Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №820/2787/16

адміністративне провадження №К/9901/28887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року у складі судді Полях Н. А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у складі суддів Бершова Г. Є., Ральченка І. М., Катунова В. В.

у справі № 820/2787/16

за позовом Приватного підприємства "Агрохолдинг "Надійний"

до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство ім. Куйбишева (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі, правонаступник - Приватне підприємство "Агрохолдинг "Надійний") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення податкового органу від 11 квітня 2016 року № 1/20-27-12-31 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування;

- зобов'язати відповідача поновити (включити) з дати виключення - 01 січня 2016 року в Реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та поновити дію спеціального свідоцтва Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Куйбишева.

16 серпня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, адміністративний позов Підприємства задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного акта індивідуальної дії, внаслідок порушення відповідачем порядку його прийняття.

31 жовтня 2016 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пункту 209.6, пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить податкову інформацію про реалізацію Підприємством несільськогосподарських виробів на загальну суму 232 247 596 грн 88 коп., доводить нереальність цих господарських операцій. У зв'язку із зазначеним податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення.

01 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу (суддя Борисенко І. В.) та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/2787/16.

22 листопада 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу податкового органу, в яких Підприємство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22 листопада 2016 року справа № 820/2787/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справу № 820/2787/16 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне підприємство "Агрохолдинг "Надійний" відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, веде господарську діяльність, пов'язану із вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до свідоцтва № 200095332 ( НБ №093503) позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

14 квітня 2016 року податковим органом прийнято рішення № 1/20-27-12-31 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, з підстав опрацювання податкової інформації Управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області від 16 лютого 2016 року за №57/20-40-22-06-10/30560534 про нереальність операцій за січень 2016 року згідно даних ЄРПН та згідно протоколу засідання робочої групи Лозівської ОДПІ від 11.04.2016 року №20.

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість як суб'єктів спеціального режиму оподаткування визначено Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року за № 1130, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233 (далі - Положення № 1130).

Пунктом 6.11 Положення № 1130 деталізовано положення статті 209 Податкового кодексу України та визначено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

- на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 209 розділу V Кодексу. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

- контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених статтею 209 розділу V Кодексу та цим Положенням;

- таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Пункт 6.13 Положення № 1130 зобов'язує сільськогосподарське підприємство у випадку, визначеному пунктом 6.11 цього розділу, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення подати до контролюючого органу, в якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою № 3-РС, а також заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість на загальних умовах за формою № 1-ПДВ.

За змістом пункту 6.14 Положення № 1130 якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяви (заяв) у строки, встановлені пунктом 6.13 цього розділу, та контролюючий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС. На підставі такого рішення контролюючий орган виключає сільськогосподарське підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних умовах за процедурами перереєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що жодних податкових перевірок суб'єкта господарювання податковий орган не здійснював, в результаті чого останній порушив процедуру, яка передбачена для винесення спірного рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на те, що пункт 6.14 Положення № 1130 не містить обов'язкової вимоги фіксування саме в акті перевірки контролюючого органу факту поставки протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, не відповідає дійсності.

Системне тлумачення пунктів 6.11 - 6.14 Положення № 1130 свідчить, що контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РРС (що мало місце у цій справі) виключно за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки, проведеними у порядку визначеному чинним законодавством, якими встановлено факт перевищення.

Судами попередніх інстанцій правильно оцінено посилання відповідача на сумнівні дані декларацій з податку на додану вартість, які надані платником податку до контролюючого органу за період з лютого 2015 року по січень 2016 року (12 послідовних податкових періодів), дані ЄРПН, нереальність господарських операцій, пояснення посадових осіб як такі, є підставою для проведення перевірок у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення податкового органу від 11 квітня 2016 року № 1/20-27-12-31 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування внаслідок порушення податковим органом способу реалізації його владних управлінських функцій, а отже, і наявності підстав для поновлення запису про реєстрацію позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2016 року.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі № 820/2787/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер