Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №419/917/17

адміністративне провадження №К/9901/42682/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,, -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старобільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області (далі - управління ПФУ) на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 травня 2017 року (прийняту судом у складі судді Іванової О.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Ханової Р.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє через представника - ОСОБА_2 , до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати неправомірними дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті належної ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2016 року;

- зобов`язати управління ПФУ виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2014 року по 01 травня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Новоайдарський районний суд Луганської області постановою від 16 травня 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав неправомірними дії управління ПФУ в частині відмови у виплаті належної ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2016 року.

Зобов`язав управління ПФУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію за період з 01.09.2014 року по 01.05.2016 року.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції змінив.

В абзацах другому та третьому резолютивної частини постанови Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 травня 2017 року у справі № 419/917/17 дату « 01.09.2014 року» змінив на дату « 01.10.2014 року».

В інший частині постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 травня 2017 року у справі № 419/917/17 - залишив без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи такі рішення, виходили із того, що нормами частини першої статті 46, статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачено право пенсіонера на виплату нарахованої пенсії за минулий час.

Крім того, підставою відмови пенсійний орган визначив відсутність у заявника підстав для поновлення виплати пенсії. Між тим, у своїй заяві представник ОСОБА_1 просив виплатити неотримані нею суми пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2016 року, а не поновити виплату пенсії позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до довідки пенсійного органу Російської Федерації (далі - РФ) позивач стала на облік у пенсійному органі 06 травня 2016 року.

Однак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при визначені періоду нарахованих сум пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, допущена помилка.

ОСОБА_1 перебувала на обліку у відповідача з жовтня 2014 року, тому нарахування та виплату їй недоотриманої пенсії необхідно здійснювати з 1 жовтня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 листопада 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та відмовити у задоволенні прозову.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами матеріальних норм права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суди не врахували вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 21-1 (у редакції чинній на час звернення позивача із заявою до пенсійного органу; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1), згідно з яким заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до пенсійного органу. Заяви про поновлення виплати пенсії подано не було.

Крім того, управління ПФУ не має змоги визначити та правильно обчислити суму недоотриманої пенсії, що належить ОСОБА_1 , на виконання судових рішень, оскільки матеріали пенсійної справи наразі не обліковуються в управлінні, оскільки ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до РФ.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року № 768/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл справи та протоколом від 19 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Красношлик П.В. на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 08.12.2016 року звернувся до управління ПФУ з заявою про виплату належних ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії за період з 01.09.2014 року по 01.05.2016 року у зв`язку з тим, що остання в серпні 2014 року вимушена була покинути місце постійного проживання у зв`язку з тим, що вона проживала в зоні проведення антитерористичної операції.

08.02.2017 року ОСОБА_2 отримав лист управління ПФУ, яким йому відмовлено у виплаті пенсії за минулий час ОСОБА_1 , оскільки необхідно поновити виплату пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій з обов`язковим наданням особисто заяви, довідки про реєстрацію в Україні, після цього управління направить запит на отримання пенсійної справи з РФ. Тільки за цих умов можливо поновити виплату пенсії за період, який пенсіонер не отримував пенсію в Україні (до дати призначення пенсії в РФ), але не більше як за три роки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Як встановили суди, спірним у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу нарахованих сум пенсії ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 року по 01.05.2016 року (до моменту призначення пенсії у РФ) у відповідності до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Однак стаття 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулює порядок та умови звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а не за поновленням виплати пенсії для отримання недоотриманих сум.

Відповідно до статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набула чинності 13.03.1992 року, при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачено право пенсіонера на виплату нарахованої суми пенсії за минулий час. Враховуючи те, що позивач через свого представника звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої суми пенсії за минулий час, у пенсійного органу відсутні підстави для відмови у проведенні такої виплати.

Така обставина, як от, відсутність пенсійної справи в управлінні ПФУ (пенсійна справи не обліковується в управлінні) через те, що позивачці відповідно до Угоди пенсія призначена у РФ, не може стати на заваді реалізації її (позивача) права на отримання нарахованих сум пенсії (до моменту призначення пенсії у РФ).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишити без задоволення, а постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 16 травня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко