Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2019 року

Київ

справа №2040/5892/18

провадження №К/9901/12106/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича, Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у місті Харкові про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Тацій Л. В. (головуючий), Григорова А. М., Подобайло З. Г.

І. Обставини справи

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва Олексія Миколайовича (надалі також Ніколаєва О. М.), Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у місті Харкові про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Рішенням від 29 жовтня 2018 року Харківський окружний адміністративний суд задовольнив зазначений позов частково:

2.1. визнав незаконною бездіяльність начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва О. М. щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_1 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26 грудня 2017 року;

2.2. зобов`язав начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ніколаєва О. М. повторно розглянути скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26 грудня 2017 року та надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_1 на скаргу з урахуванням висновків суду;

2.3. відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог;

2.4. стягнув на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 704,80 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у місті Харкові.

3. У подальшому представник позивача звернувся до суду першої інстанції із заявою про розподіл судових витрат.

4. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2018 року згадану заяву задовольнив частково:

4.1. стягнув на користь ОСОБА_1 грошові кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у місті Харкові;

4.2. в іншій частині заяву залишив без задоволення.

5. Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції оскаржило вказане судове рішення в апеляційному порядку.

6. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 квітня 2019 року скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

7. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання розподілу судових витрат.

8. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не досліджено питання належності понесених витрат до робіт, виконаних у межах надання правової допомоги представником позивача, який здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 при розгляді даної справи, в тому числі: брав участь в судових засіданнях, підписував та подавав позовну заяву та інші заяви і клопотання по справі.

9. Такий висновок ґрунтується на тому, що інтереси позивача у справі представляв ОСОБА_2 за посвідченою нотаріально довіреністю від 23 листопада 2017 року від імені ОСОБА_1 . Водночас, договір про надання правової допомоги позивачем укладено з Адвокатським об`єднанням "Адвокати та медіатори України", але матеріали справи не містять даних про те, що вказана організація уповноважила від свого імені ОСОБА_2 діяти в інтересах позивача на виконання вказаного договору або ОСОБА_2 є членом цього адвокатського об`єднання чи перебуває з ним в трудових, цивільно-правових відносинах.

10. Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи судове рішення у формі ухвали, не врахував положення частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), відповідно до якої у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

11. Направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, Другий апеляційний адміністративний суд керувався пунктами 1, 4 частини першої статті 320 КАС України.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач, уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ІІІ. Нормативне врегулювання

14. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

15. Загальні правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України, згідно з частинами першою, третьою якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

16. За змістом частин першої-п`ятої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

17. Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

18. При цьому відповідно до пункту 5 частини першої статті 244, пункту 2 частини п`ятої статті 246 КАС України розподіл судових витрат є одним із питань, що вирішуються під час ухвалення рішення в адміністративній справі.

19. За правилами частин першої-третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

20. Стаття 320 КАС України визначає, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

ІV. Оцінка Верховного Суду

21. З наведеного правового регулювання висновується, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною рішення суду, ухваленого по суті позовних вимог, у якому вирішуються питання, які не вирішені під час ухвалення останнього.

22. Своєю чергою, частина третя статті 143 надає суду повноваження вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

23. Як уже зазначено, Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2018 року задовольнив адміністративний позов частково та саме за результатом ухвалення якого представник позивача подав заяву щодо вирішення питання щодо судових витрат, яка розглянута шляхом постановлення згаданої ухвали від 19 листопада 2018 року.

24. Верховний Суд наголошує на тому, що недотримання судом першої інстанції форми судового рішення (ухвала замість додаткового судового рішення) не змінює суті такого судового рішення.

25. Відтак, ухвала Харківського окружного адміністративного суду не може вважатись ухвалою суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

26. Отже, застосовуючи у даному випадку норми статті 320 КАС України, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права.

27. Суд апеляційної інстанції, своєю чергою, наділений повноваженнями щодо перевірки доказів, у тому числі додаткової, зокрема з питань розміру понесених учасниками справи судових витрат.

28. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

V. Судові витрати

29. З огляду на приписи частини шостої статті 139 КАС України та результат касаційного розгляду, Верховний Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року у справі № 2040/5892/18 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова