Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2018 року у справі №817/1310/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №817/1310/16

касаційне провадження №К/9901/26726/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий край» (далі - Товариство) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 (суддя - Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (головуючий суддя - Зарудяна Л.О., судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий край» до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції від 18.08.2016 № 347 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік».

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: оспорюваний наказ був прийнятий із порушенням вимог Порядку проведення перевірок щодо контрольованих операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки Інспекції не надала доказів отримання від ДФС України відповідного погодження; всупереч вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України письмовий запит Інспекції не містив підстав для його надіслання із зазначенням інформації, яка це підтверджує, з огляду на що Товариство звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 11.10.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: у Інспекції були наявні правові підстави для прийняття оспорюваного наказу у відповідності до підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки річний дохід Товариства, від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), а обсяг господарських операцій Товариства з контрагентом-нерезидентом HONEY BG EOO (Болгарія), щодо контрольованих операцій з яких був поданий запит, перевищує 5 мільйонів гривень; Товариство не надало документації з трансфертного ціноутворення на обов'язків запит Інспекції; у Інспекції не було підстав для направлення до ДФС України інформаційного повідомлення з обґрунтуванням підстав для проведення перевірки, щоб отримати відповідне погодження на її проведення, як того вимагає Порядок проведення перевірок щодо контрольованих операцій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки оспорюваний наказ був прийнятий у зв'язку з ненаданням Товариством пояснень та документів на запит Інспекції, надісланий в порядку підпункту 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, тоді як вказаний вище Порядок був прийнятий на виконання підпункту 39.5.2.2 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 зазначеного Кодексу.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 26.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, оскільки: у оспорюваному наказі на перевірку підставою для проведення перевірки було вказано підпункт 78.1.15 пункту78.1 статті 78 Податкового кодексу України, то такий наказ повинен був прийматися після погодження з ДФС України; висновок судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний наказ на перевірки був прийнятий у зв'язку з ненаданням пояснень та документів на обов'язковий запит податкового органу суперечить не відповідає змісту цієї норми, оскільки у такому випадку підстава для проведення перевірки, зазначена у наказі, повинна бути іншою.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.08.2018 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 21.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство за 2015 рік мало дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, у розмірі 76830733,00 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2015 рік. Згідно витягу з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 обсяг господарських операцій Товариства з контрагентом-нерезидентом HONEY BG EOO (Болгарія) перевищує 5 мільйонів гривень.

Інспекція надіслала на адресу Товариства письмовий запит «Про надання інформації та її документального підтвердження» від 02.07.2016 №3478/14-119 у якому з посиланням на підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, абзац третій пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, пункти 9, 14, 15 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, просила у десятиденний термін надати пояснення та документальне підтвердження причин неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, оскільки за результатами аналізу встановлено наявність ризиків неподання Товариством звіту про контрольовані операції за 2015 рік (не відображення усіх контрольованих операцій у звіті про контрольовані операції) по взаєморозрахунках з контрагентом-нерезидентом HONEY BG EOO (Болгарія), що зареєстрований у країнах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

Зазначений запит був отриманий Товариством 06.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3302706280917.

При цьому, відповіді на запит Інспекції Товариство не надало.

18.08.2016 начальник Інспекції, керуючись підпунктом 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, пунктом 78.4 статті 78, пунктом 81.1 статті 81, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням Товариством відповіді та письмових пояснень з підтверджуючими документами на обов'язків запит протягом місяця з дня отримання прийняв наказ № 347 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України в частині подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік».

На підставі вказаного наказу посадовим особам Інспекції 18.08.2016 були видані направлення на перевірку № 271/14-138 та № 272/14-138, проте при виході на юридичну адресу Товариства, директор Товариства не допустив перевіряючих до перевірки, про що складено акт відмови №30/14/38637085 від 18.08.2016.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пунктів 39.4 і 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з підпунктом 39.4.4 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, платники податків протягом місяця з дня отримання запиту подають документацію щодо окремих контрольованих операцій, зазначених у запиті, яка повинна містити інформацію, зазначену у підпункті 39.4.6 цього пункту.

Зокрема, підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений в довільній формі) повинна містити таку інформацію: а) дані про пов'язаних осіб, а саме: контрагента (контрагентів) контрольованої операції; осіб, які безпосередньо (опосередковано) володіють корпоративними правами платника податків у розмірі 20 і більше відсотків. Дані повинні бути такими, що дають змогу ідентифікувати таких пов'язаних осіб (включаючи найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи); б) загальний опис діяльності групи (включаючи материнську компанію та її дочірні підприємства), у тому числі організаційну структуру групи, опис господарської діяльності групи, політику трансфертного ціноутворення; в) опис операції, умови її здійснення (ціна, строки та інші визначені законодавством України обов'язкові умови договорів (контрактів); г) опис товарів (робіт, послуг), включаючи фізичні характеристики, якість і репутацію на ринку, країну походження і виробника, наявність товарного знаку та іншу інформацію, пов'язану з якісними характеристиками товару (роботи, послуги); ґ) умови та строки здійснення розрахунків за операцією; д) чинники, які вплинули на формування та встановлення ціни; е) відомості про функції пов'язаних осіб, що є сторонами контрольованої операції, про використані ними активи, пов'язані з такою контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції (функціональний аналіз та аналіз ризиків); є) економічний аналіз (включаючи методи, які застосовано для визначення умов контрольованої операції та обґрунтування причин вибору відповідного методу; суму отриманих доходів (прибутку) та/або суму понесених витрат (збитку) внаслідок здійснення контрольованої операції, рівень рентабельності; розрахунок ринкового діапазону цін (рентабельності) стосовно контрольованої операції з описом підходу до вибору зіставних операцій, джерела інформації, застосовані для визначення умов контрольованої операції); ж) результати порівняльного аналізу комерційних та фінансових умов операцій відповідно до підпункту 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті; з) відомості про проведене платником податку самостійне або пропорційне коригування податкової бази та сум податку відповідно до підпунктів 39.5.4 і 39.5.5 пункту 39.5 цієї статті (у разі його проведення).

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений Інспекцією на адресу Товариства, містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені на підставі податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України.

За таких обставин на Товариство покладався обов'язок щодо надання відповідної інформації.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у наказі про проведення документальної виїзної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого орган.

Наявний в матеріалах справи наказ Інспекції від 18.08.2016 № 347 відповідає цим вимогам.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за цим запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства стало ненадання ним звіту про контрольовані операції та неподання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу щодо зазначених обставин. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень був сформований Інспекцією на підставі податкової інформації, отриманої відповідно до статті 73 Податкового кодексу України.

За змістом статті 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган при направленні запиту від 02.07.2016 № 3478/14-119 діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалі Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. Посилання скаржника порушення Інспекцією вимог Порядку проведення перевірок щодо контрольованих операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 № 344 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є безпідставними, оскільки положення зазначеного Порядку застовуються при перевірці контрольованих операцій, тоді як у даному випадку спірний наказу був прийнятий у зв'язку з неподанням платником звіту про контрольовані операції та ненадання документації на обов'язковий запит контролюючого органу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медовий край» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна