Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2018 року у справі №804/1177/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №804/1177/17

адміністративне провадження №К/9901/21463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В.) у справі за позовом Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до заступника начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління Куратченка Михайла Віталійовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до заступника начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області) - начальника слідчого управління Куратченка М.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника ГУНП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління Куратченка М.В., яка полягала у нездійсненні особистого прийому громадян 04 листопада 2016 року, відповідно до затвердженого графіку;

- зобов'язати заступника начальника ГУНП в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління Куратченка М.В. невідкладно усунути порушення закону шляхом здійснення особистого прийому ОСОБА_1 у зручний для нього день та час, без урахування графіку особистого прийому Куратченка М.В.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази сплати судового збору у розмірі 1 760,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 повернуто апелянту, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка діє в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 не є платником судового збору відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VІ). Також скаржником зазначено, що громадська організація, яка не є прибутковою та не має власних коштів та майна, не може сплачувати судовий збір. Таким чином, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування положень статті 2 Закону №3674-VІ та частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, далі - КАС України).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд послався на підпункт 5 пункту 3 частини 2 статті 4 №3674-VІ, яким визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи дату звернення позивача з апеляційною скаргою - 24 квітня 2017 року, суд апеляційної інстанції визначив суму судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яка розраховується у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" і складає - 1 760,00 грн.

На виконання вимог ухвали від 26 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 надіслала до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. У вказаній заяві зазначила, що сплата судового збору громадськими організаціями без статусу юридичної особи чинним законодавством не передбачена, а тому підстави для сплати судового збору у розмірі 1 760,00 грн. за звернення до суду із апеляційною скаргою відсутні.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що Громадською організацією "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 не виконано вимог ухвали від 26 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано доказів сплати судового збору у сумі 1 760,00 грн., тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, відповідно до вимог статті 189 КАС України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною третьою статті 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Частинами першою та другою статті 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3674-VІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №3674-VІ, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частиною першою та другою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 3674-VI: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:

1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - у справах про стягнення аліментів; 4) позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) виборці - у справах про уточнення списку виборців; 12) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; 13) учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав; 14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; 15) фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; 16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. 18) Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України; 19) органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення; 20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Слід зауважити, що судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі позивач оскаржує з підстав застосування до Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка діє в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 положень Закону № 3674-VI, оскільки вважає, що Громадська організація не є платником судового збору.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції, враховуючи обставини цієї справи, межі і вимоги касаційної скарги переглядається Верховним Судом з підстав правомірності застосування до позивача положень Закону № 3674-VI в частині наявності у Громадської організації обов'язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації.

Зі змісту положень частини першої статті 60 КАС України слідує, що ряд суб'єктів наділені правом звернення до суду в інтересах інших осіб, проте позивачами у таких справах виступають безпосередньо самі особи.

Таким чином, суб'єктами сплати судового збору є особи, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, а не їх представники, які вчиняють дії виключно від імені особи, в інтересах якої вони діють.

Суд враховує, що метою встановлення певних ставок судових витрат на законодавчому рівні є забезпечення діяльності судової гілки влади, а також насамперед дисциплінування осіб, які звертаються за захистом своїх порушених прав та інтересів, спрямоване на обмеження подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань.

З урахуванням вищезазначеного, можна зробити висновок, що в разі звернення до суду Громадської організації в інтересах інших осіб, така Громадська організація є в розумінні Закону № 3674-VІ платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов'язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем. Таким чином, з'ясуванню підлягають обставини наявності у такої особи обов'язку сплачувати судовий збір чи наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Як убачається з матеріалів справи, Громадська організація "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація", яка діє в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 судовий збір, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не сплатила, клопотання про звільнення від сплати судового збору не подавалось.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем у строк, визначений ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху, не усунуто недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для її повернення.

Щодо посилань позивача на практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суд України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013, колегія суддів зазначає наступне.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації „Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України „Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту „г" частини першої статті 49 Закону України „Про авторське право і суміжні права" надав тлумачення редакції пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", яка діяла до 1 вересня 2015 року.

Разом з тим, у новій редакції цього Закону, чинній на момент звернення позивача до суду апеляційної інстанції, громадські організації не включено до переліку осіб, на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.

Крім того, у даному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, утворені відповідно до частини другої статті 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права", не належать до тих платників судового збору, які звільняються від його сплати у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1997 року у справі "Католицька церква Ла Кане проти Греції" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки дане рішення стосувалось вирішення питання правоздатності церкви як організації, що не має статусу юридичної особи, звертатися до суду з позовом щодо захисту права власності.

За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець