Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа №281/875/17

адміністративне провадження №К/9901/47771/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14.12.2017р. (суддя - Данчук В.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018р. (судді - Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі за його позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,

встановив:

У листопаді 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому в повній сумі щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у розмірі встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити в повному обсязі не виплачену щорічну разову грошову допомогу в розмірі 5360,00 грн., як учаснику бойових дій за 2017 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має статус учасника бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни, зокрема, має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, дана допомога йому виплачена у значно меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 14.12.2017р., залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №367-ХІV від 25.12.1998р. є чинною, а тому виплата допомоги у значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом, призводить до звуження обсягу передбачених законом та гарантованих Конституцією України його прав.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що допомога до 5 травня за 2017 рік позивачу, як учаснику бойових дій, у розмірі 1200,00 грн. була виплачена у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства, а саме відповідно до постанови КМУ №233 від 05.04.2017р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Частиною 1 статті 17-1 вказаного Закону встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28.12.2014р. №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015р., розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2017 році Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.04.2017 р. №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» якою встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1200 гривень.

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України не конституційними.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.02.2016р. і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

У 2017 році позивачу було здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 1200 гривень відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №233 від 05.04.2017р «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок та виплату недоплаченої суми грошової допомоги, вважаючи, що розмір отриманої щорічної одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій, є меншим, ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листом від 03.10.2017р. відповідач повідомив позивача про те, що допомога до 5 травня за 2017 рік як учаснику бойових дій у розмірі 1200,00 грн. була виплачена у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплачуючи позивачу в 2017 році допомогу до 5 травня в розмірах, визначених постановою КМУ від 05.04.2017р. №233 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.

Під час розгляду справи судами здійснено посилання на рішення Європейського суду з прав людини «Іван Миколайович Серебрянський проти України» та «Валентина Ніканорівна Великода проти України», в яких Європейський суд дійшов висновків, що у справах щодо здійснення державою соціальних виплат такі виплати можуть бути зменшені в залежності від наявних фінансових ресурсів держави.

Крім того, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, суди послались на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. № 20 рп/2011 та від 25.01.2012р. №3-рп/2012, в яких Суд наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що виплативши позивачу допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2017 рік в сумі 1200,00 грн. встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017р. № 233 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, оскільки згідно приписів Бюджетного кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено визначення порядку та розміру зазначеної разової грошової допомоги, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, положенням Закону України від 28.12.2014р. №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2017 році.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки зміна правового регулювання щодо визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 14.12.2017р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук