Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.10.2018 року у справі №826/7101/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №826/7101/17

адміністративне провадження №К/9901/64645/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року (суддя: Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (судді: Пилипенко О.Є., Беспалов О.О., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві департаменту патрульної поліції України Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Управління патрульної поліції у м. Києві), в якому просила:

- визнати дії наряду патрульної поліції «Форт-0909» 17 грудня 2015 року в проміжок часу з 16.50 год. по 17.15 год. безвідповідальними, а дії Управління патрульної поліції у місті Києві департаменту патрульної поліції України Національної поліції України бездіяльністю;

- зобов`язати відповідача надати повну, достовірну та вичерпну інформацію про злочин до управління поліції Солом`янського району міста Києва.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17 грудня 2015 року у квартирі по АДРЕСА_1 , в якій вона проживає, разом з чоловіком та донькою, сталася крадіжка, про що стало відомо о 17.44 год. під час телефонної розмови чоловіка позивача із співробітником поліції.

Крадіжка сталася приблизно о 16.50 год., і у цей же час у різні органи внутрішніх справ надійшло ряд телефонних дзвінків від свідків події щодо необхідності термінового прибуття наряду поліції.

З усних та письмових відповідей працівників поліції позивачу стало відомо, що наряд поліції після повідомлення про правопорушення діставався до місця події 40 хвилин, перебуваючи в автомобільному заторі у кілометрі від будинку позивача, до якого можливо дістатися пішки приблизно за 8-10 хвилин.

Внаслідок такої бездіяльності, на думку позивача, правопорушники отримали можливість безперешкодно завершити злочин та залишити місце правопорушення.

Таким чином, через неможливість встановлення причин про тривалу затримку наряду міліції на виклик позивач вважав такі дії та бездіяльність протиправною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправних дій та бездіяльності відповідача, посилаючись на те, що з відповідей Головного управління Національної поліції у м. Києві, Управління патрульної поліції у м. Києві, Солом`янського УП ГУ ПН України у м. Києві встановлена правомірність дій відповідача.

Також суди вказували на лист Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29 березня 2016 року № І-70/125/12/07-2016, відповідно до якого 17 грудня 2015 року о 16.51 на спецлінію « 102» чергової частини УОАЗОР надійшло повідомлення, що по вул . Уманській, 27, корпус 1, двоє невідомих чоловіків пролізли на балкон другого поверху по газовій трубі з боку під`їздів. Повідомлення прийнято оператором « 102», передано для відповідного реагування до Солом`янського управління поліції у м. Києві, зареєстровано у книзі обліку, та одразу по місцю правопорушення направлено наряд поліції «Форт-0909».

Також зазначили, що позивач зверталася до Управління патрульної поліції у м. Києві із заявою від 07 січня 2017 року, на яку отримала відповідь від 19 січня 2017 року № І-162/41/11/02-2017, з якої вбачається, що відповідно до інформаційно-аналітичної бази, стосовно подій, які сталися 17 грудня 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 27, корп.1 за телефоном « 102» зателефоновано чотири рази в період з 16.50 год. по 17.15 год. На місце виклику спрямований екіпаж «Форт-0909» о 17.12, який, прибувши на місце, викликав слідчо-оперативну групу. У наданні решти запитуваної інформації позивачу відмовлено на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», пункту 9 статті 2 Указу Президента України від 05 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», наказу МВС України від 14 травня 2012 року № 423 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України», оскільки запитувана позивачем інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Також відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання дії наряду патрульної поліції «Форт-0909» 17 грудня 2015 року в проміжок часу з 16.50 год. по 17.15 год. безвідповідальними, суди вказували на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, посилаючись на приписи частини першої статті 5 КАС України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача надати повну, достовірну та вичерпну інформацію про злочин до управління поліції Солом`янського району міста Києва, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд виходили з відсутності у позивача права на таке звернення на підставі частині третьої статті 5 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

На переконання позивача, бездіяльність відповідача полягає у тому, що на виклик позивача про злочин, Управління патрульної поліції у місті Києві департаменту патрульної поліції України Національної поліції України дісталося до місця злочину лише через 40 хвилин, що дало можливість безперешкодно завершити злочин та залишити місце правопорушення.

