Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.11.2019 року у справі №826/16304/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 листопада 2019 року

справа №826/16304/17

адміністративне провадження №К/9901/30116/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 (суддя - Чудак О. М. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 (судді:

Карпушова О. В. (головуючий), Епель О. В., Степанюк А. Г. )

у справі № 826/16304/17

за позовом Приватного підприємства "МБК"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового-рішення,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.12.12.2017 Приватне підприємство "МБК" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2017 №0005521402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 417 051 грн, з яких за податковими зобов'язаннями - 278034 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 139017 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій між Підприємством та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайсан Баум" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендр" є хибними та спростовуються наданими первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.22.03.2019 Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 14.08.2017 №0005521402.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання послуг в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості послуг, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Лендр" за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 та ТОВ "Кайсан Баум" за період з 01.01.2016 по 31.01.2016,01.09.2016 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 19.07.2017 №269/26-15-14-02-02/31451178 (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення Підприємством вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 278034 грн, у тому числі за січень 2016 року на 12042 грн, за березень 2016 року на 179899 грн, за вересень 2016 року на 86093 грн.

14.08.2017 податковим органом на підставі акта перевірки згідно з підпунктом
54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення від №0005521402, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "МБК" за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на розмірі 417051 грн, у тому числі на 278034 грн за податковим зобов'язаннями та 139017 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), які застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій також встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендр", що діє на підставі Статуту, (Виконавець) з однієї сторони та Приватним підприємством "МБК", що діє на підставі Статуту, (Замовник), з другої сторони, укладено договір від 17.02.2016 № 17-І2 про виконання робіт, надання послуг.

За умовами договору від 17.02.2016 №17-02 ТОВ "Лендр" за замовленням ПП "МБК" надає послуги на загальну суму 1 079 394 грн, у тому числі ПДВ 179 899 грн, зокрема, під час організації та проведення заходів безпосередньо координатора ОБСЄ в України та Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ в Україні, а саме: технічний та адміністративний супровід, організація трансферу учасників, організація харчування учасників, підготовка залів для проведення заходу, організація проїзду учасників, послуги синхронного перекладу, організація проживання експертів, оренда обладнання (звук, ПК, БФП, відео), організація фуршету тощо.

На підтвердження факту надання вказаних послуг до матеріалів справи надано копії: договору з додатками, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

За наслідками вказаних правовідносин ТОВ "Лендр" виписано на користь ПП "МБК" податкові накладні від 25.03.2016 №31, від 25.03.2016 №32, від 24.03.2016 №30, від 21.03.2016 №29, від 18.03.2016 №28, від 18.03.2016 №27, від 17.03.2016 №26 на загальну суму 1 079 394 грн, у тому числі ПДВ 179 899 грн.

Господарські взаємовідносини між Приватним підприємством "МБК" та ТОВ "Кайсан Баум" за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, з 01.09.2016 по 30.09.2016 відбувались згідно укладених Договорів про надання послуг №1101 від 11.01.2016 та №01-09 від 01.09.2016 відповідно.

За умовами договорів №1101 від 11.01.2016 та №01-09 від 01.09.2016 ТОВ "Кайсан Баум" за замовленням Приватного підприємства "МБК" надало послуги на загальну суму 588 810 грн, у тому числі ПДВ 98 135 грн, зокрема, під час організації та проведення заходів безпосередньо координатора ОБСЄ в України та Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ в Україні, а саме: оренда обладнання (ПК, проектор, БФП, звук), організація транспортування групи, організація проїзду учасників, організація харчування, технічний та адміністративний супровід, організація проживання експертів, організація транспортування вантажу, організація фуршету, оренда техніки (фліпчарти, мікрофони), організація трансферів, організація проживання, оренда обладнання для синхронного перекладу.

На підтвердження факту надання вказаних послуг надано копії договору з додатками, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

За наслідками вказаних правовідносин ТОВ "Кайсан Баум" виписано на користь Приватного підприємства "МБК" податкові накладні від 27.09.2016 №46, від
27.09.2016 №45, від 26.09.2016 №44, від 26.09.2016 №43, від 23.09.2016 №42, від
23.09.2016 №41, від 22.09.2016 №40, від 22.09.2016 №39, від 31.01.2016 №35 на загальну суму 588 810 грн, у тому числі ПДВ 98 135 грн.

В бухгалтерському обліку ПП "МБК" взаємовідносини з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, відображено згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку №361. Заборгованість за розрахунками відсутня.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету. Податковий орган не погоджується з оцінкою наданою судами попередніх інстанцій свідченням директора Товариств (контрагентів позивача) щодо непричетності до діяльності підприємств, які отримані в межах кримінального провадження в процесі допиту, а також поясненням цієї ж особи щодо спростування наданих свідчень.

Податковий орган стверджує, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідач доводить відсутність факту реального здійснення господарських операцій контрагентами позивача, якими, на його думку, створено штучну видимість здійснення господарських операцій з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

В касаційній скарзі відповідач посилається на практику Верховного Суду та висновки ЄСПЛ.

9. Позивач відзив на касаційну скаргу відповідача Суду не надавав, що не перешкоджає перегляду судових рішень в касаційному порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 198.1. статті 198

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.3. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

10.6. Пункт 201.10 статті 201

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

10.7. Пункт 200.1 статті 200

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.8. Пункт 200.3 статті 200

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з Податковий кодекс України), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, Суд вважає неприйнятними, оскільки відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

20. Доводи податкового органу щодо наявності свідчень наданих директором контрагентів позивача в межах кримінальних проваджень, оформлених протоколами допитів, з яких вбачається, що особа заперечує свою причетність до господарської діяльності товариств, оцінені та спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на наявність нотаріально засвідчених пояснень цієї ж особи - ОСОБА_1, в яких вона зазначила, що є директором ТОВ "Лендр ", яке надавало для ПП "МКБ" послуги, зокрема й на умовах договору від 17 лютого 2016 року №17-02, послуги за вказаним договором надані та оплачені в повному обсязі.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має право додаткового перевіряти докази, вирішувати перевагу одних доказів над іншими.

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Враховуючи встановлені обставини справи, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

23. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача на судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі №826/16304/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко