Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2020 року у справі №280/481/20
Постанова КАС ВП від 19.10.2022 року у справі №280/481/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 280/481/20

провадження № К/9901/24435/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ"

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року (суддя Максименко Л.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді Малиш Н.І., Щербак А.А.)

у справі № 280/481/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання протиправною та скасування постанови

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (правонаступником якої є Національний банк України) від 17 грудня 2019 року №1115/1816/15-4/15-П.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року, відмовлено у позові.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

4. Від Національного Банку України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 вересня 2019 року Нацкомфінпослуг надіслала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» вимогу за вих. № 21295/15-8 щодо надання необхідної інформації та документів, якою, зокрема, вимагало надати до Нацкомфінпослуг станом на 30 вересня 2019 року протягом десяти календарних днів з дня отримання даної вимоги інформацію щодо: договорів надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту укладених Товариством, за якими позичальники прострочили виконання зобов`язань (повернення кредиту та сплати процентів) за формою встановленою Додатком №1; зміни редакції внутрішніх правил надання коштів позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, із наданням підтверджуючих документів (за умови змін протягом вересня 2019 року) або письмове підтвердження, що такі зміни не вносилися; зміни редакції примірного договору надання коштів позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, із наданням підтверджуючих документів (за умови змін протягом вересня 2019 року) або письмове підтвердження, що такі зміни не вносилися; зміни порядку (процедури) укладання електронних договорів (за умови змін протягом вересня 2019 року), в якій зазначити чітку послідовність (хронологію) всіх дій щодо укладання електронних договорів, вчинених Товариством та позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства (далі - Алгоритм) з обов`язковим зазначенням часу та дати таких дій та наданням копій електронних документів (повідомлень), що підтверджують такі дії при укладанні договорів, а також надати копії 10 договорів, що були укладені в період дії такого Алгоритму або письмове підтвердження, що зміни в Алгоритмі не відбувалися.

6. 04 жовтня 2019 року до відповідача (вх. № 9133/ФН) надійшов лист-відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» на вимогу з обґрунтуванням відсутності у відповідача повноважень на витребування вищевказаної інформації. По суті, на жоден із поставлених у вимозі від 26 вересня 2019 року №21295/15-8 питань Товариство відповіді не надавало, документи не долучало.

7. 01 листопада 2019 року Нацкомфінпослуг складено акт № 1816/15-4/15 про неподання інформації, відповідно до зазначеної вимоги та листом від 04 листопада 2019 року №8997/15-8 разом із запрошенням бути присутніми під час розгляду акту керівника або уповноваженої особи, направлено позивачу.

8. Листом від 13 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надало письмові пояснення та заперечення щодо обставин, викладених у акті.

9. 17 грудня 2019 року Нацкомфінпослуг за результатами розгляду акту складено постанову №1115/1816/15-4/15-п, відповідно до якої встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» правопорушення, зазначеного у пункті 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.).

10. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями щодо розгляду заяв споживачів про порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг, проводить перевірку фактів, викладених у таких заявах, шляхом направлення на адресу учасників ринків фінансових послуг вимог про надання інформації та документів. На основі аналізу отриманої інформації стосовно порушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг обирає та застосовує відповідні заходи впливу. При цьому неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації на вимогу Нацкомфінпослуг становить окремий склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

12. Суд апеляційної інстанції спростував доводи позивача про те, що вимога була підписана неповноважним представником відповідача тим, що Мартощук О.М., яка була виконуючою обов`язки директора департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до покладених на Департамент завдань щодо захисту прав споживачів фінансових послуг підписала вимогу від 26 вересня 2019 року №21295/15-8.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

13. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржені рішення, не взяли до уваги, що ані Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ані Порядком надання звітності фінансовими компаніями, фінансовими установами не передбачений обов`язок з подання звітності про укладені договорів фінансовими компаніями, за якими позичальники прострочили виконання зобов`язань, тому в Нацкомфінпослуг немає повноважень витребувати звітність, яка містила б таку інформацію, а отже вказана вимога Нацкомфінпослуг, на думку скаржника, є протиправною;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 29 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до правовідносин, що виникли, оскільки скерування відповідачем вимоги щодо витребування інформації за встановленою формою (Додаток № 1) не може розглядатися як реалізація Нацкомфінпослуг пруденційного нагляду;

- суди не дослідили того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" було позбавлене обов`язку та можливості розглянути Вимогу від 26 вересня 2019 року № 21295/15-8 по суті та задовольнити її з огляду на те, що вона підписана особою, яка не уповноважена діяти згідно із законом від імені відповідача.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує, що:

- Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями щодо надсилання фінансовим установам вимог про надання інформації та документів, а фінансові установи, у свою чергу, повинні такі вимоги виконувати у повному обсязі, а відтак висновки судів першої та апеляційної інстанції є обґрунтованими;

- вимога про надання документів та інформації не спрямована на отримання звітів чи статистичної інформації, а направлена на виконання одного із завдань Комісії - дотримання законодавства у відповідній сфері, захист прав споживачів фінансових послуг та недопущення порушення їх прав;

- Мартощук О.М., яка підписала вимогу, на той момент була виконуючою обов`язки директора департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами, відповідно до покладених на департамент завдань щодо захисту прав споживачів, а відтак була уповноваженою особою на підписання вимоги;

- позивачем не надано інформації та документів на відповідну Вимогу, а відтак у діях останнього наявний склад правопорушення передбачений пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

16. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

17. Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23 листопада 2011 року №1070/2011 на виконання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

18. Пунктами 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Положення, яке було чинним на момент спірних правовідносин) передбачено, що Нацкомфінпослуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Повноваження Нацкомфінпослуг визначені статтею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

19. Згідно з підпунктом 12 частини 1 статті 28 названого Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

20. Підпунктом 41 пункту 3 Положення визначено, що Нацкомфінпослуг приймає та надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги, вимагає надання необхідної інформації та документів.

21. Статтею 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Серед іншого, заходом впливу є: накладення штрафу, що передбачено статтями 41 і 43 цього Закону.

22. Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

23. Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

24. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями щодо розгляду заяв споживачів про порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг, проводить перевірку фактів, викладених у таких заявах, шляхом направлення на адресу учасників ринків фінансових послуг вимог про надання інформації та документів. На основі аналізу отриманої інформації стосовно порушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг обирає та застосовує відповідні заходи впливу. При цьому неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації на вимогу Нацкомфінпослуг становить окремий склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

25. Скаржник стверджує, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

26. Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час направлення вимоги) пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи нагляду, що проводиться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану фінансової установи, результатів діяльності системи та якості управління нею, дотриманні обов`язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.

27. Основними напрямами пруденційного нагляду національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо: 1) ліквідності; 2) капіталу та платоспроможності; 3) прибутковості; 4) якості активів та ризиковості операцій; 5) якості систем управління та управлінського персоналу; 6) додержання правил надання фінансових послуг.

28. У вимозі від 26 вересня 2019 року №21295/15-8 дійсно не зазначено про те, що витребовувані документи необхідні для здійснення пруденційного нагляду, проте повноваження Нацкомфінпослуг, передбачені підпунктом 12 частини 1 статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також Положенням, можуть реалізовуватися не тільки під час пруденційного нагляду, а й при здійсненні іншої діяльності відповідача, визначеної законодавством.

29. Посилання судів попередніх інстанцій на статтю 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не свідчить про неправильне застосування норм права та не спростовує повноважень Нацкомфінпослуг на витребування документів у фінансових установ як у порядку пруденційного нагляду, так і в порядку інших контрольних функцій.

30. У касаційній скарзі позивач посилається на не застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яке регламентує порядок та особливості створення та подання звітності фінансової установи.

31. Статтею 12-1 вказаного Закону визначено обов`язок фінансової установи розкривати інформацію про свою діяльністю, структуру управління, фінансові можливості, наявність дозволів та ліцензій на здійснення певних видів діяльності.

32. Проте, як вірно стверджує відповідач у відзиві на касаційну скаргу, метою регулювання вказаної статті є реалізація принципу відкритості (прозорості) діяльності фінансових установ, створення передумов для захисту прав споживачів таких фінансових послуг, а також забезпечення доступу споживачів фінансових послуг до інформації про фінансові установи.

33. У контексті направлених позивачу Нацкомфінпослуг вимог про надання документів та інформації не спрямована на отримання звітів чи статистичної інформації, а направлена на виконання одного із завдань Комісії - дотримання законодавства у відповідній сфері, захист прав споживачів фінансових послуг та недопущення порушення їх прав.

34. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно визначили спірні правовідносини та застосували законодавство, що їх регулює, а вимога про надання документів та інформації не є вимогою про створення чи подання додаткової звітності для фінансової установи.

35. Доводи позивача про те, що вимога від 26 вересня 2019 року №21295/15-8 підписана неповноважною особою відповідача були вірно спростовані судом апеляційної інстанції. Так, ОСОБА_1 , яка підписала вимогу, на той момент була виконуючою обов`язки директора департаменту регулювання та нагляду за кредитними установами, діяла відповідно до покладених на департамент завдань щодо захисту прав споживачів, а відтак була уповноваженою особою на підписання вимоги.

36. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при скасуванні судами постанови відповідача про накладення штрафу.

37. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

38. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

39. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 2 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №280/481/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб