Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №826/19779/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

м. Київ

справа № 826/19779/14

адміністративне провадження № К/9901/4921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2015р. (суддя - Скочок Т.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р. (судді - Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» щодо невключення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про неї, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом згідно її договору банківського вкладу у ПАТ «Старокиївський Банк»;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» включити її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому порядку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є вкладником у розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позбавило її можливості отримати суму відшкодування, яка гарантована вкладнику законом. Посилається на відсутність законних підстав для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором банківського вкладу та не включення її до реєстру вкладників.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2015р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р., в задоволені позову відмовлено.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась позивач, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позову.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що частиною 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено вичерпний перелік підстав для невідшкодування Фондом гарантованої суми коштів за вкладом, проте кошти, розміщені на її рахунку, не підпадають під жодну з цих підстав, що виключають можливість відшкодування вкладу Фондом.

Посилається на те, що відповідачами не доведено та не надано до суду жодних належних і допустимих доказів того, що саме у зв'язку із укладенням з нею договору банківського вкладу ПАТ «Старокиївський Банк» став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. Також відповідачами не надано доказів того, що умови договору банківського рахунку передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання їй переваг (пільг), прямо не встановлених для неї законодавством чи внутрішніми документами банку.

Вважає, що Реєстр платіжних документів за період з 10.06.2014р. по 17.06.2014р. не є достатнім і належним доказом в розумінні статті 70 КАС України, та не підтверджує перерахування на її рахунок коштів саме внаслідок «дроблення» великого вкладу іншого вкладнику банку.

У запереченні на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилався на те, що дії відповідачів відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведено перевірку щодо виявлення нікчемних договорів, за результатами якої в тому числі встановлено нікчемність договору банківського вкладу позивача, а також зроблено висновок про те, що правочин за її участю укладений з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування більшого розміру гарантованої суми коштів за рахунок держави.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» у поданому до суду запереченні посилається на відсутність копій квитанцій щодо внесення коштів до каси банку, а також відсутність прибуткових касових ордерів по оплаті банківських послуг за оформлення операцій з приймання готівки від позивача, що в свою чергу підтверджує факт безготівкового переказу коштів на її рахунок та вказує на нікчемність договору банківського вкладу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.2014р. між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк» укладено договір банківського рахунку №8577.

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору банк відкриває позивачу банківський поточний рахунок НОМЕР_1 у євро.

У період з 10.06.2014р. по 17.06.2014р. грошові кошти в сумах 933 євро (14986,06 грн), 951 євро (14984,75 грн), 951 євро (14984,75 грн), 945 євро (14994,10 грн) 943 євро (14993,58 грн) через відділення №1 ПАТ «Старокиївський Банк» внесено на депозитний рахунок позивача НОМЕР_1, що підтверджується заявами на переказ готівки №66830, №66936, №67057, №67232 та №67462 (внесення готівки на поточний рахунок), призначення платежу «поповнення поточного рахунку згідно договору №8577 від 10.06.2014р.), а також випискою з особового рахунку позивача за період з 10.06.2014р. по 19.06.2014р.

Постановою Правління Національною банку України від 17.06.2014р. №365 ПАТ «Старокиївський Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014р. №50, яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Старокиївський Банк» з ринку, з 18.06.2014р. по 18.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в банку Пантіну Любов Олександрівну.

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 24.06.2014р. №23 на виконання частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішено провести перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Старокиївський Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів). виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим частиною 2 статті 38 зазначеного закону.

На засіданні Комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14.07.2014р., вирішено надати на затвердження Уповноваженій особі Фонду перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.

На засіданні Виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2014р., оформлене протоколом №182/14, вирішено погодити рішення Уповноваженої особи Фонду про тимчасове обмеження (блокування) виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб - вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» та надано вказівку Уповноваженій особі Фонду на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактами можливого «дроблення» депозитних вкладів фізичних осіб, сума за якими перевищує граничний розмір відшкодувань, здійсненого з метою отримання відшкодування клієнтами за рахунок коштів Фонду.

На підставі зроблених Комісією висновків Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ від 29.08.2014р. № 61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, який додається до наказу.

Згідно витягу із Переліку нікчемних договорів та інших правочинів, який є Додатком на Наказу від 29.08.2014р. №61 значиться договір банківського вкладу позивача від 10.06.2014р. №8577 та рахунок НОМЕР_1.

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014р. №563 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Старокиївський Банк».

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 17.09.2014р. №92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський Банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18.09.2014р. та призначено Пантіну Л.О. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 1 рік з 18.09.2014р. по 18.09.2015р.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 25.09.2014р. Фонд розпочинає виплати коштів вкладники ПАТ «Старокиївський Банк»; для отримання коштів вкладники з 25.09.2014р. по 04.11.2014р. включно можуть звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Банк «Київська Русь»; виплати гарантованої суми відшкодування буде здійснюватись відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

10.09.2014р. позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою про надання їй інформації щодо процедури отримання нею коштів з її рахунку НОМЕР_1, відкритого у ПАТ «Старокиївський Банк» від 10.06.2016р. №8577. При цьому позивача зазначила, що залишок коштів на її рахунку складає 5668 євро.

Листом від 17.09.2014р. №2488/09-02 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про те, що у зв'язку із наявністю фактів вчинення працівниками і клієнтами банку дій, спрямованих на неправомірне отримання від Фонду гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами, відповідачем прийнято рішення про зупинення відповідних виплат та перерахувань, а також подану відповідну заяву про відкриття кримінального провадження за фактом шахрайства.

При цьому позивача також повідомлено про те, що договір її банківського рахунку від 10.06.2014р. №8577 визнано нікчемним відповідно до вимог частин 2 та 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку з отриманням інформації про те, що станом на 03.10.2014р. її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач 08.10.2014р. звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявами (вх. №1135/09-01 та №1136/09-01) про включення її до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми та провести відповідні виплати, а також повідомлення про причини, з яких її до такого списку не включено.

У відповідь на подані позивачем заяви від 08.10.2014р. Уповноважена особа Фонду у листі від 10.11.2014р. №683/09-02 надала інформацію, аналогічну викладеній у попередньому своєму листі від 17.09.2014р. №2488/09-02.

10.10.2014р. позивач звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із аналогічною заявою про включення її до Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, визначення суми відшкодування, вчинення інших дій, необхідних для виплати гарантованої суми відшкодування, та виплату таких коштів.

Листом від 12.11.2014р. №02-038-13258/14 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що на виконання вимог статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду надано до Фонду Перелік вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу у ПАТ «Старокиївський Банк», із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, проте позивач у такому Переліку відсутня, а тому Фонд не має правових підстав для включення її до Загального реєстру вкладників.

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі частини 3 статі 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим її не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приймаючи наказ про визнання нікчемним договір банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ «Старокиївський Банк», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку діяла в межах наданих їй повноважень та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; Комісією з перевірки договорів встановлено, що кошти на рахунок позивача вносились внаслідок «дроблення» рахунку іншого вкладника; на момент укладення договору банківського рахунку позивачу було відомо про віднесення банку до категорії проблемних, а тому правочин позивача є нікчемним в силу положень статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим в Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Крім того, суди виходили з того, що наказ Уповноваженої особи Фонду від 29.08.2014р. №61, яким договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним, останнім не оскаржувався.

Апеляційний суд також виходив з того, що факт внесення особою грошових коштів на її банківський рахунок саме через касу банку підтверджується відповідною банківською квитанцією, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені у Інструкції про касові операції в банках України від 01.06.2011р. №174, проте в матеріалах справи відсутні банківські квитанції, які б підтверджували внесення позивачем коштів на її банківський рахунок НОМЕР_1 за договором №8577 від 10.06.2014р., а заяви про переказ коштів у розумінні пункту 1.17 Розділу VI Інструкції №174 не є банківськими документами, підтверджуючими саме факт внесення коштів на рахунок. Крім того, в порушення вимог пунктів 1.3 та 2.9 Розділу VI Інструкції №174 заяви не містять ані підпису позивача, ані відбитку (печатки) банку, та відповідно не є належними і допустимими доказами в силу статті 70 КАС України.

Суд виходив з того, що Уповноважена особа Фонду, не включивши позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема, статтями 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та положеннями Розділу VI Інструкції №174.

Такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, підстави для визнання правочину нікчемним передбачені статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наявність чи відсутність передбачених законом підстав для невключення до переліку вкладників, зокрема чи пов'язує відповідач такі обставини з нікчемністю правочинів, підлягає перевірці та встановленню в рамках розгляду даної справи на підставі дослідження відповідних доказів.

В ході розгляду справи суди встановили, що підставою для віднесення правочину, вчиненого позивачем, до нікчемного є частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), про що зазначено в наказі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський Банк» від 28.08.2014р. №61.

Проте суди не надали оцінки тому, що у наказі не визначено, відповідно до якого саме пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочин позивача визначено як нікчемний. При цьому Фонд у поясненнях неодноразово посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) як на підставу для віднесення правочинів позивача до категорії нікчемних.

Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено, який саме правочин є нікчемним (відкриття позивачем рахунку у банку чи операції з перерахування коштів на цей рахунок з інших рахунків), як і не встановлено які умови договору чи інших договорів передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку.

Суди також не аргументували, чому платіжні операції по перерахунку коштів на рахунок позивача, є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахунку коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені законодавством.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ Уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.

До аналогічних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах прийшла ОСОБА_3 Верховного Суду у постанові від 04.07.2018р. у справі № 826/1476/15.

Крім того, в порушення вимог статті 159 КАС України суди не врахували, що обставини перерахунку коштів на рахунок позивача були також предметом перевірки в рамках кримінального провадження і не з'ясували чи завершене таке провадження на час вирішення справи по суті та його результати.

Також суди попередніх інстанцій не з'ясували підстави перерахунку коштів на рахунок позивача та не надали оцінки таким підставам з врахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015р. у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук