Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.03.2018 року у справі №813/3083/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 813/3083/17

адміністративне провадження № К/9901/44500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №813/3083/17

за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військова частина 3066 Північного територіального управління Національної гвардії про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (суд у складі: головуючого судді - Кухар Н. А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (суд у складі: головуючого судді - Гудима Л. Я., суддів: Довгополова О. М., Пліша М. А.,),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військова частина 3066 Північного територіального управління Національної гвардії, у якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо відмови у видачі ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України ОСОБА_2 посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби";

1.2. зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на дружину резервіста поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що, в свою чергу, передбачає видачу посвідчення за формою та у порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року за №379. Відтак, відмова відповідача у такій видачі є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату з відмови у видачі ОСОБА_1 як члену сім'ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України ОСОБА_2 посвідчення на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

4. Рішення судів мотивовані тим, що в ході судового розгляду справи підтверджено право позивачки на отримання відповідного посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому відмова відповідача у видачі такого посвідчення є протиправною.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Львівський обласний військовий комісаріат звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в цій частині поширюється лише на військовослужбовців та членів їх сімей.

Касатор вказує, що проходження служби у військовому резерві резервістами та проходження військовослужбовцями військової служби є різними поняттями, у зв'язку з чим на членів сім'ї ОСОБА_2 дія Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється.

У касаційній скарзі заявник також зазначає, що на сьогоднішній день на законодавчому рівні не врегульовано порядок видачі посвідчення члена сім'ї загиблого резервіста, зміни у нормативні акти які б могли регулювати дане питання не внесені. Таким чином зобов'язання судом видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", форма і порядок видачі яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", є втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: cудді-доповідача - Анцупової Т. О., суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М. ухвалою від 10 грудня 2018 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

8. Позивачка відзиву на касаційну скаргу не надавала.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Наказом начальника Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) від 05.01.2015 року №1 дск відправлено у службове відрядження солдата резерву ОСОБА_2, командира гранатомета 3 відділення 3 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення до м. Слов'янська Донецької області для виконання завЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" України "Про боротьбу з тероризмом" (забезпечення та участі в антитерористичній операції) з 04.01.2015 року.

10. Виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області складено актовий запис №2 від 08.01.2015 року про смерть ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1.

11. Відповідно до акту нещасного випадку (у тому числі поранення) №11/15 від
04.03.2015 року, затвердженим начальником Північного територіального управління Національної гвардії України генерал - майором М. О. Миколенко, встановлено, що нещасний випадок із старшим солдатом резерву ОСОБА_2, стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

12. Із постанови ВЛК ГУ МВС України в м. Києві від 13.08.2015 року видно, що травма ОСОБА_2,1986 року народження - розтрощення черепа (05.01.2015 року), що призвела до смерті, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

13. Відповідно до наказу командира військової частини 3066 Північного територіального управління Національної гвардії України (по стройовій частині) №58 від 25.03.2015 року старшого солдата резерву ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

14. Наказом командувача Національної гвардії України від 22.04.2015 року №220 старшого солдата (резерву) ОСОБА_2 було зараховано навічно до списку особового складу військової частини 3066 Північного оперативного - територіального об'єднання.

15. Згідно з витягу Указу Президента України старшого солдата резерву ОСОБА_2 за особисту мужність і героїзм, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу нагороджено - орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

16. Відповідно до Витягу з Протоколу №12 засідання комісії Львівського облвійськкомату з розгляду матеріалів про визнання права на отримання посвідчення "Член сім'ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби" від 19.06.2017 року комісія ухвалила відмовити у видачі посвідчення членам сім'ї загиблого старшого солдата резерву ОСОБА_2, так як проходження служби у військовому резерві не є видом військової служби. Посвідчення видаються членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII року здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ~law28~ військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 9 цієї статті визначено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього ж Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаних із захистом Вітчизни.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року № 876-VII Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національну гвардію України" держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 2012.1991 року визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 2012.1991 року поширюється, зокрема, на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (п. 3 ч. 1 ст. 3).

Відповідно до Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 2012.1991 року особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 2012.1991 року, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 08.11.2014 року, а тому є членом сім'ї резервіста і на неї поширюється дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від
2012.1991 року.

23. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі-Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі-Закон № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

~law38~ визначаються особи, які належать до учасників бойових дій, зокрема п. 19: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

~law39~ визначено, що батьки та діти учасників бойових дій, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання іншого обов'язку військової служби (службових обов'язків) визначені як особи, на яких поширюється чинність ~law40~.

Судами встановлено, що управлінням соціального захисту Яворівської РДА
30.04.2015 року ОСОБА_1 було видано посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни в АТО Серії НОМЕР_2.

З огляду на вказані вище норми та встановлені по справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка є членом сім'ї загиблого ветерана війни - резервіста Північного територіального управління Національної гвардії України ОСОБА_2, на якого поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 20.12.1991 року.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками №1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Зі змісту вказаної вище постанови вбачається, що вона встановлює лише форму та порядок видачі посвідчень на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Натомість статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року визначено перелік осіб, які мають право на отримання таких посвідчень.

З огляду на те, що позивачка відноситься до осіб, визначених статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року, вона має право на отримання посвідчення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379.

Доводи касатора про те, що ОСОБА_2 проходив службу у резерві, а тому на нього не поширюються норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року спростовуються встановленими по справі обставинами.

24. Стосовно твердження касатора про те, що зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім'ї загиблого на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як доречно вказали суди попередніх інстанцій, дискреційні повноваження слід розуміти як сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом.

Частиною 1, 2 п. 4, 4 ст. 245 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 виконано всі умови, визначені законом, для отримання посвідчення члена сім'ї загиблого старшого солдата військового резерву Національної гвардії України, прийняття такого рішення не передбачає права Львівського обласного військового комісаріату діяти на власний розсуд.

25. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

26. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків, що лягли в основу оскаржуваних судових рішень, а тому у її задоволенні слід відмовити.

27. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

29. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року по справі №813/3083/17 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

Л. В. Тацій