Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.07.2020 року у справі №814/435/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 814/435/16

адміністративне провадження № К/9901/9886/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області, про визнання недійсними розпорядження, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Желєзного І. В. від 16.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Осіпова Ю. В., Золотнікова О. С., Скрипченка В. О. від
07.07.2016,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Первомайської районної державної адміністрації (далі - Первомайська РДА, відповідач), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області (далі - Управління Держгеокадастру), у якому просив:

- визнати недійсним розпорядження голови Первомайської РДА №270-р від 09.10.2015 "Про надання дозволу на складання Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 в межах території Грушевської сільської ради Первомайського району Миколаївської області";

- визнати недійсним розпорядження голови Первомайської РДА №43-р від 26.02.2016 "Про внесення змін до розпорядження голови РДА від 09.10.2015 року №270-р" (далі - спірні розпорядження).

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що оскаржувані рішення голови РДА порушують конституційні принципи набуття права користування (власності) на природні об'єкти (земельні ділянки) на конкурентних засадах, а також право позивача на безкоштовне та вільне користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
07.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.

4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, приймаючи спірні розпорядження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. При цьому, суди дійшли висновку, що спірні розпорядження не порушують прав ОСОБА_1, як користувача суміжної земельної ділянки, забудовника і власника нежитлової будівлі, яка на ній розташована, оскільки надання третій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не є відчуженням такої земельної ділянки (або передачею в оренду), а на підставі наданого дозволу не виникає жодних суб'єктивних прав щодо користування, володіння чи розпорядження нею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з вищенаведеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з
29.01.2016 (згідно з витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно №13366032) є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі загальною площею 375,5 кв. м) - закусочної з літнім майданчиком, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1.3-я особа ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від
12.06.2013, є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі загальною площею 450,1 кв. м) - магазину непродовольчих товарів з мийкою та пунктом дрібного ремонту автомобілів, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2.

9.10.09.2015 ОСОБА_3 звернувся до Первомайської РДА із заявою про надання дозволу на складання Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування об'єктів торгівлі, загальною площею 0,1037 га в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з яких, 0,0787 га - перебувають в оренді (договір від
07.07.2014) та 0,0250 га - є землями запасу.

10.09.10.2015 головою Первомайської РДА за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 від 10.09.2015 прийнято розпорядження №270-р від 09.10.2015 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1037 га в оренду гр. ОСОБА_3 в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області".

11.26.01.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до Первомайської РДА із заявою про надання йому в оренду, "для обслуговування та створення інфраструктури та проїзної частини до капітального будівництва", земельної ділянки орієнтовною площею 250 кв. м (яка межує із з/ділянкою 3-ї особи), що розташована в с.

Грушівка по вул. Первомайській, 78 і належить Грушівській сільській раді.

12. Проте, заступник голови Первомайської РДА своїм листом №М-25 від 26.02.2016, з врахуванням пропозицій Управління Держгеокадастру від 25.02.2016 та з посиланням на приписи статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) і відсутність в Класифікаторі такого виду цільового призначення, як "для обслуговування та створення інфраструктури та проїзної частини до капітального будівництва", відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вказаної вище заяви.

13. Зазначену відмову відповідача позивач до цього часу у будь-який спосіб не оскаржив.

14.03.02.2016 ОСОБА_3 звернувся до Первомайської РДА із заявою щодо внесення змін в розпорядження №270-р від 09.10.2015 в частині зміни загальної площі земельної ділянки, яку він бажає отримати в оренду.

15.26.02.2016 року голова Первомайської РДА, розглянувши вказану вище заяву 3-ї особи, прийняв розпорядження №43-р "Про внесення змін до розпорядження голови РДА від 09.10.2015 року №270-р", яким, в свою чергу, пункт 1 розпорядження №270-р від 09.102016 виклав в іншій редакції та фактично надав дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 терміном на 49 років площею 0,1219 га, з яких 0,0787 га, що вже перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 та 0,0432 га із земель запасу Грушівської сільської ради (цільове призначення: "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі"), а також дозвіл на розробку технічної документації з нормативно грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, які межують із забудованою позивачем земельною ділянкою.

16. Як вбачається з матеріалів справи, пояснень відповідача і 3-х осіб, спірна земельна ділянка, яка планується до відведення 3-й особі ОСОБА_3, фактично виділялася виключно для обслуговування належного останньому з 12.06.2013 на праві приватної власності об'єкта нерухомого майна - (нежитлової будівлі загальною пл.450,1 кв. м) - магазину непродовольчих товарів з мийкою та пунктом дрібного ремонту автомобілів.

17. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції також ураховував те, що в подальшому, оспорювані розпорядження голови РДА були фактично реалізовані та виконані, а саме, на замовлення позивача компетентною організацією було виготовлено проект землеустрою, в якому передбачено узгодження сервітутів для гарантування прав третіх осіб. Про це свідчить прийняте головою РДА нове розпорядження №138-р від 31.05.2016 "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди терміном на 49 років гр. ОСОБА_3 огли" та постанова слідчого Первомайського ВП ГУНП від
06.07.2016 про закриття кримінального провадження (відкритого за заявою позивача) по факту зловживання посадових осіб Первомайської РДА своїм службовим становищем при вирішенні питань, пов'язаних із відведенням в оренду ОСОБА_3 земельних ділянок.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18. У касаційній скарзі позивач зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень земельного законодавства стосовно порядку передачі орендних прав на конкурсних засадах (конкурентних) засадах є необґрунтованими та засновані виключно на припущеннях третьої особи.

19. З цього приводу скаржник навів аргументи про те, що на його звернення про надання в оренду вільних земель державної власності в межах території Грушівської сільської ради Первомайського району, яке стосувалось тієї ж самої земельної ділянки, стосовно якої третій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для її відведення у користування (оренду), а згодом затверджено такий проект, відповідач відповів відмовою з посиланням на статтю 134 ЗК України, яка передбачає продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

20. Разом з тим, як наголошує позивач, цю ж саму земельну ділянку відповідач фактично передав третій особі без застосування процедури, передбаченої вищезгаданою правовою нормою ЗК України.

21. Окрім цього, позивач наполягав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність факту порушення його прав як землекористувача суміжної земельної ділянки, забудовника та власника об'єктів нерухомості, оскільки, як визначено у статтях 3, 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, а утвердження і забезпечення прав громадянина є головним обов'язком держави.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. В свою чергу, як зазначав Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

24. Відтак, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

25. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26. В той же час, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

27. При цьому, відповідно до частини 2 статті 4, пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

28. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

29. Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

30. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

31. Слід зауважити, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад.

Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

32. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

33. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

34. Якщо ж порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

35. При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

36. Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа №11-479апп18 ( №805/4506/16-а)), від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18).

37. Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - ГПК України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

38. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

39. Частиною 2 статті 20 ГПК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. У справі, яка розглядається, позивач не оскаржує дії та рішення Первомайської РДА щодо відмови йому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у користування (в оренду).

41. Разом з тим, позивач оспорює розпорядження Первомайської РДА, якими надано дозвіл на розробку проекту землеустрою третій особі відповідно до поданої ним заяви. При цьому, спірні розпорядження відповідача є реалізованими (виконаними), оскільки ОСОБА_3 розробив проект землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки, суміжної з земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивача, і такий проект був затверджений відповідним розпорядженням Первомайської РДА.

42. Колегія суддів звертає увагу на те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17 (провадження 12-58гс18, пункти 5.7,5.8), від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (провадження 11-377апп18, пункти 28-30), від 02.04.2019 у справі №137/1842/16-а (провадження №11-1506апп18)).

43. В даному ж випадку, ОСОБА_1 не є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які фактично виникли між ОСОБА_3 та Первомайською РДА з приводу реалізації заявником права на отримання у користування земельної ділянки із земель державної власності для обслуговування належних йому на праві власності об'єктів нерухомості.

44. Незгода позивача із спірними розпорядженнями головним чином полягає у тому, що надання ОСОБА_3 дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування і подальша реалізація цих актів суб'єкта владних повноважень, порушує право ОСОБА_1 на користування суміжною земельною ділянкою, оформлене на підставі договору суборенди цієї земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно (кафе), оскільки, як випливає з наведених у позовній заяві аргументів, внаслідок цього унеможливлюється влаштування дороги з твердим покриттям для проїзду пожежної техніки до і навколо будівлі кафе, додаткових під'їзних шляхів до господарського двору кафе.

45. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 також наголошував на тому, що оспорювані розпорядження не передбачають встановлення земельних сервітутів на проїзд до об'єктів нерухомого майна, які йому належать, а тому перешкоджають використанню орендованої ним земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а саме - для ведення підприємницької діяльності.

46. Втім, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №569/12538/16-а (провадження №11-345апп18), де вирішувався спір між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо права користування земельною ділянкою за умови встановлення сервітуту на проїзд, такий спір стосується права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права, а тому повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

47. Як на правову підставу для скасування спірних розпоряджень голови Первомайської РДА позивач, окрім іншого, посилався на положення частин 2 , 3 статті 152 ЗК України, якими встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

48. Відтак, як вбачається із наведених ОСОБА_1 аргументів і підстав позову, звернення до суду обумовлене насамперед необхідністю захисту права користування земельною ділянкою, на ній розташоване належне позивачу нерухоме майно, яке використовується ним у господарській діяльності, спрямоване на усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності.

49. Справа з подібними правовідносинами розглядалась Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 20.03.2019 (справа №320/3496/17) погодилась з висновками суду апеляційної інстанції про неналежність такого спору до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позивач звертався до суду з позовом з метою захисту свого приватного інтересу, порушеного, на його думку, суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття рішення з питання, яке стосується надання дозволу на розроблення проекту землеустрою третій особі. Крім того, апеляційний суд вважав, з чим погодилась і Велика Палата Верховного Суду, що подальше оспорювання правомірності користування відповідною земельною ділянкою має вирішуватися в порядку господарської юрисдикції.

50. Аналіз фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, в контексті висловлених скаржником доводів в обґрунтуванні вимог позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг, дає підстави для висновку, що даний спір стосується захисту права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права, а тому, з огляду на суб'єктний склад учасників справи, такий спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

51. У матеріалах касаційного провадження міститься також заява позивача про відкликання позову в порядку частини 2 статті 218 КАС України, мотивована тим, що даний спір врегульовано у позасудовому порядку в результаті досягнутих між учасниками справи домовленостей.

52. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки цей спір не підлягає вирішенню судом адміністративної юрисдикції, то такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому не уповноважений на розгляд вищевказаної заяви ФОП ОСОБА_1 про відкликання позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, оскільки є спором щодо захисту цивільного права позивача, а тому, з огляду на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом господарської юрисдикції.

54. Вищенаведене не враховано судами попередніх інстанцій, які допустили порушенням норм процесуального права і ухвалили судові рішення, що не відповідають закону.

55. За правилами пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

56. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України.

57. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених пункту 5 частини 1 статті 349, частини 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

58. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 3 статті 341 КАС України).

59. В той же час, пунктом 1 частини 1 статті 238, частиною 1 статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238, частиною 1 статті 239 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

60. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз'яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

61. Керуючись статтями 340,341,344,349,354,355,356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської районної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру в Первомайському районі Миколаївської області, про визнання недійсними розпоряджень.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін