Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №826/1230/16

адміністративне провадження №К/9901/27395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 (суддя Аблов Є.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 (судді Гром Л.М., Бєлова Л.В., Міщук М.С.)

у справі № 826/1230/16

за позовом Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Державне підприємство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - позивач, ДП «ОГХК») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2016 № 0112615131.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2016 № 0112615131.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.11.2015 по 18.12.2015 (термін проведення перевірки продовжувався на підстав наказу від 09.12.2015 № 1451), на підставі наказу від 13.11.2015 № 1324, направлень від 24.11.2015, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, статтею 77 та пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 04.01.2016 № 1/26-15-13-01-02/36716128 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог,зокрема, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1890 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2016 р. № 0112615131, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2363 грн., з яким 1890 грн. - за основним платежем та 473 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як слідує з акту перевірки від 04.01.2016 № 1/26-15-13-01-02/36716128 та доводів касаційної скарги, підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Консалтингової компанії «Акцепт», оскільки, на переконання податкового органу, угода укладена позивачем із зазначеним контрагентом не мала мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочину та спрямована на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача. За твердженнями податкового органу, надані до перевірки первинні документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції з надання інформаційно-консультаційних послуг, оскільки до перевірки не надано списки осіб, що отримали такі послуги, їх посадові інструкції, в яких визначено функціональні обв'язки. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 19.10.2014 між ДП «ОГХК» (Замовник) і ТОВ «Консалтингова компанія «Акцепт» (Виконавець, що має статус платника податку на прибуток у складі єдиного податку за ставкою 5%) укладено договір за № 149 про надання інформаційно-консультаційних послуг. За умовами цього Договору Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника надати інформаційно-консультаційні послуги для 12 працівників Замовника на тему «Закупівля товарів, робіт та послуг за державні кошти. Нова нормативно-правова база». Послуги надаються згідно програми, що наведена в додатку № 1 до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Загальна вартість послуг становить 10 500 грн. без ПДВ.

Також згідно розд. 2 зазначеного Договору Виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги на високому технічному та інформаційному рівні, та видати працівникам Замовника відповідні сертифікати за результатами заключного тестування. Замовник, в свою чергу, зобов'язується направити своїх спеціалістів на консультації та сплатити вартість послуг в порядку та терміни, що зазначені в розділі 3 цього Договору. По завершенні надання послуг сторони підписують акт прийняття наданих послуг.

Розрахунки за послуги здійснюються Замовником в національній валюті України, шляхом 100% безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця до початку надання послуг Виконавцем (розд. 3 Договору).

На підтвердження фактів надання ТОВ «Консалтингова компанія «Акцепт» послуг, передбачених договором № 149 від 19.11.2014, позивач надав до суду копії наступних документів: додатку № 1 до договору - програма інформаційно-консультаційних послуг на тему: «Закупівля товарів, робіт та послуг за державні кошти. Нова нормативно-правова база»; акта надання послуг від 28.11.2014, складеного та підписаного керівниками сторін (а саме - директором ТОВ «Консалтингова компанія «Акцепт» Педченком А.В. і генеральним директором ДП «ОГХК» Журило Р.М.) за результатами надання інформаційно-консультаційних послуг вартістю 10 500 грн. (з розрахунку 12 послуг по 875 грн.).

Факт проведення повного розрахунку за даним договором згідно тексту акта перевірки та пояснень представника відповідача не заперечується.

Придбані у названого товариства інформаційно-консультаційні послуги пов'язані з господарською діяльністю ДП «ОГХК». Зокрема, 09.09.2014 наказом № 4 генерального директора ДП «ОГХК» створено філію «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», а наказом № 3 - філію «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія».

Враховуючи те, що філії позивача на момент укладення договору № 149 від 19.11.2014 було щойно створено, та у зв'язку з цим оновлений штат працівників, направлення спеціалістів на навчання було нагальною необхідністю для позивача. Підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів підприємства у сфері державних закупівель підвищує ефективність діяльності позивача під час здійснення закупівель, суттєво зменшує витрати на закупівлю товарів, робіт і послуг.

Мінекономрозвитку є уповноваженим органом управління ДП «ОГХК» відповідно до статуту підприємства. Позивачем було направлено спеціалістів на навчання у сфері здійснення закупівель до ТОВ «Консалтингова компанія «Акцепт» як до особи, діяльність щодо проведення навчання у сфері державних закупівель якої схвалено таким уповноваженим органом.

Таким чином, призначення наданих послуг позивачу для використання в його господарській діяльності відповідає змісту цієї діяльності.

Додатково на обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог позивачем були надані до суду копії наступних документів: наказу Мінекономрозвитку від 06.09.2014 № 1074 «Про управління цілісними майновими комплексами Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів», наказів ДП «ОГХК» від 09.09.2014 № 3 і № 4 про створення філій ДП «ОГХК», наказу ДП «ОГХК» № 6/2 від 10.10.2014 «Щодо організації процедури закупівель товарів, робіт і послуг», наказу філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» від 10.10.2014 № 29 «Про організацію та проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг», наказу філії «Іршанський ГЗК» ДП «ОГХК» від 27.10.2014 № 6 «Про організацію та проведення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг», листа Мінекономрозвитку від 21.05.2012 № 3305-07/15986-12, адресованого ТОВ «Консалтингова компанія «Акцепт» з питання можливості проведення навчання членів комітетів з конкурсних торгів державних замовників та підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері здійснення державних закупівель.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виходячи з викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом мала реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 у справі № 826/1230/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно