Історія справи

Постанова КАС ВП від 17.11.2022 року у справі №822/1628/18
Ухвала КАС ВП від 30.08.2018 року у справі №822/1628/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 822/1628/18

адміністративне провадження № К/9901/28155/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 (суддя Тарновецький І.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 (головуючий суддя Боровицький О.А., судді: Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.) у справі №822/1628/18 за позовом Державного підприємства «Закупнянський кар`єр» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Закупнянський кар`єр» (далі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до суду із позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило:

визнати протиправними дії податкового органу щодо нарахування підприємству податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток, по частині чистого прибутку на загальну суму 1077217,33 грн;

зобов`язати податковий орган внести зміни в індивідуальну картку платника податків підприємства за 2015-2017 роки, які полягатимуть у:

відокремлені розрахунків за розстроченими платежами у окрему статтю розрахунків (без надання статусу податкового боргу до моменту настання строку чергового платежу згідно судових ухвал) по вже врахованим ДФС розстрочкам та скасуванні нарахованих сум пені по розстрочених платежам без подальшого нарахування пені по таких платежам (оскільки всі платежі було здійснено своєчасно, у визначені судом строки);

відображення в індивідуальній картці платника податків розстрочки по ухвалі суду від 16.07.2015 у справі № 822/2209/15, шляхом зменшення боргу на повну суму 879413,33 грн на дату набрання законної сили - 24.07.2015, поряд із наступним збільшенням на 24428,15 грн за кожний місяць, що мине включно від серпня 2015 року по дату внесення таких змін в інтегровану картку платника податків, при цьому так само з відокремленням розрахунків в окрему статтю; повного перерахунку сум пені, нарахованої за несвоєчасне погашення податкового боргу за іншими зобов`язаннями (поданими деклараціями, уточнюючими розрахунками та податковими повідомленнями-рішеннями, які не оскаржувались і відображені в інтегрованій картці платника податків), оскільки винесення розстрочки в окрему статтю розрахунків автоматично зменшить суму податкового боргу, який повинен визнаватись погашеним строго в порядку черговості, визначеному Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство не допускало порушення строків сплати податкового боргу, який стягнуто в судовому порядку, але виконання судових рішень було розстрочено судовими рішеннями. Платник податків чітко, повно і своєчасно виконував свої зобов`язання, але облік боргових зобов`язань здійснювалось податковим органом в автоматичному режимі без врахування правових нюансів нарахувань пені по розстроченнях податкових зобов`язань згідно судових ухвал, що призвело до виникнення безпідставного надлишкового податкового боргу і допущено це виключно податковим органом, який спрямовує кошти, сплачені підприємством на виконання зобов`язань за розстроченими судом платежами, - на погашення інших платежів, визначених в автоматичному режимі, незалежно від відображення призначення нього платежу в платіжному документі. Такі дії контролюючого органу призвели до створення штучної заборгованості підприємства перед податковим органом, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії податкового органу щодо нарахування підприємству податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток, частки чистого прибутку на загальну суму 1077217,33 грн. Зобов`язано податковий орган внести зміни в інтегровану картку платника податків підприємства відобразивши розстрочення суми боргу по ухвалі суду від 16.07.2015 у справі № 822/2209/15, шляхом зменшення боргу на повну суму 879413,33 грн на дату набрання законної сили - 24.07.2015, поряд із наступним збільшенням на 24428,15 грн за кожний місяць, що мине включно від серпня 2015 року по дату внесення таких змін в інтегровану картку платника податків підприємства. Зобов`язано податковий орган скасувати зайво нараховані суми пені по розстрочених платежам за ухвалою суду від 16.07.2015 у справі № 822/2209/15, без подальшого нарахування пені по таких платежам та провести повний перерахунок суми пені, нарахованої за несвоєчасне погашення податкового боргу за іншими зобов`язаннями (поданими деклараціями, уточнюючими розрахунками та податковими повідомленнями-рішеннями, що не оскаржувалися, та які відображені в інтегрованій картці платника податків). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток та частини чистого прибутку, визначена податковим органом станом на 13.11.2017 в сумі 1077217,33 грн не підтверджена документально та судовим експертом підтверджено, що суми сплати грошових зобов`язань позивача здійснювались згідно графіків погашення. Оскільки податковий орган не наділений повноваженнями вносити зміни в індивідуальну картку платника податків, які полягають у відокремлені розрахунків за розстроченими платежами у окрему статтю розрахунків (без надання статусу податкового боргу до моменту настання строку чергового платежу згідно судових ухвал) по вже врахованим податковим органом розстрочкам, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою податкового органу, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 апеляційну скаргу податкового органу задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 змінено. Виключено із абзацу 4 резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 словосполучення "без подальшого нарахування пені по таких платежах". В решті рішення залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що однією з позовних вимог підприємства є скасування нарахованих сум пені по розстрочених платежах без подальшого нарахування пені по ним, але позивач просить захистити його порушене право відповідно до діючого законодавства в подальшому, що є передчасною вимогою.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами висновку експерта. Зазначає, що індивідуальна картка платника податків не належить до об`єктів дослідження судово-економічної експертизи та не може бути предметом судово-економічної експертизи. Зауважує, що судами не враховано, що у зв`язку з набранням чинності ухвалою суду про розстрочення стягнення податкового боргу змінюються встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов`язання, яке через зміну судом термінів сплати не втрачає ознаки податкового боргу. Судом не змінювалися та не переносилися встановлені законодавством строки сплати податку та збору, а надавалися розстрочення виконання постанов суду про стягнення з підприємства податкового боргу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити без задоволення касаційну скаргу податкового органу, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами попередніх інстанцій установлено, що податковим органом приймались податкові повідомлення - рішення від 18.10.2017 №0030821205 про застосування до підприємства штрафної санкції у розмірі 20 відсотків від суми грошового зобов`язання за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов`язання у сумі 1062332,60 грн та №0030831205 про застосування штрафної санкції у розмірі 10 відсотків від суми грошового зобов`язання за затримку на 28 календарних днів у сумі 9952,12 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №822/2975/17 визнано протиправними та скасовано.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 апеляційну скаргу податкового органу задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.12.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 №0030831205 та № 0030821205 на суму 842913,12 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Судовими інстанціями також установлено, що ухвалами Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 у справі №822/2209/15, від 18.04.2014 у справі №822/622/14, від 14.01.2015 у справі №822/3924/14, від 04.04.2013 у справі №822/594/13-а позивачу розстрочено погашення податкового боргу, який стягнуто з позивача згідно постанов Хмельницького окружного адміністративного суду у зазначених справах.

Підприємством було проведено аналіз інтегрованої карти платника податків (далі ІКП) на предмет взаєморозрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, податку на прибуток, та частини чистого прибутку та аналіз величини боргу по цих податках станом на 13.11.2017 на основі даних електронного кабінету платника податків, в результаті якого виявлено, що податковим органом станом на 13.11.2017 визначено позивачу податковий борг у розмірі 1077217,33 грн. Також, платником податків встановлено, що при сплаті поточних платежів, податковим органом здійснювалось зарахування цих сум в рахунок сплати податкового боргу, сплата якого розстрочена судовими рішеннями і з нарахуванням пені на суми несвоєчасно сплачених платежів.

Висновком судово-економічної експертизи від 28.03.2019 №20 підтверджено, що сума податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток та частини чистого прибутку, визначена податковим органом станом на 13.11.2017 в сумі 1077217,33 грн не підтверджена документально, підтверджено суми сплати грошових зобов`язань позивача згідно графіків погашення.

За змістом позовних вимог можна зробити висновок, що між сторонами виник спір щодо правомірності зміни податковим органом призначення платежу, а саме зарахування сплачених платником податків поточних платежів у рахунок сум податкового боргу та боргу з частини чистого прибутку, які стягнуті в судовому порядку, але виконання рішень судів розстрочено, і як наслідок змінено строк сплати цих боргів, а також нарахування пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкових/грошових зобов`язань та податкового боргу і достовірності відображення інформації в інтегрованій картці платника податків .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Підставами для припинення податкового обов`язку є його виконання, скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 37 ПК України).

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися (стаття 31 ПК України).

Відповідно до статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

За вимогами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У період з 07.04.2016 по 05.04.2021 ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснювалось відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, (далі Порядок 422).

Згідно пункту 1 частини першої розділу 2 цього Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Частиною сьомою розділу 4 Порядку № 422 встановлено Правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС.

Визнаючи неправильне ведення відповідачем ІКП, суд першої інстанції встановив, що ОДПІ не провела зарахування коштів за листами ДП «Закупнянський кар`єр», зокрема листом №216 від 29.09.2015 заявник просив помилково сплачені кошти на рахунок частини прибутку в сумі 20000 грн. (платіжне доручення №4272 від 28.09.2015) зарахувати в рахунок сплати ПДВ; листом №282 від 11.11.2015 на адресу ОДПІ, ДП «Закупнянський кар`єр» просило помилково сплачені кошти на рахунок частини прибутку в сумі 80000 грн. - штрафні санкції (платіжне доручення №3408 від 18.06.2015, платіжне доручення №3547 від 02.07.2015, платіжне доручення №4018 від 27.08.2015, платіжне доручення №4104 від 04.09.2015) зарахувати в рахунок сплати штрафів з ПДВ в сумі 40000 грн., та штрафів на прибуток підприємства - в сумі 40000 грн.

Колегія суддів зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено право або обов`язок контролюючого органу здійснювати перезарахування самостійно сплачених в державний бюджет платником податків коштів, крім випадків, визначених ст. 43 ПК України. Лише у випадку помилкової та/або надмірної сплати суми грошового зобов`язання встановлено алгоритм повернення цих коштів, і у разі відсутності податкового боргу такі кошти повертаються, а у разі наявності податкового боргу - зараховуються у рахунок його погашення.

Отже, сплата податкових/грошових зобов`язань відображається в ІДП у відповідності до призначення платежу, зазначеного платником податків, і після його зарахування не має механізму зміни цільового призначення цих коштів податковим органом.

Разом з тим, на етапі надходження коштів допускається зміна призначення платежу у випадках, встановлених п.п.87.9 ст. 87 ПК України.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховується у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (пункт 131.2 статті 131 ПК України).

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі чи визначає з порушенням зазначеного порядку, контролюючий орган зобов`язаний самостійно здійснити такий розподіл у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, наведеною нормою встановлено черговість зарахування сплачених коштів в погашення податкового боргу в залежності від дати його виникнення, а пунктом 131.2 статті 131 цього Кодексу уточнено її в залежності від виду податкового боргу (податкове зобов`язання, штрафна санкція, пеня, тощо).

На підставі наведених норм, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що у зв`язку з набранням чинності судовим рішенням про розстрочення стягнення податкового боргу змінюються строки сплати податкового зобов`язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що незалежно від наявності судового рішення про розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, податковий борг повинен сплачуватись першочергово у спосіб встановлений ПК України, в тому числі в порядку, встановленому п.п.87.9 ст. 87 цього Кодексу, а контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, але з урахуванням виду податкового боргу (податкове зобов`язання, штрафна санкція, пеня, тощо). Наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення або розстрочення сплати податкового боргу не дає підстав для висновку про відсутність податкового боргу, та не визначає інших механізмів його погашення, окрім як у спосіб встановлений ПК України.

Також відсутні виключення щодо нарахування штрафних санкцій та пені у разі несвоєчасної сплати грошових/податкових зобов`язань.

Зокрема, за приписами статті 129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом; за підпунктом 129.1.2 у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у підпункті 129.3.1 нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; за пунктом 129.4 пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Тобто, незалежно від наявності судового рішення про розстрочення сплати податкового боргу, законодавчо встановлений строк сплати такого зобов`язання порушується, а тому контролюючий орган зобов`язаний застосувати фінансову відповідальність відповідно до ст.ст. 109-116, 126, 129 ПК України.

До такого висновку колегія суддів дійшла також з урахуванням приписів статті 100 ПК України відповідно до якої розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів, береться сума за вирахуванням суми пені.

Згідно з підпунктом 66.1.5 пункту 66.1 статті 66 ПК України рішення суду, що набрало законної сили, є підставою для внесення змін до облікових даних платника.

У зв`язку з набранням чинності ухвалою суду про розстрочення стягнення податкового боргу змінюються встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов`язання, що є підставою для внесення цих змін до облікових даних платника податків.

Тобто, зміни відображають в ІКП лише щодо строків сплати податкового боргу та суми чергових платежів. Відповідні зміни також повинні відображатись у разі зміни призначення платежу і нарахування пені.

Щодо сплати частини чистого прибутку (доходу).

Судами встановлено, що підприємством сплачено грошові зобов`язання з частини чистого прибутку (доходу) в загальній сумі 2580655,63 грн, які податковим органом направлені в рахунок сплати розстрочених та поточних внесків з частини чистого прибутку (доходу), оскільки за даними зворотного боку інтегрованих карток платника податків з частини чистого прибутку (доходу) за 2015-2017 роки відсутнє відображення у картці розстрочення сум згідно ухвали від 16.07.2015 у справі №822/2209/15 з серпня 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 10398,78 грн (місячний платіж - 385,14 грн).

Статтями 8-10 ПК України визначено виключний перелік встановлених в Україні загальнодержавних та місцевих податків і зборів, які регулюються цим Кодексом.

На час виникнення спірних правовідносин, відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями регулювався статтею 11- 1 Закону України від 21.09.2006 №185-V «Про управління об`єктами державної власності», відповідно до вимог якої державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок 138) частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що аналіз наведених приписів (на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за своєю правовою природою є платежем, який в обов`язковому порядку підлягає сплаті до державного бюджету, однак не є податковим (грошовим) зобов`язанням і, як наслідок - не є податковим боргом у визначенні Кодексу. Частина чистого прибутку не є податковим платежем у розумінні норм ПК України, цей платіж не віднесений до загальнодержавних податків і зборів та місцевих податків.

Відтак, навіть у разі порушення платником податків строків сплати боргу з частини чистого прибутку (доходу) відсутні законодавчі підстави застосування фінансової відповідальності відповідно до ст.ст. 126, 129 ПК України.

Натомість, колегія суддів вважає помилковими висновки судів про відсутність прав та обов`язку контролюючого органу щодо зарахування суми сплачених поточних платежів частини чистого прибутку в рахунок погашення боргу з цього платежу в порядку черговості, незалежно від наявності судових рішень про розстрочення виконання судових рішень про стягнення боргу з частини чистого прибутку.

До такого висновку колегія суддів дійшла також з урахуванням змін (у розвиток права) до Податкового кодексу України, внесених Законом України № 466-IX від 16.01.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Даним Законом ПК України доповнено п.п. 19-1.1.51. ст. 19-1, відповідно до якого контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність. Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації (п.п.46.1 ст. 46). Підрозділ 10 розділу XX цього Кодексу доповнено пунктом 1-1, яким встановлено, що стягнення заборгованості з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань здійснюється у порядку, визначеному статтями 59, 60 глави 4, статтями 87-101 глави 9 розділу II цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що у разі наявності боргу з частини чистого прибутку (доходу), сплачені платником податків суми частини чистого прибутку (доходу) повинні контролюючим органом зараховуватись у рахунок погашення боргу з цього платежу в порядку черговості його виникнення незалежно від наявності судового рішення про розстрочення термінів його сплати. Такий висновок не суперечить законодавчим приписам, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, та повністю відповідають діючим нормам права.

З таких підстав не можуть враховуватись висновки судово-економічної експертизи, оскільки всі поставленні експерту для вирішення питання сформовано з урахуванням судових рішень, якими розстрочено виконання постанов суду про стягнення податкового боргу та своєчасності погашення розстрочених сум відповідно до графіків погашення.

Суд вважає що доводи касаційної скарги відповідача є обґрунтованими, а судові рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі неправильно застосованих норм матеріального права.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено доводи позивача щодо порушення контролюючим органом вимог ст. 131 ПК України при зміні призначення платежу відповідно до п.п.87.9 ст. 87. Крім того, як вже зазначалось в ІКП передбачено відображення достовірної інформації, в тому числі щодо судових рішень, якими розстрочено виконання судових рішень про стягнення боргів платника податків. Правильність відображення цієї інформації в ІКП також не перевірялась, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 343 349 353 355 356 359 375 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі №822/1628/18 скасувати.

Справу №822/1628/18 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк