Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2018 року

Київ

справа №815/5301/17

адміністративне провадження №К/9901/48118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя - Іванов Е.А., судді - Андрухів В.В., Бойко О.Я.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді - Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), в якому просив: - визнати дії ДКСУ щодо невиконання (бездіяльність по виконанню) постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011р. у справі №1512/2-а-356/11 у встановлений законом термін протиправними; - зобов'язати ДКСУ нарахувати та виплатити стягувачу ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 581,40 грн. за порушення строку виконання державою постанови Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2011р. у справі №1512/2-а-356/11, що становить три відсотки річних від несплаченої суми за весь час прострочення виконання зазначеного рішення суду, починаючи з 22 травня 2013 року до 28 лютого 2017 року відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на виконання відповідачем судового рішення у справі №1512/2-а-356/11 понад встановлений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну казначейську службу України виплатити ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 971,79 грн. за порушення встановленого строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, виданого 10.10.2013р. Київським районним судом м. Одеси по справі №1512/2-а-356/11. В решті позову відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що на час звернення позивача до суду, не зважаючи на рішення про виплату компенсації від 30.10.2017р. за №134, не виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення. Враховуючи, те що ДКСУ вчинялись певні дії для виплати суми за виконавчим листом Київського районного суду м. Одеси від 10.10.2013 року у встановлений законом строк та він був виконаний ДКСУ несвоєчасно не з вини ДКСУ, та те, що на цей час компенсація згідно рішення про виплату компенсації від 30.10.2017 за №134 не виплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Також суд зазначив, що вважає можливим вийти за межі позовних вимог щодо стягнення суми в більшому розмірі ніж заявлено в позові виходячи з суми зазначеної в рішенні відповідача від 30.10.2017р. №134.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

6. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року було виконано відповідачем лише 28 лютого 2017 року, тобто, поза тримісячним строком, визначеним ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що є підставою для виплати відповідної компенсації та задоволення позову в цій частині. Крім того, Державною казначейською службою України після звернення позивача з позовом до суду було прийнято рішення про виплату компенсації від 30 жовтня 2017 року №134 та самостійно розраховано компенсацію в сумі 971,79 грн. Незважаючи на вказане рішення станом на час звернення до суду з цим позовом позивачу не було виплачено компенсацію за порушення строку виконання судового рішення, що також свідчить про обґрунтованість позову в частині стягнення цих коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ДКСУ (далі - скаржник) у квітні 2018 року звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року.

9. В касаційній скарзі ДКСУ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що Головне управління ДКСУ в Одеській області листом від 16.10.2013р. за №16-10/1513-8838 надіслало на адресу ДКСУ пакет документів стосовно виконання виконавчого листа Київського районного листа м. Одеси від 10.10.2013р., з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31.07.2013р. у справі №1512/2-а-356/11, який був виконаний ДКСУ 28.02.2017 року. Посилається на те, що рішення про виплату компенсації від 30.10.2017р. №134 знаходиться на виконанні у ДКСУ та буде виконано за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» в порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». При цьому, скаржник посилається на черговість виконання судових рішень, передбачену абзацом другим ч.3 розділу ІІ Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

11. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Київським районним судом м. Одеси 07 квітня 2011 року прийнято постанову у справі №1512/2-а-356/11, якою покладено обов'язок на Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради вчинити дії, а саме перерахувати щорічну разову грошову допомогу за 2010 рік та виплатити позивачу не отриману частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченою ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, визначеному законом, виходячи з розміру на момент виникнення права на виплату, з урахуванням проведених виплат. 07 квітня 2011 року вказана постанова набрала законної сили.

13. 10 жовтня 2013 року на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області надійшла заява ОСОБА_2 від 10 жовтня 2013 року, стосовно виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11 з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2013 року у справі № 1512/2-а-356/11, щодо стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2010 рік у розмірі 5168,00 грн.

14. 28 лютого 2017 року Державною казначейською службовою України був виконаний виконавчий лист Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 2013 року по справі № 1512/2-а-356/11 за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

15. Державною казначейською службою України після звернення позивача з позовом до суду було прийнято рішення про виплату компенсації від 30 жовтня 2017 року за №134 та самостійно розраховано компенсацію в сумі 971,79 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Частина 1 статті 5 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

17. Частина 2 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

18. Пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

19. Пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845): рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

20. Пункт 33 Порядку №845: у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

21. Підпункт 1 пункту 47 Порядку №845: безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

22. Пункт 50 Порядку №845: компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

26. Стаття 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає обов'язок нарахування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

27. Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

28. Так, у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

29. Судами попередніх інстанції встановлено, що рішення у справі №6а/577/114/13 було виконано 30.03.2017 року, а 23.05.2017 року Державною казначейською службою України прийнято рішення про нарахування позивачу компенсацію за його несвоєчасне виконання.

30. Враховуючи, що наявність у позивача права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення та її розмір не є спірним, та беручи до уваги невиплату останньому нарахованих відповідачем коштів, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в зазначеній частині.

31. Крім того, Суд вважає доводи касаційної скарги щодо виплати належної позивачеві компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення безпосередньо в порядку черговості безпідставними та необґрунтованими, оскільки законодавчі приписи, які встановлюють черговість виконання рішень, визначають порядок виконання саме судових рішень на підставі відповідних виконавчих документів, а не рішень Казначейства про виплату компенсації.

32. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

33. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

35. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

36. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

37. В задоволенні касаційної скарги Державної казначейської служби України - відмовити.

38. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - залишити без змін.

39. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

І.Л. Желтобрюх