Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2018 року у справі №1570/5354/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №1570/5354/12

адміністративне провадження №К/9901/3981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року (суддя Корой С.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року (судді: Бойко А.В. (головуючий), Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі № 1570/5354/2012 за позовом Приватного підприємства "ОТФ- КАСІНГ" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "ОТФ- КАСІНГ" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001452250 від 23.08.2012, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 277 588,05 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 98 506,33 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001452250 від 23.08.2012 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 762,67 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем належним чином не було доведено реальність господарських операцій з приводу придбання у ТОВ «ТАВЕРС» товару, внаслідок чого ним безпідставно було сформовано податковий кредит з ПДВ у червні-вересні 2011 року на загальну суму 277 588,05 грн, у зв'язку з чим контролюючим органом цілком обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання за основним платежем на суму 277 588,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 48 743,66 грн. Щодо штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49 762,67 грн то суди дійшли висновку про безпідставність їх застосування з огляду відсутність факту повторного (протягом 1095 днів з моменту первісного донарахування) визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 4584/22-5/34553075 від 14.08.2012, оформленого за результатом проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ОТФ- КАСІНГ», з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТАВЕРС», за період 2011 рік, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 277 588,05 грн. На підставі акту та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом було зазначено, що 01.02.012 на адресу ПП «ОТФ- КАСІНГ» було направлено запит щодо надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» за період 2011 року, на який Підприємство листом від 24.04.2012 за вих. № 36 повідомило про втрату бухгалтерських документів за період 2011 року, що підтверджено довідкою від 23.04.2012 року № 036835 СУР Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

У зв'язку із зазначеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси направило на адресу ПП «ОТФ- КАСІНГ» лист від 27.04.2012 року № 11305/10/22-5 з повідомленням про заходи, які повинні бути вжиті суб'єктом господарювання, у якого пошкоджено документи.

23.07.2012 керівником ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято наказ № 1496 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «ОТФ- КАСІНГ» з урахуванням закінчення 90-денного терміну на відновлення втрачених документів.

При цьому, станом на момент проведення перевірки, а саме, з 26.07.2012 по 08.08.2012, підприємством не були надані первинні та бухгалтерські документи для перевірки, оскільки вони не були відновлені, у зв'язку з чим посадовими особами контролюючого органу був складений акт ненадання документів від 08.08.2012 №29/22-5/34553075.

Зважаючи на зазначене перевірка ПП «ОТФ- КАСІНГ» проводилась на підставі даних інформаційних баз «АІС «Облік податків та платежів», АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», АРМ «Бест Звіт», АІС «РПП»; звітних податкових декларацій з ПДВ за 06.2011, за 07.2011, за 08.2011, за 09.2011; податкової інформації, отриманої від інших органів державної податкової служби та інших органів владних повноважень.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «ТАВЕРС» відбувались у межах договору поставки. Первинні документи, зокрема такі як податкові накладні від 01.06.2011 № 17, від 01.07.2011 №13, від 01.08.2011 № 71, від 01.09.2011 № 12, видаткові накладні були надані позивачем до суду, до перевірки вказані документи контролюючому органу не надавались.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, що було встановлено під час проведення перевірки. У касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі, контролюючим органом не вказано.

9. Підприємством заперечень на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.1. Пункт 44.5 статті 44.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

10.5. Пункт 123.1 статті 123.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

10.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій) обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

15. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Враховуючи правове регулювання спірних відносин, а також встановлені обставини справи, зокрема щодо ненадання позивачем первинних документів, які підтверджують реальне здійснення поставки товарів від ТОВ «ТАВЕРС», їх подальше використання у власні господарській діяльності, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у Підприємства права на віднесення сум ПДВ за такими операціями до складу податкового кредиту.

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. З касаційної скарги вбачається, що контролюючий орган не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскільки вважає, що такими було задоволено позовні вимоги Підприємства в повному обсязі, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки з судових рішень вбачається, що фактично вимоги Підприємства було задоволено лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 49 762,67 грн з огляду на відсутність факту повторюваності визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання. Що ж до решти застосованих фінансових (штрафних) санкцій та основного платежу, згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, то в цій частині суди дійшли висновку про правомірність їх визначення контролюючим органом, з огляду на відсутність доказів реального проведення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит, а отже доводи касаційної скарги щодо неврахування відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом є недоречними та спростовуються вищевказаним. Натомість касаційна скарга не містить жодного доводу відносно висновків судів щодо безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій, що застосовані контролюючим органом за період з липня по вересень 2011 року в розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання.

20. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

22. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за реально вчиненими господарськими операціями.

23. Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту операції з придбання товарів, послуг (робіт) у контрагента ТОВ «ТАВЕРС», які не спричинили настання реальних правових наслідків, натомість контролюючим органом не було спростовано безпідставності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до норми абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (за наявності факту повторного (протягом 1095 днів з моменту первісного донарахування) визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання).

24. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року слід залишити без задоволення.

25. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

26. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року у справі № 1570/5354/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду