Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №685/1070/17

адміністративне провадження №К/9901/16621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі - управління ПФУ) на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року (суддя Бурлак Г.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді Гонтарук В.М., Біла Л.М., Граб Л.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову управління ПФУ у призначенні пенсії від 24 лютого 2017 року № 1613/04 зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ); зобов'язати управління ПФУ призначити йому пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років з 23 лютого 2017 року - з дня звернення за призначенням пенсії.

Суди встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та відноситься до 3 категорії, що підтверджується посвідченням від 11 грудня 1996 року серії НОМЕР_1 яке 30 липня 1997 року перереєстроване відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 «Про затвердження порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з пунктом 5 цієї постанови учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 01 жовтня 1998 року зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ із завою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на п'ять років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Управління ПФУ листом від 24 лютого 2017 року відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки надані документи не підтверджують роботу в зоні відчуження.

Позивач не погодився із таким рішенням управління ПФУ і звернувся до суду.

Теофіпольський районний суд Хмельницької області постановою від 04 вересня 2017 року позов задовольнив. Визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 55 Закону № 796-ХІІ. Зобов'язав управління ПФУ призначити ОСОБА_1 пункту 3 частини четвертої статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсію з 23 лютого 2017 року.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Управління ПФУ не погодилося із цими судовими рішеннями і подало касаційну скаргу про їх скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що позивач не надав первинні документи, які підтверджують участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема не надав довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122 (далі - довідка за формою № 122).

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували норми статей 9, 10, 14, 55, 65 Закону № 796-ХІІ, підпункт 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), та встановили, що позивач працював водієм швидкої допомоги з 05 липня 1986 року по 30 липня 1986 року в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в Іванівському районі Київської області у Красилівській лікарській дільниці, де обслуговував населення, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (3 категорія) серії НОМЕР_1 від 11 грудня 1996 року, копією трудової книжки позивача, посвідченням про відрядження від 05 липня 1986 року, випискою з наказу від 28 червня 1986 року № 24, довідкою Іванівської центральної районної лікарні від 12 лютого 1992 року № 55, крім того, відповідно до довідки головного лікаря Теофіпольської центральної районної лікарні ОСОБА_1 за період роботи в селах Старі Соколи та Піски виплачена 1,5 рази заробітна плата, що підтверджується відомостями про заробітну плату за липень 1986 року.

Оцінивши докази у їх сукупності, суди дійшли слушного висновку, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи, передбачені Порядком, а відсутність довідки за формою № 122 не є підставою для відмови в призначенні пенсії, оскільки у пункті 2.1 Порядку вона не зазначена як єдиний обов'язковий документ, який посвідчує особливий статус особи.

Отже, за встановлених судами обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність рішення управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Білогірського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко