Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №010229

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

17 квітня 2018 року

справа №820/3171/17

адміністративне провадження №К/9901/824/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у складі судді Панченко О. В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у складі колегії суддів Кононенко З. О., Бондара В. О., Калиновського В. А. у справі № 820/3171/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 травня 2017 року № 2761046-1303 та № 2761044-1303, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 9 917, 63 грн та 5 774,82 грн відповідно, з мотивів їх безпідставності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій при визначенні суми податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб".

18 грудня 2017 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

26 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху і надано десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

17 січня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

19 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/3171/17.

08 лютого 2018 року справа № 820/3171/17 надійшла до Верховного Суду

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 5.2 статті 5, підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.6 статті 286, пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, доводить неповне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин справи, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

15 лютого 2018 року позивачем до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Станом на 1 січня 2017 року ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 3-го поверху №65-69, загальною площею - 68,1 кв. м. в нежитловій будівлі літ. А-3(4) по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В нежитловій будівлі літ. Б-4 по АДРЕСА_1 будь-яких приміщень станом на 1 січня 2017 року ОСОБА_1 не має.

За цією ж адресою розташовані й інші нежитлові приміщення, які знаходяться у власності або користуванні інших фізичних та юридичних осіб.

4 травня 2017 року податковим органом згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 2761046-1303 у відповідності з пунктом 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 9 917, 63 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 2761044-1303 у відповідності з пунктом 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 5 774,82 грн.

Відповідно до розрахунків сум земельного податку, наданих податковим органом, об'єктом оподаткування є земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 площею 237 кв. м. та 138 кв. м. відповідно.

Листом Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 05 липня 2016 року №Ш-633/0-678/0/24-16 позивачу повідомлено про те, що надати в оренду земельну ділянку для обслуговування приміщення або частини будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна, - виділити приміщення будівлі як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка". Також зазначено, що враховуючи вищенаведене, якщо на земельній ділянці розташовані належні позивачу вбудовані приміщення (або частина будівлі), надати інформацію про нормативну грошову оцінку у формі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивачу, як землевласнику або землекористувачу, не вбачається можливим.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України визначено строк, протягом якого сплачується податок фізичними особами, а саме 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Порядок обчислення орендної плати за земельну ділянку, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначено положеннями підпункту 288.7 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, які містять відсилочні норми до статей 285 - 287 розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Підставою для нарахування земельного податку, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, є дані Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Норми пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначають механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, в тому разі, якщо на ній розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб. У такому разі податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Питання щодо нарахування плати за землю фізичними особами було предметом розгляду Верховним Судом України, який Постановою від 07 липня 2015 року у справі № 826/12388/13-а висловив позицію, відповідно до якої власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в наведено раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України відповідно до пункту 8 частини першої Перехідні положення розділу 7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 15 грудня 2017 року).

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності податковим органом правомірності спірних повідомлень-рішень, внаслідок того, що відповідачем не надано ані акту визначення меж та площі земельних ділянок, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в нежитловій будівлі літ. А-4 по АДРЕСА_1 ані площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі. До того ж спірні податкові повідомлення-рішення не містять посилання на правову підставу визначення податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб".

Жодних доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом в касаційній скарзі не наведено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі № 820/3171/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер