Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2019 року у справі №826/6808/18
Постанова КАС ВП від 16.03.2023 року у справі №826/6808/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/6808/18

адміністративне провадження № К/9901/4298/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Хохуляка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/6808/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 (суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.),

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що своєчасно виконало обов`язок щодо сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунку за квітень 2016 року, натомість кошти не були вчасно зараховані до бюджету з вини банку.

Також позивач наголошував на тому, що камеральна перевірка, у результаті якої на підставі акта камеральної перевірки від 17 січня 2018 року №388/16-31-12-11-30/337504782 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки питання, які досліджувались в ході такої перевірки, вже перевірялись контролюючим органом під час документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, результати якої відображені в акті від 3 листопада 2016 року №344/26-15-14-01-04/337504782 та в ході якої не було виявлено порушень, про які йдеться в акті перевірки від 18 січня 2018 року № 432/16-31-12-13-30/337054782.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням приписів пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а також практики Верховного Суду, зокрема, у справах № 826/3671/17 та № 809/3851/15, датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету; за подальший переказ сум податкового зобов`язання відповідальність несе банк. Крім того, судами було враховано, що питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період, що перевірявся, вже були предметом перевірки контролюючим органом під час проведення документальної виїзної перевірки, результати якої відображені в акті від 3 листопада 2016 року № 344/26-15-14-01-04/337504782 та порушень позивачем строку сплати податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року не виявлено.

Постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, а справу № 826/6808/18 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Верховний Суд прийшов до висновку, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, зокрема, надані позивачем дані з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи Клієнт-Банк, відповідно до яких було подано до банку платіжні доручення о 16-41; не надано оцінку розбіжностям даних такого електронного журналу та наданого Банком до суду висновку експертів від 26 грудня 2018 року № 135/18. Крім цього, матеріали справи не містять та, відповідно, судами не досліджувались платіжні доручення позивача №№ 1443, 1444, 1467 з відміткою Банку про дату та час їх реєстрації або інші належні докази часу їх подачі Товариством до Банку, передбачені законодавством, яке регулює банківську діяльність.

Крім цього, колегія суду зауважила, що судом першої інстанції, який послався на результати документальної виїзної перевірки позивача (акт від 3 листопада 2016 року № 344/26-15-14-01-04/337504782), предметом перевірки якої ніби то було дотримання позивачем строку сплати податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року та порушень якою не виявлено, не було належним чином досліджено вказаний акт перевірки та не зазначено, в якій частині спірне питання було предметом вказаної документальної перевірки та зміст висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до Банку платника саме в межах операційного дня, незалежно від дати фактичного зарахування суми до бюджету. Натомість, Товариством платіжні доручення про сплату грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунку за квітень 2016 року надіслано до Банку по закінченню операційного дня, що, за висновками судів, свідчить про порушення позивачем на один календарний день строків сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило зазначені рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наголошує на здійсненні всіх залежних від нього заходів для сплати зобов`язань у строк, визначений нормами Податкового кодексу України. Вказує, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, а відтак, в даному випадку, сформувавши в електронній системі та надіславши банку платіжні доручення 30.05.2016, Товариство строку сплати грошового зобов`язання не порушило.

Окрім того, Товариство вказує, що камеральна перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки питання, які досліджувались в ході такої перевірки, вже перевірялись контролюючим органом під час документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у цій справі.

У відзиві на касаційну контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.01.2018 посадовою особою ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податку - Договір про спільну діяльність від 10.06.2002 №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» з питань дотримання граничних строків сплати, визначених чинним податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.01.2018 №388к/16-31-12-11-30/337504782.

В ході перевірки виявлене та зафіксоване в акті порушення позивачем на один календарний день строків сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року, передбачених пунктом 57.3 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України, а саме:

- за видобування природного газу: по розрахунках №9081046410, №9081046066 та №9081046434 від 19.05.2016 податкове зобов`язання в загальній сумі 13 242 110,2 грн сплачено 31.05.2016 згідно платіжного доручення №1444; по розрахунку №908104066 від 19.05.2016 податкове зобов`язання в загальній сумі 25 000 000 грн сплачено 31.05.2016 згідно платіжного доручення №1467;

- за видобування газового конденсату по розрахунках №9081046618, №9081046156 та №9081046300 від 19.05.2016 податкове зобов`язання в загальній сумі 2 167 857,43 грн сплачено 31.05.2016 згідно платіжного доручення №1443.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано заперечення на вказаний акт.

За результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь від 14.02.2018 №3295/10/16-31-12-11-48, якою висновки акту від 17.01.2018 №388/16-31-12-11-30/337504782 залишено без змін.

15.02.2018 на підставі висновків акту від 17.01.2018 №388/16-31-12-11-30/337504782 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008291211, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України, на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання в сумі 38 242 110,2 грн до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 3 824 211,02 грн;

- №0008301211, яким за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 ПК України, на підставі статті 126 ПК України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання в сумі 2 167 857,5 грн до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% за платежем рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 216 785,75 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 18.04.2018 №13469/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення-рішення від 15.02.2018 №0008291211 та №0008301211 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Товариство, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо обставин сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року, то судами встановлено таке.

30.05.2016 Товариством в електронній системі «Клієнт-Банк» «IFOBS», яка є програмним продуктом ПАТ «Сбербанк», сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронні платіжні доручення: №1443 на суму 2167857,43 грн по рентній платі за газовий конденсат, № 1444 на суму 13242110,20 грн та № 1467 на суму 25000000 грн по рентній платі за природний газ.

Вказані платіжні доручення проведено банком 31.05.2016.

Так, обслуговування банківського рахунку позивач на момент проведення вказаних платежів здійснювалося на підставі Додаткової угоди від 17.08.2012 №2, укладеної до Договору банківського рахунку від 17.08.2012 № Т130-010000077 між Товариством та банком.

Відповідно до пункту 3.5 вказаної додаткової угоди електронні платіжні документи приймаються та виконуються банком в операційний час, що встановлений банком, виключно в день отримання таких електронних платіжних документів. Електронний платіжний документ, що надійшов до банку після вказаного вище часу - у разі технічної можливості та за плату, визначену тарифами банку, виконується в день отримання електронних платіжних документів. Згідно з умовами банківського рахунку від 17.08.2012 № Т130-010000077 операційний час банку з 09:00 до 17:00.

Відповідно до листа банку від 09.10.2018 вих. № 21854/4/07-2-3 платіжні документи від 30.05.2016 № 1443, № 1444 та № 1467 надійшли до банку після закінчення операційного часу засобами системи Клієнт-банк «IFOBS», зокрема платіжне доручення № 1443 - о 17:58, № 1444 - о 18:55, № 1467 - о 18:05.

Банком вчинено спробу проведення платежу за платіжним дорученням № 1443, здійснивши його обробку і відправку до Системи електронних платежів Національного банку України. Однак, вказаний платіж був відхилений центральною розрахунковою палатою Національного банку України, оскільки на той момент вже були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи Системи електронних платежів. Спроби проведення платежів за платіжними дорученнями № 1444 та № 1467 банк не здійснював у зв`язку із їх надходженням після настання моменту заборони усіх початкових платежів за режимом роботи Системи електронних платежів.

Згідно з наданою позивачем роздруківкою з електронного журналу реєстрації платіжних доручень з електронної системи «Клієнт-Банк» «IFOBS» вказані платіжні доручення прийняті банком 30.05.2016 о 16:41.

Водночас, дослідивши дані з електронного журналу реєстрації платіжних доручень електронної системи Клієнт-Банк, судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжне доручення №1443 сформовано позивачем 30.05.2016 о 16:41 та внесено в базу даних банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів.

30.05.2016 о 17:53 на платіжне доручення №1443 позивачем накладено другий електронний цифровий підпис; о 17:58 того ж дня позивачем накладено перший електронний цифровий підпис.

Платіжне доручення №1444 сформовано позивачем 30.05.2016 о 17:59 та внесено в базу даних Банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів.

30.05.2016 о 18:35 на платіжне доручення №1444 позивачем накладено другий електронний цифровий підпис; о 18:55 того ж дня позивачем накладено перший електронний цифровий підпис.

Платіжне доручення №1467 сформовано Товариством 30.05.2016 о 17:58 та внесено в базу даних Банку системи клієнт-банк «IFOBS» без підписів.

30.05.2016 о 18:03 на платіжне доручення №1467 накладено другий електронний цифровий підпис, а о 18:05 того ж дня - перший електронний цифровий підпис.

Платіжні доручення №1443, №1444, №1467 проведено банком наступного операційного дня, 31.05.2016, що підтверджується відповідною відміткою банківської установи на зазначених платіжних дорученнях «Проведено банком 31 травня 2016 р.»

Окрім того, відповідно до Висновку експертів від 26 грудня 2018 року № 135/18, складеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексного експертного дослідження комп`ютерної техніки, програмних продуктів та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, платіжні доручення №1443 та №1444 сформовані (без накладання на них електронних цифрових підписів) 30.05.2016 о 16:41:56, відправлені до Системи електронних платежів Національного банку України 30.05.2016 у період з 18:00:03 по 18:00:05, платіжне доручення № 1467 сформоване 30.05.2016 о 17:58:08, електронні цифрові підписи накладено 30.05.2016 у проміжок часу з 18:03:03 по 18:05:18.

Тобто, як констатовано судами, платіжні доручення підписані електронними цифровими підписами після закінчення операційного дня.

Як вже було зазначено вище, справа розглядалася судами неодноразово.

Востаннє, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, в задоволенні позову Товариства відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що порушення позивачем строків сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року підтверджено матеріалами справи, зворотного ж Товариством не доведено.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд виходить із такого.

Так, у даній справі ключовим є питання встановлення дати, з якою пов`язується належне виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 36.1 та 36.5 статті 36 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 14.1.175 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Таким чином, у ПК України під відповідальністю за несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобов`язання розуміється застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Так, відповідно до положень статей 1, 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу, а банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Статтею 22 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» визначено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

Крім того, слід звернути увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В доводах касаційної скарги Товариство вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо того, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року (справа № 804/4602/16) сформульовано висновок, відповідно до якого, з урахуванням вимог статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», - переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Наведена норма свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

Проаналізувавши встановлені судами обставини, вищенаведені норми законодавства та позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про порушення позивачем на один календарний день строків сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату по розрахунках за квітень 2016 року, та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.

Що ж стосується доводів Товариства про те, що камеральна перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки питання, які досліджувались в ході такої перевірки, вже перевірялись контролюючим органом під час документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, то такі є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у відповідності до абзацу другого частини 78.2 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Проте, жодною нормою вказаного Кодексу не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормою пункту 78.2 статті 78 ПК України, якою заборонено контролюючим органам проводити саме документальні позапланові перевірки з питань, що вже були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України доповнено абзацом другим такого змісту: «Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Відповідно до Прикінцевих положень цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Водночас, за приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 102. 1 зазначеної статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, камеральною перевіркою, предметом перевірки якої є, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства.

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відтак, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 - без змін.

Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі №826/6808/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін В.В. Хохуляк