Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №818/1148/18

адміністративне провадження №К/9901/60113/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (суддя Воловик С.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (судді Бегунц А.О., Рєзнікова С.С., Старостін В.В.) у справі №818/1148/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2018/000009/1 від 26 лютого 2018 року та картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00017 від 26 лютого 2018 року - з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено з підстав непідтвердження позивачем складових митної вартості товару (ціни).

У серпні 2018 року позивачем подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 29 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу №818/1148/18 з суду першої інстанції.

7 вересня 2018 року справа №818/1148/18 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 53, 57, 60 Митного кодексу України, статей 2, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що митний орган не мав підстав для витребування додаткових документів окрім тих, що були подані до митного оформлення; судами в основу спірних рішень покладено підстави, не вказані в самому рішенні; суди неправильно оцінили обставини справи, підтримавши позицію відповідача щодо не підтвердження цінової складової митної вартості товару.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство імпортувало товар (каркаде сабдаріфа сухий цілий цвіт у кількості 12000 кг за ціною 1,60 дол. США/кг на загальну суму 19 200 доларів США та імбир корінь у вигляді слайсів в кількості 1000 кг за ціною 1,35 долара США/кг на загальну суму 1350 дол. США) на умовах контракту № NG-071117 від 7 листопада 2017 року, укладеним з Toon Consolidated Company Ltd (Нігерія), Додаткової угоди №1 до контракту (щодо відстрочення оплати на 25 днів з моменту остаточного митного оформлення товару) та Специфікації №1 від 7 листопада 2017 року (умови поставки CFR, Одеса).

23 лютого 2018 року Товариством до митного органу подано митну декларацію №UA805180/20418/003452 разом з пакетом документів, що підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару.

Цього ж дня на адресу Товариства відповідачем направлено електронне повідомлення про необхідність надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок; зовнішньоекономічного договору та додатків до нього; банківських платіжних документів, що стосуються товару; інших платіжних документів; транспортних документів та відомостей щодо вартості перевезення товару; документів щодо страхування - у випадку його здійснення.

У відповідь Товариством направлено лист про неможливість надання додаткових документів окрім тих, що вже були надані.

26 лютого 2018 року відповідач скоригував заявлену декларантом митну вартість товару у бік збільшення на підставі наявної в нього інформації за другорядним методом.

Підставою для витребування банківських (платіжних) документів стало те, що за умовами оплати, вказаними у специфікації №1 від 7 листопада 2017 року та в інвойсі від 9 січня 2018 року, перерахунок коштів здійснюється покупцем у розмірі 80% проти отримання копій документів про завантаження товару, та решти 20% - проти фактичної доставки товару. Водночас, Додаткова угода до контракту містить інші умови - 100% протягом 25 днів після остаточного митного оформлення товару.

Оцінивши зазначені документи, що подані Товариством до митного оформлення, суди дійшли висновку, що Додаткова угода №1 до контракту не може бути документом, який підтверджує митну вартість товару (в частині умов розрахунків), оскільки вона не містить підпису та печатки постачальника.

Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними.

З наявної в матеріалах справи копії Додаткової угоди №1 до контракту № NG-071117 від 7 листопада 2017 року вбачається, що на ній проставлено штамп із зазначенням реквізитів постачальника та підписом уповноваженої особи. Зазначена додаткова угода надає сторонам можливість здійснювати розрахунки у розмірі 100% на 25й день після остаточного митного оформлення товару.

Крім того, доводи про відсутність печатки і підпису на Додатковій угоді не були покладені в основу спірного рішення відповідача, а заявлені ним в процесі судового розгляду.

Позивач у справі стверджував, що стосовно спірної партії товару сторонами обрано саме той варіант розрахунків, що погоджений умовами Додаткової угоди до контракту, відтак станом на час подання митної декларації змоги надати платіжні документи про суми фактично здійснених перерахувань коштів не було.

Суд вважає доводи позивача обґрунтованими і зазначає, що інші наявні в справі документи містять дані, на підставі яких кількість і ціна спірної партії товару повністю ідентифікуються.

Так, ціна спірної партії, що відображена в митній декларації, становить 25550 долларів США, що підтверджується даними Специфікації №1 до контракту, інвойсу від 9 січня 2018 року; дані щодо ваги підтверджено на підставі цієї ж Специфікації, коносаменту від 9 січня 2018 року та пакувального листа.

Суд погоджується з доводами позивача що відповідачем не обґрунтовано (а судами попередніх інстанцій це безпідставно підтримано), яким чином часовий проміжок між датою завантаження товару на борт судна (31 грудня 2017 року) та датою коносаменту (9 січня 2018 року) впливає на цінову складову митної вартості товару.

Митним органом не доведено обґрунтованість витребування додаткових документів (обґрунтованість сумнівів щодо правильності цінової складової митної вартості спірного товару).

Неподання декларантом додаткових документів не є підставою для сумнівів у правильності зазначення митної вартості за відсутності обставин, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Митним органом у цій справі не доведено, що митну вартість неможливо встановити на підставі поданих Товариством документів (зовнішньоекономічного контракту, Додаткової угоди та специфікації до нього, інвойсу тощо).

Однаковим чином, в порушення частини другої статті 55 Митного кодексу України, спірне рішення відповідача не містить і обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; посилань на наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття спірного рішення; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, відповідачем в порушення частини третьої статті 60 Митного кодексу України, митну вартість скориговано за наявною в нього інформацією щодо товару, який за своїми якісними характеристиками відрізняється від спірного товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, Суд висновується з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд висновується з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його наявності у спірних правовідносинах, свідчить про неправильну правову оцінку обставин справи та помилкові висновки судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається зокрема неправильне тлумачення закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду, Суд визнає, що судами попередніх інстанцій внаслідок хибної правової оцінки обставин справи допущено неправильне тлумачення закону при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, судові рішення - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

За змістом підпунктів «б» і «в» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року у справі №818/1148/18 скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA805180/2018/000009/1 від 26 лютого 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати оформлену Сумською митницею Державної фіскальної служби картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00017 від 26 лютого 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (ЄДРПОУ 31397624, 40035, м.Суми, вул. Заливна, будинок 11, поверх 1, р/р в ПАТ «Креді Агріколь Банк» 26004500119439) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сумської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39420037, 40020, Сумська обл., місто Суми, вул.Юрія Вєтрова, будинок 24) - сплачений судовий збір у судах трьох інстанцій у сумі 7 929 (сім тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер