Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2018 року у справі №803/2626/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року

Київ

справа №803/2626/14

адміністративне провадження №К/9901/1573/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року (головуючий суддя - Гудима Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святицький В.В.)

у справі № 876/511/15

за позовом ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо неприйняття рішення про звільнення його із займаної посади, згідно поданої заяви за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року;

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27.11.2014 року №1104/3 «Про звільнення» в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 27.11.2014 року, змінивши на наступне: «згідно поданої заяви за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року;

- зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3, згідної поданої заяви за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 02.10.2014 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем правомірно припинено трудовий договір з позивачем на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки на день звільнення позивача набрало законної сили судове рішення, яким останнього притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення.

2.3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №803/2626/14 - скасовано та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області щодо звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача сектора державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області на підставі пункту 7-1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України;

- зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Волинській області внести зміни до наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 «Про звільнення ОСОБА_3» в частині дати та формулювання звільнення, а саме: «з 27 листопада 2014 року з займаної посади на підставі пункту 7-1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України» на «з 03 жовтня 2014 року згідно з поданою заявою про звільнення за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України»;

- зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Волинській області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_3 щодо дати та формулювання причини звільнення вказавши: «з 03 жовтня 2014 року згідно з поданою заявою про звільнення за власним бажанням, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України»;

- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

2.4. Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при відстороненні трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, працівник лише тимчасово до роботи не допускається. У зв'язку із написанням заяви позивачем про звільнення за власним бажанням, у Реєстраційної служби Головного управління юстиції Волинської області виник обов'язок щодо звільнення (розірвання трудового договору) його через два тижні від подачі такої заяви. Оскільки суд дійшов висновку про внесення змін до наказу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача, то й запис у його трудовій книжці, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає зміні в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги відповідач вказує на те, що судовим рішенням від 23 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили 24 листопада 2014 року, позивача притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, таким чином, як зазначає скаржник, позивач є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги лише загальні положення Кодексу законів про працю, щодо припинення трудових відносин без врахування ст.ст. 14, 16, 22, 30 та 38 ЗУ «Про державну службу» та ст.ст. 1, 4, 2 ЗУ «Про засади запобігання протидії корупції».

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, які були досліджені судами з наданням відповідного правового висновку, позивач з 03 квітня 2003 року перебував на державній службі, працюючи у Ківерцівському районному управлінні юстиції, в тому числі з 10 листопада 2011 року головним спеціалістом реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції, з 04 вересня 2014 року - завідувачем сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції.

12 вересня 2014 року відповідача було повідомлено слідчим управлінням Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про проведення досудового розслідування щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 161/15062/14-к у зв»язку із внесенням 27 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12014030000000280 про вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, по якому 12 вересня 2014 року позивача повідомлено про підозру у вчиненні даного злочину, ОСОБА_3 відсторонено від посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції на час досудового розслідування та судового провадження строком на два місяці. Ухвалу суду вручено відповідачеві слідчим 26 вересня 2014 року.

18 вересня 2014 року позивачем до Головного управління юстиції у Волинській області подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року.

У звязку з внесенням 27 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12014030000000280 про вчинення позивачем правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та у зв»язку із відстороненням позивача від посади судовим рішенням від 17 вересня 2014 року, наказом Головного управління юстиції у Волинській області від 26 вересня 2014 року № 228/7 призначене службове розслідування відносно позивача з 26 вересня по 26 листопада 2014 року відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (а.с. 40, 41), а наказом від 26 вересня 2014 року № 229/7 на виконання ухвали слідчого судді від 17 вересня 2014 року та у зв»язку з проведенням службового розслідування - позивача відсторонено від виконання службових обов»язків без збереження заробітної плати на період проведення службового розслідування з 26 вересня по 26 листопада 2014 року.

Листом начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 02 жовтня 2014 року № 07-25/3664 розяснено позивачеві неможливість задоволення заяви про звільнення за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року, оскільки його з 26 вересня 2014 року по 26 листопада 2014 року відсторонено від посади у зв»язку з проведенням досудового розслідування і службового розслідування з приводу вчинення правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Вироком Ківерцівського районного суду від 23 жовтня 2014 року, який набрав законної сили 24 листопада 2014 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, і призначено узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади у державних органах та їх апараті строком на 3 роки без конфіскації майна, з позбавленням відповідно до вимог статті 54 КК України рангу державного службовця. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Наказом Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 позивача звільнено з реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області у зв»язку із набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, на підставі пункту 7-1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) та позбавлено 12 рангу державного службовця.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

5. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

6. Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII)

Згідно зі статтею 22 Закону № 3723-XII Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи

об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного

службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням

заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця

від виконання повноважень за посадою приймається керівником

державного органу, в якому працює цей службовець.

Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою

не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове

розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо правомірність рішення про відсторонення державного

службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується

результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Відсторонення державного службовця від виконання повноважень

за посадою у разі вчинення ним корупційного правопорушення

здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про засади

запобігання і протидії корупції".

Статтею 30 Закону № 3723-XII встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття

4 цього Закону);

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби

вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону;

3) досягнення державним службовцем граничного віку

проходження державної служби (стаття 23 цього Закону);

4) відставки державних службовців, які займають посади першої

або другої категорії (стаття 31 цього Закону);

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають

перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12

цього Закону);

6) відмови державного службовця від прийняття або порушення

Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7) притягнення державного службовця до кримінальної або

адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення,

пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про

засади запобігання і протидії корупції".

7. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП)

Відповідно до пункту 7-1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Згідно пункту 7 частини першої статті 36 КЗпП пiдставами припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або до iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи.

Положеннями статті 36 КЗпП встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 38 КЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім»ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

8. Порядок проведення службового розслідування стосовно державних службовців затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок № 950).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 950 стосовно державних службовців може бути проведено службове розслідування, зокрема: у разі недодержання ними законодавства про державну службу, про боротьбу з корупцією, порушення етики поведінки.

Пунктом 2 Порядку № 950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 950 Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

У пункті 4 Порядку № 950 закріплено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як вже вище було зазначено, Листом начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 02 жовтня 2014 року № 07-25/3664 роз'яснено позивачеві про неможливість задоволення його заяви про звільнення за власним бажанням з 02 жовтня 2014 року, оскільки його з 26 вересня 2014 року по 26 листопада відсторонено від посади у зв'язку з проведенням досудового розслідування і службового розслідування з приводу вчинення правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що при відстороненні від посади трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, а працівник лише тимчасово не допускається до роботи.

Спеціальної норми, яка б давала відповідачу право не звільняти працівника, під час проведення службового розслідування, або у зв'язку з проведенням досудового розслідування, законодавство не містить. Роботодавець зобов'язаний звільнити працівника на загальних засадах - у разі якщо він подасть заяву про звільнення за власною ініціативою чи з інших обставин (з додержанням трудового законодавства).

Заборона на звільнення працівника на підставі його заяви за власним бажанням у зв'язку з проведенням службового розслідування і відсторонення його від посади, є особистим тлумаченням відповідача норм права, що не відповідає дійсності, оскільки законодавство України не передбачає обмежень щодо заборони звільнення працівника (державного службовця), під час проведення службового розслідування щодо нього.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказ Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області від 27 листопада 2014 року № 1104/3 в частині зазначення дати та формулювання підстави звільнення позивача підлягає зміні.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа