Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №817/839/17

адміністративне провадження №К/9901/6337/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №817/839/17

за позовом Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області до Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" про стягнення заборгованості, провадження по якій відкрито

за заявою Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановлену 13 вересня 2017 року суддею Смоковичем М.І., -

ВСТАНОВИВ :

Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області звернулось до суду з адміністративним позовом до Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" про стягнення заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 30483,45 гривень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

У жовтні 2017 року Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) направило до Верховного Суду України заву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 грудня 2017 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом з матеріалами адміністративної справи передано до Верховного Суду.

У ході розгляду справи судами встановлено, що Обласне комунальне підприємство "Міжнародний Аеропорт Рівне" є платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та є страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV). За змістом статті 17 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Позивачем для Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" складені розрахунки фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 2017 року.

За січень-квітень 2017 року відповідач вказані витрати Рівненському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Рівненської області не відшкодовував, внаслідок чого за даними позивача обліковується заборгованість Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 30483,45 гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час розгляду справи позивачем не доведено суду правомірності стягнення з Обласного комунального підприємства "Міжнародний Аеропорт Рівне" витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2017 року в сумі 30483,45 грн., та відсутність у відповідача обов'язку щодо відшкодування пільгових пенсій, оскільки останній не є правонаступником підприємств на якому працювала особа, яка внесена у список.

Вищий адміністративний суд України погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області вказує, що судами не встановлено дійсних обставин справи, що на думку заявника, підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року №К/800/15324/15 та постановами Верховного Суду України від 17 лютого і 15 вересня 2009 року №№ 21-1642во08, 21-848во09.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у наданій для порівняння ухвалі від 23 травня 2016 року №К/800/15324/15 Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди також повинні враховувати вимоги ч.ч. 4-5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В постановах від 17 лютого і 15 вересня 2009 року Верховний Суд України зазначили про нез'ясування судами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема у справі № 21-1642во08 залишились не з'ясованими обставини, що правонаступництва ТОВ «Требухівське».

У справі, що розглядається, судами установлено, що згідно статуту Обласне комунальне підприємство "Міжнародний Аеропорт Рівне" є правонаступником ДП "Міжнародний аеропорт Рівне", створеного згідно наказу Міністерства транспорту №286 від 07.05.2001. Згідно зазначеного вище наказу ДП "Міжнародний аеропорт Рівне" створене на базі майна аеропорту Рівне та є правонаступником реорганізованого Рівненського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа" з усіх питань аеропортової діяльності. Проте, ДП "Міжнародний аеропорт Рівне" (правонаступником якого є відповідач) не було правонаступником ДАП "Універсал-Авіа" з питань авіаційної діяльності. Згідно повідомлення Львівського регіонального структурного підрозділу ДП "Украерорух", особа, яка внесена у список для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, згідно з наказом Державного Рівненського авіаційного підприємства від 29.10.1993 №93/л була звільнена з посади керівника польотів - начальника служби руху з 31.10.1993 переводом у Державне підприємство обслуговування повітряного руху України "Украерорух" на посаду директора Рівненської філії "Рівнеаеро" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух", яка була заснована у 1993 році на базі служби руху Державного Рівненського авіаційного підприємства. На даний час Рівнеаеро реорганізовано в Рівненську службу ОПР Львівського РСП Украероруху.

Таким чином, у даній справі установлено, що Обласне комунальне підприємство "Міжнародний Аеропорт Рівне" не є правонаступником підприємств на якому працювала особа, яка внесена у розрахунки фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах чи порушення норм процесуального права.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду