Правова позиція : Про право осіб, які не брали участі у справі, на апеляційне оскарження судового рішення

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право не лише учасників справи оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, а й осіб, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й їх процесуальні права. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Тож, якщо скаржник лише зазначає про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.02.2024 року у справі №826/14301/16
Ухвала КАС ВП від 30.12.2020 року у справі №826/14301/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року

м. Київ

справа №826/14301/16

адміністративне провадження № К/990/35500/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження з наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/14301/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство культури України, Київська міська державна адміністрація, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про визнання протиправним та скасування дозволу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.12.2015 № ІV 114153442456, виданий ДАБІ України.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що цей дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.12.2015 № ІV 114153442456 був виданий уповноваженим органом на реставрацію приміщення № 4 по АДРЕСА_1 замовнику ОСОБА_2 , яка є власницею цього приміщення, проте на підставі поданого нею неповного комплекту документів, а також документів, які містили неточну та викривлену інформацію, та без дотримання установленої чинним законодавством процедури узгодження, що призвело до порушення його прав та прав інших власників квартир житловому будинку по АДРЕСА_1 .

При цьому позивач зазначав, що вказаний будинок є пам`яткою архітектури та взятий на облік як нововиявлений об`єкт культурної спадщини, який розташований в історичному ареалі міста Києва, але незважаючи на це, відповідач при видачі замовнику реконструкції оспорюваного спірного дозволу не перевірив наявності відповідного погодження центрального органу виконавчої влади, який реалізує політику у сфері охорони культурної спадщини, а саме Міністерства культури України.

Позивач вважає, що законодавством взагалі не передбачено здійснення реставрації квартири, а визначено порядок отримання дозволу на проведення реставрації будинку, для проведення якої необхідним є отримання згоди власників квартир відповідного будинку, яка не надавалася ОСОБА_2 для реставрації та/або проведення будь-яких робіт щодо будинку по АДРЕСА_1 .

Також позивач зазначає, що вказаний будинок належить до ІІІ категорії складності об`єктів будівництва, а дозвіл видано на об`єкт IV категорії складності.

Крім того позивач стверджував, що ОСОБА_2 фактично здійснюються не реставраційні роботи, а підкоп капітальних стін та фундаменту житлового будинку з метою збільшення житлової площі за рахунок підземного приміщення.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.07.2020 задовольнив позовні вимоги.

3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.11.2020 залишив без задоволення апеляційні скарги Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_2 ; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 - без змін.

4. 27.03.2023 ОСОБА_3 відповідно до приписів частини першої статті 293 КАС України звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 826/14301/16 за вищевказаним позовом мотивуючи апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції вірно було прийнято рішення про залучення до участі у справі власника приміщення №4, щодо якого був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт, однак не було встановлено факту того, що 03.12.2016 ОСОБА_2 відчужила приміщення на її користь на підставі нотаріального договору купівлі-продажу №922, тобто на момент розгляду справи судом першої інстанції саме вона була власницею приміщення щодо якого відповідачем був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 задоволено клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження; поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020; відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у справі № 826/14301/16 за вищевказаним позов.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №826/14301/16 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі №826/14301/16, з підстави визначеної пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України.

7. 24.10.2023 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вона просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023, а справу №826/14301/16 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Верховний Суд ухвалою від 06.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається спір виник у зв`язку із оспоренням ОСОБА_1 дозволу на будівництво на об`єкт будівництва ІV категорії складності з найменуванням «Будинок прибудинковий, 1905-1906 рр» Реставрація приміщення АДРЕСА_2 », замовник будівництва - ОСОБА_2 , генеральний підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ІРШАВА», виданого ДАБІ України, який на думку позивача видано з порушенням вимог законодавства у сфері охорони культурної спадини.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 20.07.2020 задовольнив позовні вимоги.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.11.2020 залишив без задоволення апеляційні скарги Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ОСОБА_2 , а рішення суду першої інстанції - без змін.

27.03.2023 ОСОБА_3 звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 826/14301/16 за вищевказаним позовом мотивуючи апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції вірно було прийнято рішення про залучення до участі у справі власника приміщення №4 щодо якого був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт, однак не було встановлено факту того, що 03.12.2016 ОСОБА_2 відчужила приміщення на її користь на підставі нотаріального договору купівлі-продажу №922, тобто на момент розгляду справи судом першої інстанції саме вона була власником приміщення щодо якого відповідачем був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт.

У свою чергу судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 03.12.2016 №922, посвідченим приватним нотаріусом Косенко Л.А., предметом договору є нежитлове приміщення загальною площею 206,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (дев`ятнадцять дріб один) приміщення 1 (один).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент подання апеляційної скарги 27.03.2023 ОСОБА_3 вже не була власником нежитлового приміщення №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 06.07.2023 та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.01.2023 №1, ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв у власність нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 206,3 кв.м.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Закриваючи апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статі 305 КАС України, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження у справі встановив, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , оскільки апелянтка придбала приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_1 , а оспорюваний у цій справі дозвіл стосується приміщення №4 за тією ж адресою, а відтак у неї відсутнє право на апеляційне оскарження, визначене частиною першою статі 293 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції вона була власником приміщення щодо якого відповідачем був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт (реставрація), тому вона мала бути залучена до участі у справі, адже рішення ухвалене Окружним адміністративним судом міста Києва від 20.07.2020 у справі № 826/14301/16, яке набрало законної сили, безпосередньо впливало на її права.

12. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану нею ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки ухвалене у цій справі рішення не створює для неї жодних обов`язків і жодним чином не впливає на її права, враховуючи, що вона не є власником жодного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та у правовідносинах щодо реконструкції приміщень № 4 за цією адресою не приймала участі, не отримувала будь-яких дозволів і не взаємодіяла з ДАБІ України з окреслених вище питань.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції процесуальних норм права щодо закриття апеляційного провадження оскаржуваною ухвалою, виходить з такого.

14. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

15. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

16. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних справах визначає КАС України, згідно із частиною першою статті 13 якого учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

17. Право на апеляційне оскарження регламентоване положеннями статті 293 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

18. Тож положеннями КАС України передбачено право не лише учасників справи оскаржити судові рішення в апеляційному порядку, а й осіб, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

19. Не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

20. Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

21. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й їх процесуальні права. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

22. Тож, якщо скаржник лише зазначає про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

23. У свою чергу, згідно із пунктом 3 частини першої статі 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

24. Відтак, положення КАС України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним рішенням. При цьому, така перевірка відбувається як до відкриття апеляційного провадження у справі, так і після.

25. Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_2 згідно із договором купівлі продажу від 03.12.2016 №922 приміщення № 1, загальною площею 206,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (дев`ятнадцять дріб один), а оспорюваний у цій справі дозвіл, наданий ОСОБА_2 як замовнику будівництва (реконструкції) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Реставрація приміщення АДРЕСА_2 » стосується приміщення №4 за цією ж адресою, яке за встановленими у цій справі обставинами є житловою квартирою, загальною площею 73, 7 кв.м, відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 293 КАС України для надання ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

26. До того ж, відповідно до статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини (справа «Совтрансавто-Холдінг» проти України» від 25.07.2002 та справа «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999) основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

27. У зв`язку із чим, Верховний Суд наголошує на неможливості повторного ініціювання апеляційного перегляду рішення, яке набрало законної сили, особою, питання про права, інтереси та (або) обов`язки якої цим рішенням не віршувалось.

28. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , а відтак колегія суддів погоджується із його висновком про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття апеляційного провадження, у зв`язку із чим ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 у справі №826/14301/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути

СуддіА.І. Рибачук Н.В. Коваленко А.Ю. Бучик