Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №809/2166/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2019 року

Київ

справа №809/2166/15

адміністративне провадження №К/9901/9120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (головуючий суддя - Могила А. Б. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року (головуючий суддя - Мікула О. І., судді - Курилець А. Р., Кушнерик М. П. )

у справі № 809/2166/15

за позовом ОСОБА_1

до Львівського державного університету внутрішніх справ

про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - відповідач, ЛьвДУВС, Університет), в якому просив:

скасувати наказ Львівського державного університету внутрішніх справ № 370 о/с від 18 червня 2014 року, як такий, що суперечить чинному законодавству;

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо невиплати та позбавлення премії за серпень 2014 року і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити таку премію, враховуючи те, що її розмір у відсотках повинен становити не менше від розміру премії, яка була виплачена за липень цього ж року, тобто 92,45%, у грошовому виразі - 3000,14 грн., а відповідно за 18 робочих днів -1800,08 грн. ;

зобов'язати відповідача провести перерахунок одноразової вихідної допомоги з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням та основних видів грошового забезпечення і виходячи з цього, виплатити залишкову частину такої допомоги у розмірі 36176,88 грн. ;

визнати протиправними та скасувати рішення посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо безпідставного стягнення виплачених позивачу премій за червень та липень 2014 року;

зобов'язати відповідача повернути їх позивачу, виплативши за червень 2014 року премію в розмірі - 1800,08 грн. та липень - 3000,14 грн. ;

зобов'язати уповноважених осіб відповідача провести перерахунок премій за окремі місяці 2012-2013 рр. і виплатити наступні суми цих виплат: у 2012 році за такі місяці: вересень - 251,39 грн., жовтень - 251,36 грн., листопад - 251,36 грн., грудень - 168,35 грн. ; у 2013 році за такі місяці: січень - 161,95 грн., лютий - 264,41 грн., березень - 161,95 грн., травень - 729,57 грн., червень - 729,43
грн., липень - 729,43 грн., серпень - 329,61 грн., вересень - 429,20 грн., на суму всього 4458,01 грн. ;

стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 15000 грн. ;

визнати грошовий атестат № 729 та довідку № 729 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, подані для призначення пенсії недійсними і зобов'язати посадових осіб усунути наведені порушення, з урахуванням протиправно зменшених розмірів премій з вересня 2012 року по березень 2013 року та з травня по вересень 2013 року, а також незаконно стягнених премій за червень та липень і безпідставно невиплаченої премії за серпень 2014 року та одноразової допомоги;

зобов'язати належно оформлені грошовий атестат і довідку направити до відповідного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії, попередньо ознайомивши з їх змістом.

11 грудня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій крім вимог, зазначених вимог у п.1-7 позовної заяви, просив внести зміни у вимоги п.8 в частині донарахування 1200 грн. виплаченої ОСОБА_1 премії за червень 2014 року та стягнути понесені судові витрати у розмірі 5119 грн. 30 коп.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позов ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо ненарахування ОСОБА_1 премії за серпень 2014 року та відрахування премії за червень, липень 2014 року.

Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн.

Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням суми яка вже виплачена та обов'язкових відрахувань до бюджету.

Зобов'язано Львівський державний університет внутрішніх справ видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення.

Стягнуто з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 1856 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят шість) грн. здійснених ним судових витрат.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не наведено виняткових випадків, пов'язаних з особливими обставинами, які б свідчили про необхідність зарахування позивача у розпорядження понад 15 днів, а також не надано дозволу чи наказу Міністра внутрішніх справ на переведення позивача в розпорядження з 18 червня 2014 року по 18 серпня 2014 року, тобто понад 15 діб. Крім того, позивач після 18 червня 2014 року продовжував виконувати свої посадові обов'язки аж до дня звільнення, що свідчить про його фактичне неперебування в розпорядженні відповідача. Таким чином, відсутні правові підстави для ненарахування та невиплати позивачу премії в повному обсязі за період з 18 червня 2014 року по 18 серпня 2014 року. Таким чином, позов у частині нарахування і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн. та за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн. підлягає до задоволення. Також, оскільки одноразова грошова допомога залежить від місячного грошового забезпечення, яке включає в себе премії, то підлягає до задоволення позовна вимога в частині зобов'язання відповідача перерахувати позивачу одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням тієї, яка вже виплачена та обов'язкових відрахувань до бюджету, а також зобов'язання видати новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення. Разом з тим, при визначенні премії позивачу за 2012-2013 роки ЛьвДУВС діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. Також не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження моральних страждань завданих йому внаслідок порушення ЛьвДУВС його трудових прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

29 червня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Львівського державного університету внутрішніх справ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Львівський державний університет внутрішніх справ вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із вказаним позовом, визначений статтею 99 КАС України, а суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про залишення даного позову без розгляду, вказаний строк не поновив. Скаржник також зазначає, що процесуальним законодавством не визначено, що така підстава, вказана позивачем в якості причини пропуску строку, як проведення експертного дослідження, результати якого необхідні для подання даної позовної заяви, не може вважатися поважною. Крім того, відповідач також вказує, що факт пропуску строку позивачем для звернення до суду також підтверджується його позовною заявою, поданою до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 07.11.2014, предмет спору та позовні вимоги якої ідентичні цьому позову, та за результатами перевірки якої, у справі №809/3633/14, постановлено ухвалу про залишення її без розгляду.

Скаржник також не погоджується із посиланням суду апеляційної інстанції на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-13/201 у частині незастосування строків позовної давності, оскільки предмет спору полягає не у стягненні з відповідача заборгованості по заробітній платі, а у визначенні права позивача на премію під час перебування у розпорядженні, що мало б мати наслідком зобов'язання посадових осіб Університету скасувати наказ про зарахування у розпорядження та видати наказ про виплату премії. Не погоджується також скаржник із висновками судів щодо не ознайомлення позивача із наказом від
18.06.2014 № 370 о/с, оскільки положенням не передбачено обов'язку відповідача щодо ознайомлення з даним наказом, а також отримання згоди позивача щодо виведення його у розпорядження. Крім того, позивач був попереджений про скорочення по сади та відмовився від запропонованих, а відтак, підлягав звільненню у двомісячний строк. Також відповідач зауважує, що посилання суду апеляційної інстанції на приписи п. 3.4.8 Інструкції не можуть заслуговувати на увагу, оскільки вказаний пункт був внесений до Інструкції наказом МВС від
20.04.2015 № 453. Скаржник наголошує, що відповідно до п.3.4.3 Інструкції, виплата грошового забезпечення особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії. Відтак, премія не виплачується особам рядового і начальницького складу в період перебування у розпорядженні, що прямо кореспондується з п. 2.16 Інструкції (щодо виплати премії відповідно до особистого вкладу в загальний результат роботи). В той же час, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку, що позивач після 18.06.2014 продовжував виконувати свої посадові обов'язки, аж до дня звільнення, що свідчить про його фактичне неперебування в розпорядженні відповідача, водночас не скасували наказ від
18.06.2014 № 370 о/с, яким працівників Прикарпатського факультету Університету було виведено у розпорядження. Відтак, даний наказ є чинними та правомірним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

05.08.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення позивача на подану касаційну скаргу, в якому він вважає останню необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з березня 1995 року, з вересня 2011 року по 2014 рік - у Львівському державному університеті внутрішніх справ на посаді старшого викладача кафедри адміністративного, цивільного права та процесу факультету громадської безпеки та соціальної безпеки.

Наказом МВС України № 535 від 02 червня 2014 року "Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС" Прикарпатський факультет Львівського державного університету внутрішніх справ (Прикарпатський факультет) ліквідовано, всі посади скорочено.

18 червня 2014 року позивача попереджено про те, що працівники, посади яких підлягають скороченню та відмовилися від запропонованих посад, підлягають звільненню.

Наказом виконуючого обов'язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с "Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС" вирішено, що осіб рядового та начальницького складу Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, посади яких скорочено, вважати такими, що знаходяться у розпорядженні ректора вищевказаного закладу.

На підставі рапорту від 11 серпня 2014 року та подання т. в. о. начальника Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, підполковника міліції ОСОБА_1 - доцента кафедри адміністративних та цивільно-правових дисциплін Прикарпатського факультету, звільнено з органів внутрішніх справ та з займаної посади у запас за статтею 64 п. "г " (через скорочення штатів) з 18 серпня 2014 року, виплативши компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2014 рік з розрахунку 45 діб за вислугою років за період проходження служби з 01 січня 2014 року по 18 серпня 2014 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 3.4.1-3.4.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкції) при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

3.4.2. У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. Підставою для продовження строку перебування особи в розпорядженні понад 15 діб, але не більше двох місяців, є наказ або письмовий дозвіл Міністра на клопотанні начальника органу про продовження строку перебування в розпорядженні особи начальницького складу, де зазначається конкретна дата, але не більше двох місяців. До цього строку не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

3.4.3. Керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.

Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Особам, які перебувають у розпорядженні і не виходять на службу без поважних причин або стосовно яких до фінансових підрозділів не надано відомості про облік їх робочого часу, грошове забезпечення не виплачується.

3.4.4. При здійсненні організаційно-штатних заходів, які тягнуть за собою зарахування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у розпорядження відповідного органу на строк до двох місяців, таким особам встановлюється премія за мотивованими рапортами начальників структурних підрозділів.

Підставою для виплати премії цим особам є наказ керівника органу про покладання на особу тимчасового виконання обов'язків на термін скасування старого та набрання чинності нового штатного розпису.

3.4.5. Днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі.

3.4.6. При виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується:

час перебування в черговій відпустці;

час перебування на стаціонарному лікуванні;

час тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою;

час перебування в дорозі від місця попередньої служби до відповідного органу внутрішніх справ;

час перебування на навчально-екзаменаційних сесіях заочних, вечірніх відділень вищих навчальних закладів МВС;

час перебування під арештом у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в разі закриття кримінальної справи або винесення виправдувального вироку - з дня арешту до дня звільнення включно.

Ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (КзПП): У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Стосовно доводів скаржника щодо пропущення строку звернення позивача до суду із вказаною позовною заявою, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, основаних на рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-13/2013, що не обмежуються будь - яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, а відтак і вимоги позивача в частині стягнення премій, як складових заробітної плати, не можуть бути обмежені будь - яким строком.

Щодо доводів скаржника стосовно процедури виведення в розпорядження позивача, Суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Предметом оскарження у даній справі є протиправність наказу виконуючого обов'язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с; ненарахування та невиплата суми премій, внаслідок прийняття даного наказу, а також зменшення суми одноразової грошової допомоги внаслідок невиплати премії та видачу оновленого грошового атестату, стягнення моральної шкоди.

Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач, продовжуючи виконувати свої посадові обов'язки після 18 червня 2014 року і аж до дня звільнення, фактично не перебував у розпорядженні відповідача. Даний висновок обґрунтований тим, що при зарахуванні в розпорядження органу внутрішніх справ трудові відносини не припиняються. Особа тільки звільняється із займаної посади, тобто припиняє виконувати посадові обов'язки. Водночас, вона залишається на службі в органах внутрішніх справ та продовжує отримувати грошове забезпечення за останньою основною штатною посадою.

Суд звертає увагу на те, що приписами пункту 3.4.1. Інструкції обумовлено зарахування особи начальницького складу в розпорядження органу внутрішніх справ наявністю виключно організаційно - штатних заходів і не ставиться у залежність від виконання чи невиконання нею своїх посадових обов'язків протягом періоду зарахування у розпорядження, як безпосередньої причини неможливості перебування у розпорядженні.

Зважаючи на те, що як позивачем, так і відповідачем не оспорюється те, що в Університеті відбувалися організаційно - штатні зміни, внаслідок яких позивача було зараховано в розпорядження, то висновки судів попередніх інстанцій стосовно виконання ним своїх посадових обов'язків не можуть прямо впливати на інші висновки щодо неперебування позивача у розпорядженні відповідача.

Суд також зазначає, що суди попередніх інстанцій, вирішивши, що позивач фактично не перебував у розпорядженні, водночас, дійшли висновку, що відповідачем не дотримано процедури перебування у розпорядженні позивача в частині строковості, а саме - перебування позивача у розпорядженні понад 15 днів без наявності дозволу чи наказу Міністра внутрішніх справ, а також неповноважності ректора Університету щодо можливості зарахувати у своє розпорядження позивач, в той час, як приписами пп. 3.4.1. Інструкції передбачено зарахування у розпорядження виключно органу внутрішніх справ, що свідчить про протирічність висновків судів попередніх інстанцій щодо перебування чи неперебування позивача у розпорядженні.

Крім того, Суд зауважує, що дійшовши вищевказаних висновків, судами попередніх інстанцій, водночас не визнано протиправним, не скасовано та не надано правової оцінки загалом та в частині своєчасного звернення до суду із даною вимогою, наказу виконуючого обов'язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с "Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС", яким позивача, як такого, що відноситься до осіб начальницького складу та посаду якого скорочено, вирішено вважати таким, що знаходиться у розпорядженні ректора.

Суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов'язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с "Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС" значилася в переліку вимог, з якими позивач звертався до суду у даній позовній заяві, однак як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, не вирішено питання щодо задоволення чи відмови у задоволенні даної вимоги, чим порушено приписи процесуального права - абз. 3 п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС (в редакції на час судового розгляду справи), а саме обов'язку суду зазначити у резолютивній частині постанови висновку щодо суті усіх позовних вимог.

Таким чином, застосовуючи наслідки протиправності оспорюваного наказу шляхом зобов'язання відповідача його скасування, суди попередніх інстанцій не дотримались необхідної для цього передумови у вигляді скасування такого наказу.

Суд зазначає, що без вирішення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного наказу неможливим є також і з'ясування питання щодо підставності чи не підставності ненарахування позивачу премії та відповідно зменшення розміру одноразової грошової допомоги, позаяк приписами пп 3.4.3. Інструкції прямо передбачено відсутність обов'язку суб'єкта владних повноважень здійснювати нарахування премії особам начальницького складу у період їх перебування у розпорядженні.

Крім того, Суд зазначає, що приписами пп.3.4.4. Інструкції передбачена можливість встановлення премій особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при здійсненні організаційно-штатних заходів на строк до двох місяців, але за мотивованими рапортами начальників структурних підрозділів, наявність чи відсутність яких не досліджувалася судами попередніх інстанцій.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 159 КАС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), якій кореспондуються норми статті 242 чинної редакції Кодексу, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, враховуючи викладене, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з'ясування обставин у справі, не вирішено позовної вимоги щодо протиправності та скасування наказу виконуючого обов'язки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с "Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС", як позовної вимоги, без вирішення якої неможливе вирішення інших вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на викладене, Суд зазначає, що вказані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, позаяк порушення допущені як судом першої, так і апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 341, 345, п.2 ч.1. ст.349,ст. 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова