Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №344/5277/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 344/5277/17

адміністративне провадження № К/9901/1023/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Стародуба О. П., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 344/5277/17

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2018 року, прийняте у складі судді Пастернак І. А. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Багрія В. М., суддів Старунського Д. М. Рибачука А. І.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною відмови щодо переведення садового будинку у житловий будинок, зобов'язання перевести садовий будинок у жилий будинок.

Також, позивачка подала до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просила визнати бездіяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про переведення садового будинку в жилий протиправною, зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення згідно діючого законодавства про переведення садового будинку в житловий.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про переведення садового будинку АДРЕСА_1 в житловий. Зобов'язано виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення садового будинку АДРЕСА_1 в житловий та прийняти рішення згідно чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 липня 2016 року та 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявами про переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок, відповідно до яких просила перевести садовий будинок АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності відповідно до державного реєстру речових прав, у жилий будинок, до якої додано копію документа про право власності на будинок, засвідчену в установленому порядку, та звіт про проведення технічного огляду будинку.

Відповіді на вищезазначені заяви надав Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради. Листами від 18 липня 2016 року № 40-у та від 06 вересня 2016 року № 0/2011 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні садового будинку у жилий в садовому товаристві "Бистриця-Надвірнянська" згідно п. 4 постанови КМУ від 29 квітня 2015 року № 321 "Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки", а саме: прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається у випадку встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі І результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку.

Повідомлено, що згідно генерального плану міста Івано-Франківська, вищевказаний садовий будинок знаходиться на території зелених насаджень загального користування.

Відповідно до копії відповіді Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради від 12 грудня 2017 року № 14/01-09/6165, заяви ОСОБА_1 щодо переведення належного їй садового будинку в АДРЕСА_1 під житловий будинок, не виносились на засідання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Вважаючи бездіяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протиправною, позивачка звернулась до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не розглянув заяви позивачки, жодним чином на них не відреагував, відмову у переведенні садового будинку у житловий надав Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, відтак, мала місце неправомірна бездіяльність виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради при вирішенні звернень позивачки.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Спірним у цій справі є питання наявністі чи відсутності визначених законодавством повноважень (та, відповідно, обовязку) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо розляду заяв позивачки про переведення садового будинку у жилий будинок, з урахуванням того факту, що вказані заяви розглянув інших виконавчий орган Івано-Франківської міської, а саме Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР, Житловим кодексом Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-Х, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/7-ВР), Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 в редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 8-1 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Підстави, умови та порядок переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок передбачені Порядком переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов'язані адміністративно або територіально.

Пунктами 3,4 Порядку № 321 встановлено, що для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради заяву з відповідними додатками.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок здійснюється уповноваженим виконавчим органом місцевої ради.

Частиною 3 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих частини 3 статті статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Проте, як встановлено, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не обгрунтував свої посилання на те, що згідно з розподілом повноважень переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок здійснюється саме Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини.

Отже, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради не є виконавчим органом місцевої ради, уповноваженим на переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок.

Разом з цим, стаття 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених стаття 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

А відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені частини 1 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів ради.

Отже, передбачене стеттю 8-1 Житлового кодексу України рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки може прийматись відповідними виконавчим комітетом місцевої ради.

Крім того, пунктом 1.4 Регламету виконавчого комітету, виконавчих органів Івано-Франківської міської ради передбачено, що виконавчий комітет забезпечує розгляд та вирішення питань, віднесених чинним законодавством до відання виконавчих органів ради.

Як встановлено, позивачка подала до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заяви про переведення дачного (садового) будинку у житловий будинок та додала до заяв необхідні документи. Проте, від виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради жодних відповідей та листів на адресу позивачки не надходило, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Доводам скаржника про те, що вирішення цього питання віднесено до компетенції іншого виконавчого органу Івано-Франківської міської ради - Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради судами поепредніх інстанцій надано належну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів.

Так, суди встановили, що Положення про Департамент містобудування, архітектури, та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, не містить положень, що переведення садових будинків у житлові входить до повноважень Департаменту містобудування, архітектури, та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

При цьому, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не надав жодних інших підтверджень таких повноважень Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 344/5277/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз О. П. Стародуб Т. Г. Стрелець