Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.12.2019 року у справі №520/2574/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

справа № 520/2574/19

адміністративне провадження № К/9901/32182/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Блажівська Н. Є., Гімон М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (суддя Рубан В. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (судді Бартош Н. С., Катунов В. В., Подобайло З. Г. ) у справі № 520/2574/19 за позовом Приватної фірми "Орія" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "Орія" (далі - ПП "Орія") звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 4 грудня 2018 року №
00002811411.

Позовна заява обґрунтована тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у результаті здійснення господарських операцій з товариствами з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СПЕЦРЕМПІДРЯД", "АРСЕНАЛ ПРОМ", "АВАНТА СЕРВІС ", "ЕЛВІС КОМПАНІ" та "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" не відповідають фактичним обставинам справи; судження про порушення вимог податкового законодавства спростовується наявною первинною документацією щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами; платник податків не несе відповідальності за допущені його контрагентами порушення.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, адміністративний позов задовольнив.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ПП "Орія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.

Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин ПП "Орія" з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" за грудень 2015 року, ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" за січень 2017 року, ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" за серпень 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 15 листопада 2018 року № 4760/20-40-14-11/24472933.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пункту
187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 516 280,00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено на 484844,00 грн суму податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головне управління ДФС у Харківській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2018 року № 00002811411, яким позивачу зменшено на 516280,00 грн суму податкового зобов'язання та зменшено на 484844,00 грн суму податкового кредиту з ПДВ.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 ПК України до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 14 лютого 2019 року № 16/99-98-11-04-04-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є формування ПП "Орія" податкового обліку внаслідок господарських операцій з його контрагентами - ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД ", ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ ", ТОВ "АВАНТА СЕРВІС", ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" та ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ".

Податковим органом під час проведення перевірки первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів із зазначеними контрагентами встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ПФ "ОРІЯ" товарів у даних суб'єктів господарювання та подальшої їх реалізації.

При цьому відповідачем ураховано наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів; порушені кримінальні провадження щодо контрагентів та протоколи допитів свідків; відсутність можливості виконання господарських операцій наявними ресурсами.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, зокрема, що у штаті ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" працювала одна особа - керівник, фінансовий звіт за 2016 рік не подавався, інформація щодо основних засобів відсутня, реалізований позивачу товар (сульфанований асфальт) ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" придбало у ТОВ "ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН", який зазначений товар не придбавало і не імпортувало; згідно з податковою інформацією Головного управління ДФС у м. Києві у ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" відсутній рух активів, власний капітал, фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення задекларованої господарської діяльності; у штаті ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" працювало дві особи, балансова вартість основних засобів - 0
грн, товари (сходи, двері), реалізовані за договором позивачу, ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" не придбавало і не імпортувало; згідно з податковою інформацією Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено реалізацію ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури оформленого попереднього придбання, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність інформації щодо зберігання та транспортування товарів, відсутність інформації щодо власних або орендованих фондів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; у штаті ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" працювала одна особа (керівник), балансова вартість основних засобів - 0 грн, реалізований позивачу товар (поліаніонна целюлоза) ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" придбало у ТОВ "АРТІ ПРОМ", який зазначений товар не придбавало і не імпортувало; згідно з протоколом допиту ОСОБА_1 (директор ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ"), останній не має відношення до діяльності цього товариства.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність можливості реалізації умов договорів щодо постачання товарно-матеріальних цінностей зазначеними контрагентами позивача, діяльність яких не має реального товарного характеру, а пов'язана з наданням податкової вигоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом надав усі необхідні та достатні первинні документи.

Окрім того, апеляційний суд зазначив, що факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з ПДВ; щодо посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1, суд зауважив, що на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копію вироку в межах кримінального провадження № 32017100110000009, а тому відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом ці пояснення.

Відповідно до частини 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Оскільки у справі, яка розглядається, Головне управління ДПС у Харківській області посилалося на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, а директор одного з цих товариств заперечує свою участь у реєстрації та фінансово-господарській діяльності товариства, то перевірка і встановлення таких обставин мала значення для правильного вирішення спору; наявність ознак фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливає на спростування факту здійснення господарських операцій та можливість формування на підставі первинних документів фіктивного підприємства податкової вигоди.

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами частини 4 статті 9 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених частини 4 статті 9 КАС України.

У матеріалах справи наявне клопотання відповідача про виклик свідків, зокрема ОСОБА_1 (директора ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ") та ОСОБА_2 (директора ТОВ "АВАНТА СЕРВІС").

Судами попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не надано належної правової оцінки доводам відповідача і, як наслідок, не встановлено повноважність особи (зокрема, шляхом допиту свідка), яка підписувала від імені контрагента первинні документи, які стали підставою для ведення податкового обліку показників позивача, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань. Це має істотне значення для правильного вирішення спору та входить до предмета доказування в даній справі.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно зі пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у випадку нез'ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів, така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника, зокрема - неврахування для цілей податкового обліку господарських операцій, підтверджених документами, оформленими з порушенням приписів чинного законодавства.

Формально оформлені (складені) первинні документи та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити, зокрема, підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарів тощо.

З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентами, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, підписані не повноважними особами, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 КАС України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого податковим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Згідно з частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Наведені порушення судами вимог процесуального законодавства унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи наведене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Н. Є. Блажівська

М. М. Гімон