Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.08.2020 року у справі №320/5201/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа №320/5201/19

провадження №К/9901/17323/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А., суддів Берназюка Я. О., Кравчука В. М.

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 (суддя Лиска І. Г. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
23.06.2020 (головуючий суддя Оксененко О. М., судді Лічевецький І. О., Мельничук В. П. )

у справі № 320/5201/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення Міністерства оборони України від 21.06.2019 № 82, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому 11.04.2019 інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначите та виплатити йому як військовослужбовцю за контрактом одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 11.04.2019 інвалідності III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 11.04.2019, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон № 2011-XIII) та Порядку призначення виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби з військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від
25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), з урахуванням проведених виплат.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
23.06.2020, позов ОСОБА_1 задоволено.

3. Міністерство оборони України з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від
24.02.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
23.06.2020 у справі №320/5201/19 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу у військових частинах польова пошта В0259, В4673 та Генеральному штабі Збройних Сих України.

5. У період з 18.06.2014 по 31.08.2014 відповідно до довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції від 21.11.2016 №6448 та з 04.01.2015 по
24.02.2015 відповідно до довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції від 18.03.2015 №6590, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.

6. Під час виконання обов'язків військової служби із захисту Батьківщині позивач отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку акубаротравму та інші травми, що підтверджується довідкою військової частини А2331 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від
25.09.2014 за №4683.

7.25.11.2014 Виноградівською МСЕК Закарпатської області позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що сталося 12.08.2014, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААА №018509 від 25.11.2014 без встановлення групи інвалідності.

8. У зв'язку з цим позивачу виплачено допомогу у зв'язку з встановленням 10% втрати працездатності в розмірі 8526 грн.

9. У подальшому, 11.04.2019 Київською обласною МСЕК за результатами первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №1054676 від 11.04.2019.

10. З огляду на вказане, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в сумі 463250 грн.

11. Розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом засідання вказаної комісії за від 21.06.2019 № 82, про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

12. Вказане рішення обґрунтоване тим, що 25.11.2014 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, а 11.04.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю третьої групи, тому з огляду на абз. 2 ~law10~ та п. 8 Порядку № 975, комісія дійшла висновку, що позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому в призначенні йому одноразової грошової допомоги слід відмовити.

13. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, а її виплата має проводитися з урахуванням раніше виплаченої суми.

15. Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що обмеження передбачене п. 8 Порядку № 975 та абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону 2011-XII щодо позивача не застосовується.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі відповідач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та, з посиланням на практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у справах №806/2187/18, №2340/4394/18, №240/5765/18, №806/714/18, вважає, що у позивача немає права на отримання одноразової грошової допомоги понад дворічний строк, встановлений законом.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

18. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією та законами України.

19. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

20. Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

21. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

22. За приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ~law12~.

23. Так, право на виплату одноразової грошової допомоги передбачено ~law13~, який було доповнено ст.ст. 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI. ст.ст. 16-1, 16-2, 16-3, 16-4 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI набрав чинності
01.01.2014 і застосовується до правовідносин, що виникли після 01.01.2014.

24. Відповідно до ~law16~ у редакції, що діяла з
01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

25. Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) ~law18~ доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

26. Змістовно абз. 2 ~law19~ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

27. Окрім того, абз. 2 ~law20~ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

28. Обидві ці норми (абз. 1 та 2 п. 4 ст. 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

29. З метою реалізації норм ~law21~ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 975, п. 3 якого (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

-у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

-у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (далі також - МСЕК).

30. У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 зроблено такий правовий висновок:

"Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

З огляду на вищевикладене, судова палата вважає за необхідне відступити від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №295/3091/17), 21.06.2018 (справа №760/11440/17), 30.09.2019 (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII:

(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

(2) передбачені ~law23~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після)."

31. Своєю чергою, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від
02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 розглянуто питання обмеження одноразової грошової допомоги строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров'я та зроблено такі висновки:

"ті особи, стан здоров? я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

З огляду на вищезазначене, судова палата дійшла висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною 5 статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

Таким чином, за наслідками розгляду цієї справи, виходячи з чинного на час виникнення спірних правовідносин правового регулювання, можна зробити наступні висновки:

- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати ОГД;

- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми;

- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності".

32. Застосовуючи наведені вище висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що у цій справі судами попередніх інстанції було встановлено, що 05.11.2014 Виноградівською МСЕК Закарпатської області позивачу встановлено 10% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що сталося
12.08.2014, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААА №018509 від 25.11.2014 без встановлення групи інвалідності. З огляду на вказане, позивач отримав допомогу у зв'язку з встановленням 10% втрати працездатності в розмірі 8526 грн.

33. Своєю чергою, 11.04.2019 Київською обласною МСЕК за результатами первинного огляду позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №1054676 від 11.04.2019

34. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

35. Оскільки між подіями втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби і оглядом, за наслідком якого позивачу встановлено безтерміново ІІІ групу інвалідності, минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

36. З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанції були прийняті без повного дослідження всіх обставин справи.

37. За правилом ч. 1 ст. 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ч. 1 ст. 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

38. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, судові рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №320/5201/19 - скасувати.

Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя В. М. Кравчук