Постанова КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №750/6274/17

05.06.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа №750/6274/17

адміністративне провадження №К/9901/30707/18

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 750/6274/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у взятті на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради повторно розглянути заяву позивача про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України від 21 квітня 2017 року.

- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.;

- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1280,00 грн.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції; зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 квітня 2017 року про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції; в іншій частині вимог позивачу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у позові.

Як встановлено, позивач з 17 грудня 2014 року по 03 квітня 2017 року перебував на обліку в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб по Деснянському району м. Чернігова, що надавало йому право на отримання соціальних виплат, зокрема, пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та компенсацію вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради.

Враховуючи, що під час проведення перевірок фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складанням актів обстеження матеріально побутових умов не було підтверджено факт проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , то управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради 03 квітня 2016 року прийнято рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2017 року у справі № 750/4066/17 визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо скасування дії довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи від 12 грудня 2014 року № 7423690733 та зняття з обліку як внутрішньо переміщену особу; скасовано розпорядження управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради від 03 квітня 2017 року № 05-15/148 щодо скасування дії довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи від 12 грудня 2014 року № 7423690733 та зняття з обліку як внутрішньо переміщену особу; стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500,00 грн.;

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради задоволено; постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради про визнання дій незаконними, скасування розпорядження та стягнення моральної шкоди відмовлено.

21 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради заяву про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Листом від 21 квітня 2017 року № 05-05/8835 відповідач повідомив позивача про відмову у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи з посиланням на абз. 2 п.8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМ України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи, а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт переміщення позивача через лінію зіткнення в Луганській області на тимчасово окуповану територію, а також відсутність останнього понад 60 днів за місцем фактичного проживання як тимчасово переміщеної особи в АДРЕСА_1 , колегія суддів, з урахуванням правил статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», вважає, що позивач повернувся до покинутого місця проживання, а тому у відповідача були наявні підстави для відмови позивачу у взятті на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, правовою підставою для відмови ОСОБА_1 у взятті на облік є абзац 2 пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМ України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з абзацом 2 пункту 8 зазначеного Порядку заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки.

Отже, вказаною нормою встановлено підстави для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб, що і є предметом спору.

Таким чином, суду у цій справі необхідно перевірити докази того, що у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки. Тобто, необхідно перевірити наявність підстав, передбачених абзацом 2 пункту 8 Порядку, для винесення оскарженого рішення щодо відмови у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб.

Разом з тим, апеляційний суд не дослідив докази у справі, зокрема, щодо фактичних підстав для відмови позивачу у взятті на облік.

Натомість, вказаний суд встановив факт відсутності позивача понад 60 днів за місцем фактичного проживання та, з урахуванням правил статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», дійшов висновку про відмову у позові.

Проте, стаття 12 зазначеного закону регламентує підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, але не підстави для відмови у взятті на облік.

Так, абзац восьмий частини першої вказаної статті передбачає, що у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Частиною 3 статті 159 КАС (у редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 750/6274/17 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0