Тому, на думку скаржника саме така бездіяльність суб`єкта владних повноважень та безвідповідальність нараду поліції через несвоєчасне прибуття на місце вчинення кримінального правопорушення призвели до того, що злочин було безперешкодно завершено.

Скаржник зазначив, що суди вирішуючи спір, не досліджували питання про причини затримки нараду поліції на виклик до місця злочину.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 803/0/78/19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

17 грудня 2015 року у квартирі по АДРЕСА_1 , в якій проживає позивач, разом з чоловіком та донькою, сталася крадіжка. Про такий факт чоловіку позивачки стало відомо о 17.44 год. того ж дня.

Свідками крадіжки були сусіди позивача, які з 16.50 год. заявляли про вчинене кримінальне правопорушення на лінію « 102».

Наряд поліції після повідомлення про правопорушення діставався до місця події о 17 год. 29 хв.

23 грудня 2015 року, 06 січня 2016 року, 28 січня 2016 року позивач зверталася до відповідача, а також до Солом`янського районного управління внутрішніх справ м. Києва з письмовими та усними заявами щодо надання інформації про прибуття наряду поліції на виклик по вул. Уманській, 27 у місті Києві протягом 40 хвилин після виклику, а також щодо кількості дзвінків отриманих поліцією по лінії « 102».

Листом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 29 березня 2016 року № І-70/125/12/07-2016 повідомленого, що 17 грудня 2015 року о 16.51 на спецлінію « 102» чергової частини УОАЗОР надійшло повідомлення, що по вул . Уманській, 27, корпус 1, двоє невідомих чоловіків пролізли на балкон другого поверху по газовій трубі з боку під`їздів. Повідомлення було прийнято оператором « 102», передано для відповідного реагування до Солом`янського управління поліції у м. Києві, зареєстровано у книзі обліку, та одразу по місцю правопорушення направлено наряд поліції «Форт-0909». У подальшому на спецлінію « 102» надійшло ще три повідомлення за вказаною адресою.

Позивач зверталася до Управління патрульної поліції у м. Києві із заявою від 07 січня 2017 року, на яку отримала відповідь від 19 січня 2017 року № І-162/41/11/02-2017, з якої вбачається, що відповідно до інформаційно-аналітичної бази, стосовно подій, які сталися 17 грудня 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 27, корп.1 за телефоном « 102» за телефоновано чотири рази в період з 16.50 по 17.15. На місце виклику спрямований екіпаж «Форт-0909» о 17.12, який, прибувши на місце, викликав слідчо-оперативну групу. У наданні решти запитуваної інформації позивачу відмовлено на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», пункту 9 статті 2 Указу Президента України від 05 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації», Наказу МВС України від 14 травня 2012 року № 423 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України», оскільки запитувана позивачем інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом.

Посилаючись на неможливість встановлення причини затримки наряду поліції на виклик, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 2 пункту першого 2 розділу Положення про патрульну службу МВС затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796 (Положення№ 796 ) встановолено, що патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює: перше реагування на повідомлення про правопорушення, надання невідкладної допомоги; своєчасне реагування на повідомлення про вчинення правопорушень, а також з метою надання допомоги громадянам. Надає невідкладну допомогу потерпілим від нещасних випадків, правопорушень, аварій, пожеж та інших надзвичайних ситуацій до прибуття на місце компетентних служб.

Відповідно до розділу 4 Положення№ 796 ПС МВС під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з органами та підрозділами внутрішніх справ України. Така взаємодія спрямована на вирішення проблем, пов`язаних із забезпеченням громадського порядку і безпеки, запобігання вчиненню правопорушень, зниження рівня злочинності. Діяльність патрульної служби здійснюється на засадах партнерства з фізичними та юридичними особами та організаціями з метою вирішення проблем та підвищення довіри до органів МВС.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (зі змінами), з метою визначення порядку реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, а також приведення нормативно-правових актів у сфері діяльності Національної поліції України відповідно до законодавства наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року № 111 затверджено Інструкцію з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, що додається.

Розділом 10 Інструкції № 111 передбачено, що працівникам та поліцейським, що перебувають у складі СОГ, у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) за допомогою планшетного пристрою або іншим шляхом завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, необхідно:

1) за наявності планшетного пристрою проставити в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення та результати реагування;

2) негайно виїхати на місце події. Час збору до виїзду для основних і додаткових СОГ при чергуванні за місцем розташування підрозділу - до 5 хвилин; при перебуванні за місцем проживання (відповідно до пункту 14 розділу XIII цієї Інструкції) - до 20 хвилин;

3) після прибуття на місце події слідчий (дізнавач) або уповноважена старшим СОГ особа негайно інформує оперативного чергового (диспетчера) про час фактичного прибуття, обставини та попередню кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення та за наявності підстав про залучення додаткових сил і засобів для документування обставин учиненого кримінального правопорушення;

4) після з`ясування обставин події слідчий (дізнавач) або уповноважена старшим СОГ особа (за необхідності) додатково інформує оперативного чергового (диспетчера) щодо уточнення кваліфікації кримінального правопорушення. Після закінчення роботи на місці події старший СОГ доповідає про це оперативному черговому (диспетчеру) та діє за його вказівками;

5) на місці події члени СОГ та інші працівники поліції діють відповідно до вимог Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої наказом МВС від 07 липня 2017 року № 575, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за № 937/30805 (далі - Інструкція з організації взаємодії);

6) після закінчення обслуговування виклику слідчий (дізнавач) або уповноважена старшим СОГ особа за допомогою планшетного пристрою вносить до системи ІПНП детальну інформацію про результати виїзду на місце події та вжиті заходи.

За відсутності (несправності) планшетного пристрою, нестійкого рухомого (мобільного) зв`язку інформацію в системі ІПНП про «призначення», «прийняття», «прибуття» та «виконання» завдання, результати виїзду на місце події та вжиті заходи вносить диспетчер (оперативний черговий) після доповіді слідчого (дізнавача) або уповноваженого старшим СОГ працівника.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Одним із критеріів оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача, протиправність якого полягає у здійсненні невчасного реагування поліції на правопорушення, що мало місце 17 грудня 2015 року о 16.50 год., а саме приїзд патрульної поліції за викликом більш ніж за 40 хвилин після першого повідомлення про злочин.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суди встановили, що листом від 19 січня 2017 року № І-162/41/11/02-2017 позивача повідомлено, що відповідно до інформаційно-аналітичної бази, стосовно подій, які сталися 17 грудня 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Уманська, 27, корп.1 за телефоном « 102» зателефоновано чотири рази в період з 16.50 год. по 17.15 год. На місце виклику спрямований екіпаж «Форт-0909» о 17.12, який, прибувши на місце, викликав слідчо-оперативну групу.

Також листом нацполіції у м. Києві від 28 січня 2016 року проінформовано позивача, що екіпаж патрульної поліції № 0909 отримав виклик о 17 год 13 хв. та враховуючи дорожні обставини прибув на виклик о 17 год. 29 хв. У листі вказано про неможливість передачі виклику про злочин іншому патрульного екіпажу через відсутність вільної групи патрульних. У зв`язку з чим вказано на правомірність дій працівників патрульної поліції.

Таким чином, висновки судів про відсутність протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким надана належна оцінка, оскільки закріплений у частині другій статті 2 КАС України у поєднанні з статтею 19 Конституції України критерій оцінювання дій суб`єктів владних повноважень дотриманий патрульною поліцією при виїзді на виклик 17 грудня 2015 року о 17 год 13 хв. за адресою: м. Київ, вул. Умансьа, 27.

Тому посилання скаржника на протиправну бездіяльність з боку суб`єкта владних повноважень яка виразилась у приїзді патрульної поліції за викликом більш ніж за 40 хвилин після першого повідомлення про злочин є необґрунтоване, оскільки працівники поліції прибули на виклик протягом 16 хвилин після отримання виклику.

При цьому патрульна поліція враховуючи дорожні обставини та відсутність вільної групи інших патрульних прибула на виклик о 17 год. 29 хв. Тому, такі обставини є важливими для визначення критерію правомірності дій патрульної поліції.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в позовний та апеляційних скаргах, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій та зводяться до їх переоцінки.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов