Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №825/1730/16

адміністративне провадження №К/9901/17996/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини - польова пошта В1688 про скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини - польова пошта В1688 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, прийняту у складі судді Непочатих В. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Кучми А.Ю. (головуючий), Аліменка В. О., Безименної Н.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини - польова пошта В1688 про скасування наказу командира військової частини В1688 № 1232 від 28.09.2016 «По факту незаконних витрат коштів внаслідок переплат грошового забезпечення».

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваний наказ командира військової частини В1688 від 28.09.2016 № 1232 є незаконним, оскільки при підготовці проекту наказу командира військової частини В1688 «Про встановлення розмірів премії військовослужбовцям частини за підсумками роботи за серпень 2014 року» жодного рапорту з клопотанням про позбавлення премії солдата ОСОБА_2 , який є підставою для не включення солдата до проекту наказу про виплату премії, не було. Також позивач зазначає, що в акті розслідування не вказано, який нормативний акт ним порушено та відсутній причинний зв`язок між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця, що є порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом командира військової частини - польова пошта В1688 від 14.09.2016 № 229 було призначено службове розслідування по факту порушення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям на загальну суму 1691,61 грн., за самовільне залишення військової частини.

5. За результатами проведеного службового розслідування було складено акт від 28.09.2016, яким встановлено, що позивачем було підготовлено проект наказу командира військової частини В1688 від 08.09.2014 № 551 «Про встановлення розмірів премії військовослужбовцям частини за підсумками роботи за серпень 2014 року», на підставі якого солдат ОСОБА_2 , що рахувався з 13.08.2014 як самовільно залишивший військову частину та був знятий з усіх видів забезпечення, отримав премію за серпень 2014 року в розмірі 1691,61 грн.

6. 28.09.2016 командиром військової частини В1688 було розглянуто акт та всі інші матеріали службового розслідування і прийнято наказ № 1232, яким наказано: помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини - польова пошта В1688 облікувати суму втрат в розмірі 1691,61 грн. в книзі грошових стягнень та нарахувань та в книзі обліку нестач військової частини - польова пошта В1688; направити копії матеріалів до військової частини А3321 для притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

7. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 27 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, позов задовольнив.

9. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем при підготовці проекту наказу командира військової частини В1688 від 08.09.2014 № 551 «Про встановлення розмірів премії військовослужбовцям частини за підсумками роботи за серпень 2014 року» не було допущено недбалого виконання своїх службових обов`язків. Крім того судами зазначено, що відповідачем було порушено порядок проведення службового розслідування в частині оформлення його результатів, визначений в пунктах 4.1, 4.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач достаменно знав, що солдат ОСОБА_2 у період з 13 по 20 серпня 2014 року самовільно залишив військову частину, оскільки саме позивач готував проекти наказів від 13.08.2014 №176, яким солдата ОСОБА_2 14.08.2014 знято з усіх видів забезпечення як такого, що самовільно залишив військову частину та від 28.08.2014 №186, яким солдата ОСОБА_2 зараховано на грошове забезпечення та визначено, що він самовільно залишив частину з 13 по 20 серпня 2014 року. Крім того, відповідач зазначив, що безпосередній командир солдата ОСОБА_2 командир розвідувальної роти ОСОБА_3 у період з 05.06.2014 по 11.09.2014 перебував в районі проведення антитерористичної операції, не мав фізичної можливості подати рапорт на преміювання, а тому позивач, як начальник стройової частини відділення особового складу військової частини, відповідальний за належну підготовку проектів наказів, зобов`язаний був належним чином виконати свої посадові обов`язки і не включати солдата ОСОБА_2 , який самовільно залишав військову частину, до проекту наказу про виплату військовослужбовцям премії за серпень 2014 року.

