових угідь - 5,6 га, під іншими угіддями - 1,0 га, за кадастровим номером НОМЕР_1 була надана в користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_4

26. В 1998 році створено селянське (фермерське) господарство «Райдуга», засновниками якого були ОСОБА_4 та ОСОБА_2

27. Наказом голови селянського (фермерського) господарства «Райдуга» №1 від 18 серпня 2014 року звільнено з посади голови господарства ОСОБА_4 та призначено головою ОСОБА_2

28. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

29. Відповідно до ст. 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

30. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

31. У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

32. Разом з тим, ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

33. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

34. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

35. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

36. Згідно листа від 08 червня 2017 року № 02-28/191 земельною ділянкою площею 57,3 га, яка була надана в користування ОСОБА_4, на даний час користується ОСОБА_2

37. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що земельною ділянкою площею 57,3 га фактично користується ОСОБА_2

38. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем прав на користування земельною ділянкою загальною площею 57,3 га на території Петро-Давидівської сільської ради.

39. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», користування ОСОБА_2 зазначеною земельною ділянкою є самовільним її зайняттям.

40. Суди попередніх інстанцій не прийняли доводи скаржника стосовно того, що вказана земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні не позивача, а СФГ «Райдуга», у зв'язку з чим і відповідальність за порушення ст. 125 Земельного кодексу України, передбачену ст. 53-1 КУпАП України, має нести господарство.

41. Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про фермерське господарство» за порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, голова фермерського господарства несе відповідальність, передбачену законом.

42. Відповідальність безпосередньо фермерського господарства в силу ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про фермерське господарство» поширюється за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

43. Суди попередніх інстанцій вважали, що ОСОБА_2 як голова СФГ «Райдуга» є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП України.

44. Крім того, суди зазначено, що доводи скаржника стосовно відсутності у державного інспектора Шевченко І. В. повноважень на складання протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є безпідставними враховуючи наступне.

45. У відповідності до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України.

46. Відповідно до наказу від 01 червня 2017 року «Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» державному інспектору у сфері державного контролю за використанням земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Філіповій І. В. та державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Великобагачанському, Глобинському, Семенівському, Хорольському районах - Шевченко І. В. у термін з 06 червня 2017 року по 12 червня 2017 року доручено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства шляхом перевірки використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, які не передані у власність, користування (оренду) на території Петро - Давидівської сільської ради Диканського району.

47. Тому, на час складання протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 державний інспектор Шевченко І. В. мала відповідні повноваження.

48. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що при складанні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Шевченко І. В. діяла у межах повноважень та з дотримання положень відповідного законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

49. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягають скасуванню виходячи з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції та у своєму рішенні також зазначив, що відсутність документального підтвердження прав власності, користування позивача на земельну ділянку була підставою у задоволенні позовних вимог у суді першої інстанції, а отже знайшло підтвердження винесення відповідачем обґрунтованої та законної Постанови. Крім того, суд апеляційної інстанції послався лише на «докази» - покази «свідків» ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які повідомили суду, що земельною ділянкою користується позивач.

Також суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач, як голову СФГ «Райдуга», поширюється відповідальність, передбачена ст. 21 Закону України «Про фермерське господарство» та є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 21 Закону України про адміністративні правопорушення. Однак ст. 21 вказаного Закону «Відповідальність фермерського господарства», регулює відносини держави та юридичної особи, a не громадянина і держави.

Судом першої інстанції було також вказано, що інспектор Шевченко І. В. мала відповідні повноваження на складання протоколу та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у Диканському районі Полтавскої області. Однак на наше клопотання, судами не було витребувано внутрішнього наказу про сумісництво посад інспектора Шевченко І. В., згідно штатного розкладу, а саме: займаної посади і аналогічної у іншій адміністративній одиниці, без якої вона не мала наданих їй повноважень у Диканському районі Полтавської області.

V. ОЦІНКА СУДУ

50. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

51. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

52. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

53. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

54. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

55. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки у ОСОБА_2 відсутні документи, які посвідчують його право на користування земельною ділянкою загальною площею 57,3 га з кадастровим номером НОМЕР_1 на території Петро-Давидівської сільської ради, притягнення його до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки є законним, оскільки відповідає вимогам ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП України.

56. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у позові та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

57 Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій рішень.

58. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

59. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтава від 20 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у цій адміністративній справі №552/3951/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб