Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №817/302/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №817/302/17

адміністративне провадження №К/9901/42783/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Саприкіної І.В. та Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №817/302/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України рівненської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Франовської К.С., суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (далі також - відповідач 1, відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позову посилався на те, що починаючи із 30 червня 2013 року він володіє автомобілем Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 сірого кольору. Повертаючись на постійне місце проживання до України з Республіки Молдова в кінці 2016 року ним повторно було зареєстровано автомобіль Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який постійно до цього перебував у його власності. Зважаючи на той факт, що Регіональним сервісним центром МВС в Рівненській області було повідомлено про необхідність сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування із посиланням на лист Пенсійного фонду України від 03 грудня 2012 року №28318/03-20, ним 31 грудня 2016 року було сплачено 14730,86грн. бюджетного платежу до Головного управління ДКС України в Рівненській області. 03 лютого 2017 року він звернувся до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою, в якій просив прийняти відповідне рішення про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, але листом №121/10 від 08 лютого 2017 року його повідомлено, що сплачений ним збір з операції відчуження легкового автомобіля при реєстрації легкового автомобіля поверненню не підлягає, що фактично є відмовою в задоволенні його заяви від 03 лютого 2017 року.

Позивач вважає дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо відмови в поверненні коштів такими, що суперечать пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки цим Законом покладений обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на осіб лише у випадку першої реєстрації автомобіля.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові ОСОБА_1 щодо повернення помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 14730,86 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять гривень 86 коп.) за реєстрацію транспортного засобу Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , викладену у формі листа від 08 лютого 2017 №121/10.

Зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 14730,86грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять гривень 86коп.) за реєстрацію транспортного засобу Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність відмови в поверненні помилково сплачених коштів, а тому позов підлягає до задоволення.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасовано, прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 16 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №817/302/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Саприкіна І.В. та Чиркін С.М.

Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №817/302/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 червня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 27 червня 2013 року був прийнятий на постійний консульський облік в посольстві України в Республіці Молдова та знятий з постійного консульського обліку в посольстві України в Республіці Молдова 11 жовтня 2016 року, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 .

Повертаючись на постійне місце проживання до України в кінці 2016 року, а саме 31 грудня 2016 року позивачем було зареєстровано автомобіль Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що постійно до цього перебував у його власності.

Відповідно до квитанції №0.0.680143293.1 від 31 грудня 2016 року позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування за першу державну реєстрацію транспортного засобу в Україні в сумі 14730,86 грн.

Позивачу видано свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 31 грудня 2016 року, відповідно до якого автомобіль Toyota Сamry, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 взятий на облік в Україні, власником вказано ОСОБА_1

03 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою в якій зазначав, що Регіональний сервісний центр МВС в Рівненській області листом від 23 січня 2017 року №31/17-73 повідомив, що перша реєстрація на території України транспортного засобу Toyota Сamry, 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 була проведена 04 червня 2014 року, а тому у відповідності до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не повинен платити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування за першу реєстрацію транспортного засобу 31 грудня 2016 року. У зв`язку з цим просив прийняти рішення щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 14730,86 грн.

Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області листом від 08 лютого 2017 року №121/10 повідомило, що відповідно до пункту 14 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, зареєстрованого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, територіальні органи з надання сервісних послуг МВС здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору. Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції з відчуження легкового автомобіля, сплачений ОСОБА_1 при реєстрації легкового автомобіля поверненню не підлягає.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права відмовив у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно із пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР та пункту 12 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740, обов`язковою умовою для сплати відповідного збору є набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, на думку позивача, сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за операцією з реєстрації транспортного засобу здійснюється за наявності двох умов, а саме: набуття права власності на легковий автомобіль, а також його перша державна реєстрація в Україні. Однак, судом апеляційної інстанції не застосовано такого трактування норм матеріального права.

13 липня 2017 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні, здійснюються відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Пунктом 8 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону №400/97-ВР, на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору, зокрема, для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, залежно від вартості об`єкта, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону:

3 відсотки - якщо об`єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

4 відсотки - якщо об`єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

5 відсотків - якщо об`єкт оподаткування перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

Пунктом 12 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), визначено, що платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС шляхом:

купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

міни;

дарування (безоплатної передачі);

успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля відповідно до закону);

з інших підстав, передбачених законодавством.

Згідно із пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР та пунктом12 Порядку №1740 сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування обов`язковою умовою для сплати відповідного збору є набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, обов`язкова сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за операцію з реєстрації транспортного засобу здійснюється за наявності двох умов, а саме набуття права власності на легковий автомобіль, а також його перша державна реєстрація в Україні.

У відповідності до підпункту 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно з підпункту 14.1.251 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Новий транспортний засіб, згідно з підпункту 14.1.124 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, із сертифікатів реєстрації, виданих на автомобіль "Toyota Сamry", кузов № НОМЕР_1 , двигун 2 НОМЕР_4 , встановлено державну реєстрацію транспортного засобу уповноваженими органами Республіки Молдова за ОСОБА_1 починаючи із 30 червня 2013 року.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, автомобіль Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , власником якого ОСОБА_1 в період із червня 2014 по березень 2016 двічі був взятий на облік (здійснювалась його реєстрація) та знімався з обліку у відділі РЕР ДАІ з обслуговування м. Рівне, Рівненського та Здолбунівського районів, підпорядкованого УМВС як ввезений під зобов`язання про зворотне вивезення. З 31 грудня 2016 року транспортний засіб Toyota Сamry 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 у зв`язку з приїздом на постійне місце проживання.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у 2016 році в розмірі 14730,86 грн., оскільки датою першої реєстрації транспортного засобу на території України є 04 червня 2014 року, однак з такими висновками колегія суддів Верховного Суду не погоджується, у зв`язку із наступним.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно листа Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області від 23 січня 2017 року №31/17-73, транспортний засіб позивача реєструвався 04 червня 2014 року, як "ввезений під зобов`язання про зворотне вивезення". Аналогічна реєстрація була проведена у 2015 році теж "під зобов`язання про зворотне вивезення".

У зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що вказана реєстрація транспортного засобу давала лише можливість тимчасового його використання на території України, саме тому при тимчасовій реєстрації власник автомобіля і не сплачував збір на обов`язкове пенсійне страхування.

Крім того, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, позивач добровільно, за пропозицією територіального органу з надання сервісних послуг МВС вперше у 2016 році сплатив збір на обов`язкове пенсійне страхування в сумі 14730,86 грн. при першій реєстрації транспортного засобу, що підтверджується платіжним доручення №0.0.680143293.1 від 31 грудня 2016 року.

Будь-яких доказів щодо сплати аналогічного збору в минулому, до реєстрації транспортного засобу в 2016 року, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Враховуючи наведені норми права, встановлені обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову дійшов вірного висновку про те, що Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Саприкіна

С.М. Чиркін