Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа № 823/1093/17

провадження № К/9901/314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року (суддя Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (судді Губська О.А., Парінов А.Б., Беспалов О.О.),

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - ТУ ДСА), в якому позивач просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу вихідної допомоги за останньою посадою - судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку із звільненням позивача із вказаної посади;

зобов'язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат на час звільнення у відставку з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області, виходячи із розрахунку 23200,00грн у місяць, що складає 232000,00грн.

2. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що на дату прийняття Верховною Радою України постанови про його відставку у Законі України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) уже не було норми, яка передбачала право позивача отримати вихідну допомогу у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат. Однак, на думку позивача, право на відставку і вихідну допомогу у нього виникло ще під час дії попередньої редакції Закону № 2453-VI, яка передбачала виплату вихідної допомоги, тому до правовідносин, які виникли у зв'язку з його відставкою, не можуть застосовуватись норми Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VІІ), яким було виключено статтю 136 Закону № 2453-VI. Позивач вважає, що позбавлення його як судді права на вихідну допомогу є неправомірним, у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

4. На підставі цієї постанови наказом голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2016 року № 46-о позивача відрахували зі штату Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

5. Відповідно до листа ТУ ДСА № 865-02/17 від 21 червня 2017 року вихідну допомогу ОСОБА_1 не виплатили.

6. Відтак позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 11 серпня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

8. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції в цій справі без змін.

9. Свої рішення суди попередніх інстанцій мотивували тим, що право на відставку позивач реалізував під час дії Закону № 2453-VІ, редакція статті 136 якого на дату прийняття постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року про звільнення позивача у відставку не передбачала виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому підстави для її виплати відсутні.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

11. В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що зміни, внесені до Закону № 2453-VІ згідно із Законом № 1166-VІІ не можуть обмежувати його правомірні очікування та законне право отримати вихідну допомогу у зв'язку з відставкою.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

12. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Згідно з частинами першою, третьою статті 109 Закону № 2453-VI (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

14. Відповідно до частини другої, шостої статті 111 Закону № 2453-VI (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

15. З 1 квітня 2014 року набрав чинності Закон № 1166-VI (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, з-поміж іншого, із Закону № 2453-VI виключено статтю 136 («Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою»), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

16. З 28 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом № 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

17. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

VІ. Висновки Верховного Суду

18. Суди з'ясували, що на дату прийняття постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року, за якою позивача звільнили у відставку, Закон № 2453-VI не передбачав виплати вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою.

19. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

20. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон № 2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.

21. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

22. За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з його відставкою у відповідача не було з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону № 1166-VI. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.

23. Тому за встановлених у цій справі обставин і правового регулювання спірних правовідносин правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

24. Відповідно до першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

26. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень

27. Доводи, які містяться в касаційних скаргах, висновків судів та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець