Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №823/2344/18

адміністративне провадження №К/9901/1291/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління ДФС у Черкаській області на рішенняЧеркаського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 (суддя -А.В. Руденко)на постановуШостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 (колегія суддів: В.П. Мельничук, Ю.А. Ісаєнко, І.О. Лічевецький) у справі № 823/2344/18за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ЧЕРКАСИ»доГоловного управління ДФС у Черкаській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ЧЕРКАСИ» (далі - Товариство) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС) 0002101401 від 03.03.2018 форми «Р».

Обґрунтовуючи позов вказав, що правових підстав для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким нарахована орендна плата за користування земельною ділянкою за 2017 рік не було, оскільки належний йому в 2016 об'єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, за адресою вул. Дерев'янко, 1, м. Умань, в 25.05.2016 вже був зареєстрований на праві приватної власності за ТОВ «Укр-Пром-Трейд», та надалі був відчужений Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк», правочин зареєстрований - 04.06.2016.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 позов задоволено, у зв'язку із тим, що позивач не є платником визначеної йому оренди за землю за 2017 рік, так як ще в 2016 році ним відчужено третій особі об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, яка є предметом орендної плати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити з підстав відсутності доказів припинення дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідною радою, що є наслідком сплати ним коштів за користування землею.

У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду, поставлено питання про залишення такої без задоволення, а оскаржуваних нею рішень судів - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 31.01.2018 по 06.02.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за землю за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 відповідно до договору оренди землі від 19.02.2016. За наслідками перевірки складено акт від 12.02.2018 №63/23-00-14-0107/36584550, в якому встановлено порушення вимог пунктів 1, 4, 7 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за 2017 рік на загальну суму 852931,95 грн., в тому числі: за червень 2017 року - 127733,77 грн., за липень 2017 року - 127733,77 грн., за серпень 2017 року - 127733,77 грн., за вересень 2017 року - 127733,77 грн., за жовтень 2017 року - 127733,77 грн., за листопад 2017 року - 127733,77 грн., за грудень 2017 року - 86529,33 грн. Подані заперечення на акт перевірки не принесли позивачу позитивного результату.

На підставі акта перевірки, ГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2018 №0002101401 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 1066164,93 грн., в тому числі за основним платежем 852931,95 грн., за штрафними санкціями 213232,98 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, який зазначив про його незаконність, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про оренду землі» від 06.101998 №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Із установлених попередніми судами обставин справи вбачається, що 19.02.2016 між позивачем (Орендар) та Уманською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди землі, за яким Орендодавець на підставі рішення Уманської міської ради від 17.09.2015 №4.33-74/6 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нафтобази площею 4,8917 га за адресою: м. Умань, вул. Дерев'янка, 1, за рахунок земель комунальної власності. Договір укладено строком на 10 років до 17.09.2025. Право оренди земельної ділянки за Договором оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2016 року, номер запису про речове право: №14032443.

Згідно акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до Статутного капіталу ТОВ «Укр-Пром-Трейд» 23.05.2016 Товариство внесло належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Дерев'янка, 1, до статутного фонду ТОВ «Укр-Пром-Трейд».

З Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нежитлових будівель та споруд, об'єкта нежитлової нерухомості за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка, 1, вбачається:

- 25.05.2016 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Буцикіна Л.О. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29774247 від 26.05.2016, за яким зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості за ТОВ «Укр-Пром-Трейд»;

- 31.03.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. зареєстровано іпотеку на нерухоме майно згідно з договором іпотеки №2507 від 31.03.2016, обтяжувач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»;

- 04.06.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29937588 від 07.06.2016, за яким зареєстровано право власності на нерухоме майно згідно з договором іпотеки №2507 від 31.03.2016, за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Уманської міської ради VII скликання 42 сесії від 21.12.2017 №3.35-42/7 припинено право користування Товариством на земельну ділянку, яка надана у користування на умовах оренди для обслуговування нафтобази площею 4,8917 за адресою: вул. Дерев'янка, 1, на підставі їхнього звернення, у зв'язку з переходом права власності на майно до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

27.12.2017 між Уманською міською радою та Товариством укладено угоду про припинення дії договору оренди землі, укладеного 19.02.2016.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та постанові від 12.09.2017 (справа №21-3078а16).

Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача про обов'язок Товариства сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку за 2017 рік, з огляду на припинення дії такого договору лише в грудні 2017 року, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов'язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно ним в 2016 році.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до Уманської міської ради із заявами від 15.06.2016 та 11.08.2016 про розірвання договору оренди землі у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці, до іншої особи. Проте, Рада з різних причин відмовляла у розірванні договору оренди землі від 19.02.2016.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А. Васильєва Т.М. ШипулінаСудді Верховного Суду