12. У запереченнях на касаційну скаргу позивач вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій та зазначає, що за відсутності клопотання безпосереднього командира про позбавлення підлеглого йому солдата ОСОБА_2 премії, у ОСОБА_1 були відсутні підстави для невключення ОСОБА_2 до проекту наказу про виплату військовослужбовцям премії за серпень 2014 року. Тим більше, копія витягу з наказу командира військової частини В1688 від 28.08.2014 №186 підтверджує, що солдат ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину В1688 з 13 серпня по 20 серпня 2014 року є таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків, а з 13.08.2014 зарахований на грошове забезпечення. Тобто, на момент складання проекту наказу №551 від 08.09.2014 солдат ОСОБА_2 не рахувався таким, який самовільно залишив військову частину.

V. Джерела права й акти їх застосування

13. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

15. Відповідно до частини другої статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

16. Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 (далі - Інструкція №260), визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

17. Пунктом 1.2 Інструкції №260 обумовлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

18. Відповідно до п. 31.1 Інструкції №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

19. Згідно з положеннями пункту 31.6 Інструкції, командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю, зокрема, за невихід на службу без поважних причин.

20. Пунктом 31.7 цієї Інструкції встановлено, що військовослужбовці не преміюються за той розрахунковий місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, передбачених абзацами четвертим - шостим пункту 31.6 розділу XXXI цієї Інструкції). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом командира військової частини на підставі поданих за командою в кінці місяця клопотань безпосередніх командирів (начальників) про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим військовослужбовцям. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

21. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

VI. Висновок Верховного Суду

22. На підставі викладеного, рішення про позбавлення премії приймається командиром військової частини саме на підставі клопотання безпосереднього командира про позбавлення повністю або частково премії підлеглого військовослужбовця.

23. Як вбачається з матеріалів справи, рапорт від командира роти про позбавлення премії ОСОБА_2 не надходив, тому він був включений до наказу на преміювання.

24. Тобто, як вірно зазначено судами попередніх інстанції, за відсутності клопотання безпосереднього командира про позбавлення підлеглого солдата ОСОБА_2 премії, у позивача були відсутні підстави для не включення солдата ОСОБА_2 до проекту наказу про виплату військовослужбовцям премії за серпень 2014 року.

25. Так, статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548 визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

26. Так, до обов`язків позивача не входило позбавлення премії військовослужбовців військової частини, а також прийняття на власний розсуд рішення про невключення певних військовослужбовців до проекту наказу про виплату премії.

27. Вказане не спростовується також тим, що безпосередній командир солдата ОСОБА_2 , перебував в районі проведення антитерористичної операції, не мав фізичної можливості подати рапорт на преміювання, оскільки вказана обставина не наділяє позивача правом самовільного прийняття рішення про преміювання чи позбавлення преміювання військовослужбовців замість уповноваженої на те особи - командира.

28. При цьому, відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини В1688 № 186 від 28.08.2014, солдат ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину В1688 з 13 серпня по 20.08.2014, є таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків, з 13.08.2014 зарахований на грошове забезпечення.

29. З приводу посилань відповідача, що позивач достаменно знав, що солдат ОСОБА_2 у період з 13 по 20 серпня 2014 року самовільно залишив військову частину, колегія суддів зазначає, що вказане є лише припущеннями відповідача та жодними доказами не підтверджується.

30. Крім того, Порядок проведення службових розслідувань в Збройних Силах України регулюється положеннями Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція №82).

31. Відповідно до пп. 1.5 Інструкції №82 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі.

32. Відповідно до пункту 3 Інструкції №82 Розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

33. Підпунктом 4.1 Інструкції №82 встановлено, зокрема, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

34. Згідно з підпунктом 4.3 Інструкції №82 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником. У разі ухилення військовослужбовця від проведення бесіди або відмови підписати аркуш бесіди посадовою особою в ньому робиться відповідний запис про відмову. Аркуш бесіди зберігається з матеріалами службового розслідування.

35. Скаржником жодним чином не спростовується встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що в порушення пунктів 4.1, 4.3 Інструкції №82 в акті не зазначено, який нормативний акт (його назва, дата прийняття) порушено позивачем; посадовою особою, яка призначила службове розслідування, не проведено бесіди з позивачем, за результатами якої повинен був бути оформлений аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

36. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують.

37. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу військової частини - польова пошта В1688 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 825/1730/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова