Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №804/1148/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №804/1148/16

адміністративне провадження №К/9901/6394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 804/1148/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державної служби геології та надр України,

третя особа: Південний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України,

про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року (у складі колегії суддів: Чорної В.В., Барановського Р.А., Борисенко П.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року (у складі колегії суддів: Кругового О.О., Юхименка О.В., Нагорної Л.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

26 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі також - ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 02 лютого 2016 року № 27 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 21 жовтня 1997 року № 1119.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 02 лютого 2016 року відповідачем видано наказ № 27 «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень» з підстав порушення позивачем вимог підпунктів 1, 8 пункту 22 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615. Позивач наголошує на протиправності зазначеного наказу, оскільки станом на час його прийняття позивачем було усунуто порушення вимог закону.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що станом на час прийняття спірного наказу позивач належним чином та в повному обсязі виконав вимоги щодо внесення змін до дозвільного документу на користування надрами від 21 жовтня 1997 року № 1119, відтак, станом на 02 лютого 2016 року відсутніми були підстави для зупинення дії вказаного дозволу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 27 липня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/1148/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 804/1148/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 18 березня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 19 березня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 23 липня 2015 року посадовими особами Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена планова перевірка ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини). Перевіркою встановлено, що позивачем не внесені зміни до спеціального дозволу № 1119 від 21 жовтня 1997 року та Угоди про умови користування надрами, у зв'язку із скасуванням обов'язкового моніторингу та наукового супроводження відповідно до Постанови КМУ № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності", (абзац 3 пункту 26).

У зв'язку з чим, Департаментом державного геологічного контролю Південного міжрегіонального відділу Державної служби геології та надр України внесено припис від 23 липня 2015 року № 18/1119-Д про усунення в строк до 23 серпня 2015 року порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, що виразилися у не внесенні позивачем змін до спеціального дозволу № 1119 від 21 жовтня 1997 року та Угоди про умови користування надрами, у зв'язку з скасуванням обов'язкового моніторингу та наукового супроводження відповідно до Постанови КМУ № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності", (абзац 3 пункту 26), порушення пункту 17 постанови КМУ № 615 від 30 травня 2011 року.

З метою виконання вказаного припису, позивачем на адресу Державної служби геології та надр України було направлено заяву № 3752/84 від 31 липня 2015 року (надійшла до відповідача 10 серпня 2015 року) з необхідним пакетом документів на внесення змін до спеціального дозволу.

У встановлений законом 30-денний строк відповідач не надав жодної відповіді на зазначену заяву, що стало підставою для повторного звернення до відповідача з листом від 09 вересня 2015 року № 4404/84 про надання відповіді щодо результатів розгляду заяви стосовно внесення змін до спеціального дозволу.

Також, ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України направлено повідомлення від 20 серпня 2015 року за № 4102/84 про вчинення усіх залежних від підприємства дій щодо усунення викладеного у приписі № 18/1119-Д від 23 липня 2015 року порушення, зокрема, направлено на адресу Держгеонадра України відповідну заяву на внесення змін від 31 липня 2015 року.

03 вересня 2015 року на адресу Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України позивачем направлено повідомлення про виконання припису.

Наказом від 09 жовтня 2015 року № 325 відповідач задовольнив заяву ПАТ "Північний ГЗК" та вніс зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 1119 від 21 жовтня 1997 року.

02 лютого 2016 року Державною службою з геології та надр України видано наказ № 27 "Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень", пунктом 2 якого зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього наказу, у тому числі щодо ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", та надано 15 календарних днів на усунення порушень.

Про прийняття вказаного наказу, позивача повідомлено листом від 08 лютого 2016 року за № 1746/13/14-16.

Правомірність та обґрунтованість наказу Державної служби геології та надр України від 02 лютого 2016 року № 27 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 21 жовтня 1997 року № 1119 є предметом спору переданого на вирішення суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права задоволено позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що позивачем було порушено вимоги пункту 8 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме у разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню. Оскільки, Державною службою геології та надр України було опубліковано на офіційному сайті Держгеонадр України 09 квітня 2015 року інформацію стосовно відміни обов'язкового моніторингу та наукового-супроводження відповідно до Постанови КМУ № 42 від 28 січня 2015 року «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (абзац 3, пункту 26) та повідомлено про необхідність внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, угоди про умови користування надрами та програми робіт відповідно до вимог пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, тому позивач був зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту опублікування повідомлення подати документи про внесення змін до дозвільного документу. Однак, позивачем вчасно вказаних дій здійснено не було, у зв'язку з чим, на думку відповідача, до нього було правомірно застосовано заходи про зупинення дії дозволу на користування надрами.

19 вересня 2016 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок), а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 391/2011 (чинне, на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 18 пункту 4 Положення, Держгеонадра України відповідно до покладених завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.

Відповідно до частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі статтею 15 Кодексу України про надра надаються у постійне або тимчасове користування.

Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку.

Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.

Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Згідно з частиною другою статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра визначено, що користувачі надр зобов'язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Статтею 25 Кодексу України про надра встановлено, що права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Згідно зі статтею 56 Кодексу України про надра до основних вимог в галузі охорони надр є:

забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами;

раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини першої статті 57 Кодексу України про надра, у разі порушення вимог статті 56 та інших статей цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або іншим державним органом, уповноваженим на застосування таких заходів реагування, в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2011 року № 1294 (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 1294), державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.

Посадові особи органу державного геологічного контролю під час проведення планової або позапланової перевірки мають право, серед іншого, давати надрокористувачам обов'язкові для виконання вказівки (приписи) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства під час проведення робіт з геологічного вивчення та використання надр (пункт 13 Порядку № 1294).

Згідно з пунктами 15, 16 Порядку № 1294, за результатами проведення планової або позапланової перевірки надрокористувача посадовими особами органу державного геологічного контролю складається акт перевірки за формою, затвердженою Держгеонадрами. Посадова особа органу державного геологічного контролю зазначає в акті стан виконання вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та використання надр, а в разі невиконання зазначених вимог - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідне положення акта законодавства.

У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п'яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами. Припис або розпорядження можуть бути оскаржені до Держгеонадр або суду в установленому законом порядку.

У відповідності до пункту 22 Порядку дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби. Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр роботи, передбачені дозволом. Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків. Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, підставою для зупинення дії дозволу ПАТ «Північного ГЗК» на користування надрами стало виявлення під час перевірки факту не внесення змін до дозвільного документу.

Так, у відповідності до приписів статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб'єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб'єкта господарювання. Законом можуть бути встановлені інші підстави для переоформлення документів дозвільного характеру.

У разі виникнення підстав для переоформлення документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня настання таких підстав подати дозвільному органу або адміністратору заяву про переоформлення документа дозвільного характеру разом з документом дозвільного характеру, що підлягає переоформленню.

Дозвільний орган протягом двох робочих днів з дня одержання заяви про переоформлення документа дозвільного характеру, документа, що додається до неї, зобов'язаний видати переоформлений на новому бланку документ дозвільного характеру з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 17 Порядку внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі, зокрема, зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі. Для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з: інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами; пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу.

Відповідно до пункту 18 Порядку орган з питань надання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, надає заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін або вмотивовану відмову.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" внесені зміни до Порядку, згідно з якими, був скасований абзац 3 пункту 26 стосовно необхідності проведення моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов користування надрами, що потягло необхідність виключення цих умов із спеціального дозволу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною службою геології та надр України було опубліковано на офіційному сайті Держгеонадра України 09 квітня 2015 року інформацію стосовно відміни обов'язкового моніторингу та наукового-супроводження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" абзац 3, пункт 26 та повідомлено про необхідність внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, угоди про умови користування надрами та програми робіт відповідно до вимог пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до акта перевірки № 18/1119-Д від 23 липня 2015 року, проведеної Південним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України зафіксовано порушення ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» законодавства в сфері надрокористування, а саме: не внесено змін до спеціального дозволу № 1119 від 21 жовтня 1997 року та Угоди про умови користування надрами у зв'язку із скасуванням обов'язкового моніторингу та наукового супроводження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" абзац 3, пункт 26.

При цьому, перевіркою встановлено, що у спеціальному дозволі на користування надрами від 21 жовтня 1997 року № 1119, поряд з іншими, було передбачено особливу умову у вигляді обов'язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та Угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку.

Приписом № 18/1119-Д від 23 липня 2015 року Південний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України зобов'язав ПАТ "Північний ГЗК" усунути вищезазначене порушення у місячний строк від дати складання припису, тобто, до 23 серпня 2015 року.

Як вже зазначалось, з метою виконання вказаного припису, позивачем на адресу Державної служби геології та надр України було направлено заяву № 3752/84 від 31 липня 2015 року (яка надійшла до відповідача 10 серпня 2015 року) з необхідним пакетом документів на внесення змін до спеціального дозволу.

ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» також зверталось до відповідача із письмовими запитами за вих. №4311/84 від 03 вересня 2015 року, та за вих. № 4404/84 від 09 вересня 2015 року про надання інформації щодо результатів розгляду заяви № 3752/84 від 31 липня 2015 року, а також листом за вих. № 4102/84 від 20 серпня 2015 року повідомило Південний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України про вчинення усіх залежних від нього дій щодо усунення викладеного в акті перевірки № 18/1119-Д від 23 липня 2015 року порушення.

Листом від 15 жовтня 2015 року за вих. № 13392/13/14-15 відповідач повідомив позивача, що за результатами планової перевірки наказом Державної служби геології та надр України від 05 жовтня 2015 року № 313 власнику спеціального дозволу від 21 жовтня 1997 року № 1119 надано 5 робочих днів для усунення порушень вимог Порядку, зокрема: не внесення змін до проектної документації відповідно до статті 19 Гірничого закону України, в частині розвитку сировинної бази до кінця дії Дозволу №1119 від 21 жовтня 1997 року. На час перевірки підприємство здійснює видобувні роботи на підставі проекту "Розвиток сировинної бази комбінату на період до 2015 року"; не внесення змін до спеціального дозволу № 1119 від 21 жовтня 1997 року, відповідно до підпункту 2 пункту 17 Порядку (відмінено "Обов'язковий моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та Угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку" постановою Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року).

У відповідь на зазначений лист, позивачем на адресу Державної служби геології та надр України направлено лист від 26 жовтня 2015 року за вих. 5232/84, в якому повідомлено, що підприємством направлено на адресу Держгеонадр України заяву № 3752/84 від 31 липня 2015 року з необхідним пакетом документів на внесення змін до спеціального дозволу № 1119 від 21 жовтня 1997 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року, крім того, неодноразово направлялися листи про вжиті підприємством заходи щодо внесення вказаних змін, на які від Держгеонадр України не отримано жодної відповіді. Посилаючись на викладене, позивач зазначив, що вжив усі передбачені чинним законодавством заходи, що залежали від його волі як суб'єкта господарювання, а тому невнесення вказаних змін станом на 26 жовтня 2015 року відбулося не з його вини.

Наказом № 325 від 09 жовтня 2015 року відповідач вніс зміни до спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 1 до цього наказу, в тому числі щодо спеціального дозволу ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» від 21 жовтня 1997 року № 1119.

Отже, як вбачається із обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, на момент прийняття відповідачем оспорюваного наказу № 27 від 02 лютого 2016 року, ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» були усунуті порушення, зазначені у акті перевірки № 18/1119-Д від 23 липня 2015 року та у приписі третьої особи, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що правові підстави для зупинення дії спеціального дозволу від 21 жовтня 1997 року № 1119 згідно з підпунктами 1, 8 пункту 22 Порядку були відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що станом на час прийняття спірного наказу позивач виконав вимоги щодо внесення змін до дозвільного документу на користування надрами від 21 жовтня 1997 року № 1119, відтак станом на 02 лютого 2016 року відсутніми були підстави для зупинення дії вказаного дозволу.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративно суду від 15 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко