Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №440/1014/19
Постанова КАС ВП від 15.11.2022 року у справі №440/1014/19

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 440/1014/19

адміністративне провадження № К/9901/30617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/1014/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛВИНКОМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛВИНКОМ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 (суддя Бойко С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Гуцало М.І., судді: Донець Л.О., Бенедик А.П.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛВИНКОМ" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 №0000174002 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 97440,00грн. та 17000,00грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛВИНКОМ" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №440/1014/19.

Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 15.11.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.01.2019 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено перевірку ТОВ "ПОЛВИНКОМ" з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Результати перевірки оформлені актом, яким зафіксовано порушення Постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008, абз. 3 ч. 4 ст. 11 та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Головним управлінням ДФС у Полтавській області 07.02.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0000174002, яким до ТОВ "ПОЛВИНКОМ" застосовано штрафні (фінансові) санкції за здійснення оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої; зберігання, алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка; оптову алкогольними напоями без наявності ліцензій в загальному розмірі 124440,00грн.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням в частині застосування до нього штрафних (фінансових санкцій) зберігання, алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка та оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.02.2019 №0000174002 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17000грн. за реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди посилались на те, що господарські операції по реалізації алкогольних напоїв фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 і мають вигляд роздрібних договорів, але за своєю суттю є договорами оптової торгівлі. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи копій чеків ФОП ОСОБА_1 здійснювала придбання алкогольних напоїв у позивача для бару, що у свою чергу свідчить про те, що вона не є кінцевим споживачем. Суди дійшли висновку, що позивач, маючи лише ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, не мав права здійснювати діяльність спрямовану на оптову реалізацію алкогольних напоїв, а тому відповідачем правомірно застосовано штраф передбачений абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Позивач оскаржив рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку. Як вказує позивач, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано та не надано оцінки доказам і поясненням, наданих позивачем у ході розгляду адміністративної справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. На думку позивача, судами не було проаналізовано головні відмінні ознаки, які відрізняють оптову торгівлю від роздрібної торгівлі. Позивач наполягає, що здійснює господарську діяльність на умовах договору роздрібної торгівлі (купівлі-продажу). Враховуючи викладене, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги. У відзиві податковий орган звертає увагу на те, що основною ознакою роздрібної торгівлі з продажу алкогольних напоїв є їх реалізація кінцевому споживачу, водночас, основною ознакою оптової торгівлі алкогольними напоями є її реалізація суб`єктам господарювання. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. На підставі вказаного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).

У справі, що розглядається, контролюючим органом застосовано до ТОВ "ПОЛВИНКОМ" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 97440,00грн. за оптову торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій,

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ПОЛВИНКОМ" має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №16010308201800414, зареєстровану 13.09.2018, термін дії з 27.09.2018 до 27.09.2019.

Контролюючий орган вказує, що господарські операції з продажу позивачем алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 є оптовою торгівлею, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є кінцевим споживачем таких напоїв.

Згідно з підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування.

Оптова торгівля - це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання.

Системно аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що основною ознакою роздрібної торгівлі з продажу алкогольних напоїв є їх реалізація кінцевому споживачу, у той час як основної ознакою оптової торгівлі алкогольними напоями є її реалізація суб`єктам господарювання.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.

Згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Судами на підставі матеріалів справи з`ясовано та не заперечується позивачем, що позивач здійснював продаж алкогольних напої ФОП ОСОБА_1 невеликими партіями товару різноманітних алкогольних напоїв (від 10 літрів, від 12 до 30 одиниць товару різноманітних алкогольних напоїв за раз), видаючи на прохання покупця копію чека, в яких самостійно визначав одержувачем таких товарів «ФОП ОСОБА_1 (бар ІНФОРМАЦІЯ_1)».

Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є за кодом КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування».

Таким чином, вказуючи отримувачем товарів ФОП ОСОБА_1 позивач мав можливість дійти висновку, що вона не є кінцевим споживачем, оскільки здійснювала придбання алкогольних напоїв саме для використання у діяльності бару. При цьому враховується, що ФОП ОСОБА_1 здійснювалося неодноразове придбання алкогольних напоїв протягом тривалого часу, що давало змогу ідентифікувати таку особу як господарюючого суб`єкта, а не кінцевого споживача.

Розглянувши доводи позивача про належне оформлення реалізації алкогольної продукції саме кінцевому споживачу (за відсутності відповідних податкових, видаткових та товаротранспортних накладних), суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені обґрунтування не можуть спростувати факти реалізації алкогольної продукції саме суб`єкту підприємницької діяльності, зазначеному у копіях виданих чеків. Твердження представника позивача про видачу чеків після реалізації алкогольної продукції на прохання самої ФОП ОСОБА_1 не може спростувати висновки про порушення ліцензійних умов на продаж алкогольної продукції у роздріб, зважаючи на відсутність будь-яких доказів фактичного існування таких обставин.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи позивача для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах та з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд наголошує, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках цього касаційного провадження.

Пункт 1 частини першої статті 349 КАС України вказує, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛВИНКОМ" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №440/1014/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду