Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа №480/5982/20

адміністративне провадження № К/990/1949/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №480/5982/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Фермерського господарства «Пінчук» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року (суд у складі головуючого судді Діски А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Бершова Г.Є., суддів: Чалого І.С., Катунова В.В.) у справі №480/5982/20

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову ГУ Держгеокадастру у Сумській області, викладену у наказі від 06 серпня 2020 року №18-23789/16-20-СГ, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території села Тучне Миколаївської селищної ради, Білопільського району, Сумської області;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території села Тучне Миколаївської селищної ради, Білопільського району, Сумської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на виконання рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та оскаржуваним наказом відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки відповідно до державного акту на право постійного користування землею для ведення фермерського господарства земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні громадянина.

Позивач вважає, що відмова ГУ Держгеокадастру у Сумській області у задоволенні його заяви є безпідставною, необгрунтованою та не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу належало відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що вказує про протиправність наказу від 06 серпня 2020 року №18-23789/16-20-СГ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 06 серпня 2020 року №18-23789/16-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, орієнтованою площею 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, що розташована на території с. Тучне Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту, оскільки підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена в наказі, не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, в даному випадку належним і ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території с. Тучне Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, особою, яка не брала участі у справі Фермерським господарством «Пінчук» (далі по тексту - ФГ «Пінчук») направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №480/5982/20, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що земельна ділянка, яку хоче отримати позивач для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території села Тучне Миколаївської селищної ради, Білопільського району, Сумської області перебуває у користуванні ФГ «Пінчук» згідно акту на право постійного користування землею №21 від 23 березня 1995 року, серії СМ00338, яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 49,2 га, яка розташована на території Тучненської сільської ради Сумської області для ведення сільського (фермерського) господарства, на теперішній час земельна ділянка не є вільною, надання якої у власність суперечитиме положенням статті 116 Земельного кодексу України.

Як на підставу касаційного оскарження ФГ «Пінчук» посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17.

4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2022 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Фермерського господарства «Пінчук» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №480/5982/20.

Учасники справи відзиву на касаційну скаргу до суду не надали.

5. Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2023 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 20 червня 2023 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 12 лютого 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території с. Тучне Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту на відстані 1,5 км.

Наказом від 13 березня 2020 року №18-10547/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, знаходяться у постійному користуванні у іншого громадянина. Згідно частини п`ятої статті 116 Земельного Кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року по справі №480/1981/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 13 березня 2020 року №18-10547/16-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території с. Тучне Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту на відстані 1,5 км.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву від 12 лютого 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території с. Тучне Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області за межами населеного пункту на відстані 1,5 км та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року по справі №480/1981/20 набрало законної сили 07 серпня 2020 року.

На виконання вказаного рішення, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та за результатами її розгляду прийнято наказ від 06 серпня 2020 року №18-23789/16-20-СГ, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою було те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23 березня 1995 року для ведення фермерського господарства земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні громадянина.

При повторному розгляді встановлено, що до заяви не додано оригінал погодження землекористувача, що містить площу земельної ділянки, яка підлягає вилученню на користь заявника, що суперечить вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 22 Земельного кодексу України, що до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.

Частиною другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (стаття 93 Земельного кодексу України).

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України).

Згідно із частинами першою-третьою, п`ятою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

9. Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

10. У справі яка розглядається підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідачем вказано відсутність оригіналу погодження землекористувача, що містить площу земельної ділянки, яка підлягає вилученню на користь заявника.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Пінчук» є користувачем земельної ділянки площею 49,2 га розташованої на території Тучненської сільської ради Білопільського району Сумської області, яка була надана ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23 березня 1995 року.

Разом з тим, ОСОБА_1 до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не додано погодження ФГ «Пінчук» на вилучення частини земельної ділянки, якою користується ФГ «Пінчук» на підставі вищевказаного Державного акту на право постійного користування землею.

Таким чином, на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, право постійного користування земельною ділянкою спірною земельною ділянкою належало ФГ «Пінчук»

Ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №120/3661/19-а та від 13 липня 2022 року у справі №480/1872/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17 зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу може бути наданий лише на вільну земельну ділянку, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.

11. Отже, скаржник в касаційній скарзі вірно зазначив, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою лише на вільну земельну ділянку.

Таким чином, колегія суддів КАС ВС вважає, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, що розташована на території Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області.

12. На підставі викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Пінчук» задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі №480/5982/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повністю.

Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Бучик А.Ю.

Тацій Л.В.