ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/3901/14

адміністративне провадження №К/9901/28776/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у складі судді Сподарик Н.І.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у складі суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М., Рибачука А.І.,

у справі № 813/3901/14 (876/8149/14)

за позовом Приватного підприємства "Софіябудінвест"

до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

28 травня 2014 року Приватне підприємство "Софіябудінвест" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 04 лютого 2014 року № 0000022200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 186481 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 46620 грн 25 коп., від 24 квітня 2014 року № 0000432200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 193172 грн 91 коп. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 43210 грн 90 коп., від 04 лютого 2014 року №0000032200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 211129 грн за 2011 рік, з мотивів безпідставності їх прийняття.

04 серпня 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04 лютого 2014 року № 0000022200, №0000032200, від 24 квітня 2014 року № 0000432200.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, що спростовує висновки податкового органу про нікчемність правочинів, відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

16 травня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

02 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 17 травня 2016 року та витребувана справа №813/3901/14 (№876/8149/14) з Львівського окружного адміністративного суду.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

30 липня 2016 року справа №813/3901/14 (№876/8149/14) надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 лютого 2018 року справа №813/3901/14 (№876/8149/14) разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/28776/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32940187, перебуває на податковому обліку з 24 січня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 28 листопада 2006 року.

Податковим органом у грудні 2013 року - січні 2014 року проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань зокрема дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 28 січня 2014 року №1/22/32940187 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 04 лютого 2014 року та 24 квітня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням прийнятим керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України 04 лютого 2014 року №0000022200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 186481 грн, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, наказу ДРС України від 05 липня 2012 року №575 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток», підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 (в редакції від 22 травня 1997 року №283/97-ВР) «Про оподаткування прибутку підприємств» та застосовані штрафні (фінансові) санкціями у сумі 46620 грн 25 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 04 лютого 2014 року №0000032200 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211129 грн за 2011 рік, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковим повідомленням-рішенням від 24 квітня 2014 року №0000432200, прийнятого з урахуванням результатів адміністративного оскарження, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 193172 грн 91 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 43210 грн 90 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз норм покладених в основу податкових повідомлень-рішень, який зумовив висновок про те, що право на формування валових витрат та віднесення сплаченого (нарахованого) у складі товарів, робіт, послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Аналізуючи формування валових витрат відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", судами попередніх інстанцій встановлено, що за положеннями підпункту 5.2.7 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення, про що зазначено пунктом 6.1 статті 6 цього Закону.

У 2010 році викладені положення діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовано питання оподаткування податком на прибуток підприємств, а саме пунктом 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відтак, розрахунок об'єкта оподаткування першого кварталу 2011 року повинен здійснюватись відповідно до пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 вищевказаного Закону, якими прямо передбачалось включення до валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році без обмежень.

За положеннями пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд визнає, що позивачем від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2011 рік сформовано з урахуванням вищеозначених норм.

Податковий орган пунктом 1 розділу 4 акта перевірки встановив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 211129 грн. з посиланням на положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що не узгоджується з позицією Державної податкової служби України наведеною в Узагальнюючій податковій консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженої наказом цієї служби від 05 липня 2012 року №575.

Аналізуючи положення частини першої та другої статті 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На підтвердження правомірності формування Товариством податкового кредиту, дотримання вимог статті 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах із ТОВ "Агросільпостач", ТОВ "Львів Буд", Фізичною особою-підприємцем Дубовиком А.М., та проведення розрахункових операцій з ТОВ "Агросільпостач" та Фізичною особою-підприємцем Дубовиком А.М., позивачем надано, а судами попередніх інстанцій досліджено копії договорів та первинних документів.

Предметом судового дослідження стали договір № 04/10 купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04 жовтня 2010 року зі специфікацією та додатковими угодами до цього договору, укладений між ТОВ "Агросільпостач" та Підприємством, акт прийому-передачі векселів від 09 лютого 2011 року, простий вексель № АА 0532950, видаткова накладна, податкова накладна.

Між Підприємством та Фізичною особою-підприємцем Дубовиком А.М. укладено та виконано договір підряду № 02/06/10 від 02 червня 2010 року, предметом якого є виконання робіт з мурування зовнішніх стін та перегородок у житловому будинку по вул. Бучми, 6(22), м. Львів, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Дубовика А.М., ліцензія Серія АВ № 307190 від 27 березня 2007 року фізичної особи-підприємця Дубовика А.М. для здійснення будівельної діяльності, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 30 листопада 2010 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, акт приймання-передачі газоблоків для виконання будівельних робіт на об'єкті по вул. Бучми, 6(22) в м. Львові від 21 жовтня 2010 року, договірна ціна на мурування зовнішніх стін в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові погоджена ПП "Софіябудінвест" (Замовник) та ФО-П Дубовик А.М. (Підрядник), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, підсумкові вартісні параметри, розрахунки № 1-4 прямі витрати і загальновиробничі витрати : будівельні роботи/ монтажні роботи, пояснювальна записка на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, загальновиробничі витрати по муруванню зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22), об'єктний кошторис № 2-1 на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, відомість трудомісткості та заробітної плати, локальний кошторис № 2-2-1 на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-2-1 на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-2-1 на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, дефектний акт на мурування зовнішніх стін та перегородок в будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові; податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року, податкова декларація з ПДВ за вересень 2011 року, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 року, податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року, податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 року; податкова накладна №0706 від 07 червня 2010 року, податкова накладна №707 від 14 липня 2010 року; виписки по рахункам Підприємства.

Також, предметом судових досліджень був договір підряду № 1904 від 19 квітня 2011 року по зовнішньому і внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми, 6(22) в м. Львові укладеного між Підприємством та ТОВ "Львів Буд" на виконання якого позивачем надано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Львів Буд", ліцензія Серія АВ № 558737 від 04 жовтня 2010 року на ведення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 31 грудня 2011 року на 1 стор., акт приймання виконаних будівельних робіт від 31 грудня 2011 року за грудень 2011 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 30 листопада 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року від 30 листопада 2011 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 від 30 вересня 2011 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року від 30 вересня 2011 року, акт приймання-передачі для будівельних матеріалів на об'єкті по вул. Бучми, 6(22) в м. Львові,, виписки по рахункам Підприємства, договірна ціна на Роботи по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові погоджена ПП "Софіябудінвест" (Замовник) та ТзОВ "Львів Буд" (Підрядник), зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, пояснювальна записка по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, підсумкові вартісні параметри по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, Розрахунки № 1-4 прямі витрати і загальновиробничі витрати: будівельні роботи/монтажні роботи, об'єктний кошторис № 2-1 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, відомість трудомісткості та заробітної плати до об'єктного кошторису № 2-1, загальновиробничі витрати, об'єктний кошторис № 2-1-1 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-2-1 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, дефектний акт, локальний кошторис № 2-1-2 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-2 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-2 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, локальний кошторис № 2-1-3 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-3 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-3 по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові, дефектний акт по зовнішньому та внутрішньому оздобленню житлового будинку по вул. Бучми 6(22) у м. Львові; реєстр отриманих та виданих податкових накладних Підприємством, податкова накладна №66 від 28.12.2011 р., податкова накладна №60 від 06.12.2011 р., податкова накладна №42 від 20.10.2011 р., податкова накладна №49 від 03.11.2011 р., податкова накладна №52 від 17.11.2011 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних позивачем за жовтень 2011 р.,податкова накладна №41 від 17.10.2011 р., податкова накладна №38 від 03.10.2011 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних позивачем за вересень 2011 р., податкова накладна №31 від 08.09.2011 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних позивачем за серпень 2011 р., податкова накладна №26 від 17.08.2011 р.; витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 909659 від 07.06.2012 р. ТОВ "Львів Буд", Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЖ № 761996 від 25.06.2014 року ФО-П Дубовика А.М.

Судами попередніх інстанцій за результатами дослідження наведених первинних документів встановлена їх відповідність вимогам до первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чим підтверджується фактичне отримання позивачем товару та наданих послуг від контрагентів ТОВ "Агросільпостач", ТОВ "Львів Буд", Фізичної особи-підприємця Дубовика А.М.

Також встановлено, що податкові накладні сформовані за результатами здійснення господарських операцій постачальниками товарів (робіт, послуг) та прийняті до обліку позивачем, не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх складання законодавству, що вказує на те, що з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання Підприємством у ТОВ "Агросільпостач", ТОВ "Львів Буд", Фізичної особи-підприємця Дубовика А.М. товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток та на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій визнали неприйнятними посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання, пославшись на те, що акти щодо ТОВ «Львів Буд» є суперечливими, оскільки, зазначивши про неможливість провести перевірку цього Товариства Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області фактично провела невиїзну перевірку даного підприємства, без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим відомості, зафіксовані в цих актах, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими, при цьому судження податкового органу визнані неналежними доказами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даними контрагентами, по яких формувався податковий кредит, а тому вказані документи жодним чином не є належними доказами підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентами.

Оцінюючи посилання податкового органу на результати співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи, суди попередніх інстанцій зазначили, що цей етап контролю не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відсутність товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування отриманих товарів від ТОВ «Агросільпостач», обумовлено умовами пункту 2.2 договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2010 року укладеного між Підприємством та ТОВ «Агросільпостач», за якими доставка будівельних матеріалів покупцеві здійснюється за рахунок продавця, що спростовує доводи податкового органу з цього питання.

Суд апеляційної інстанції оцінуючи посилання відповідача на протокол допиту Гусєва В.М. від 18 лютого 2011 року як засновника, директора ТОВ «Агросільпостач», зазначив про те, що факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, доказів існування вироку у кримінальній справі посадових осіб вказаного контрагента позивача відповідачем не надано, як не надано доказів порушення будь-якої кримінальної справи стосовно цього підприємства чи посадових осіб.

Висновуючись на положеннях процесуального принципу офіційності, зокрема положеннях частини четвертої статті 11, частини п'ятої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка була чинною до 15 грудня 2017 року, на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Гусєв В.М. на час апеляційного розгляду цієї справи продовжує бути керівником ТОВ «Агросільпостач» з 27 травня 2010 року. Дані відомості не виключені з ЄДРПОУ.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ці доводи самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників, ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. У комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу, звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вищеозначені доводи не відповідають критеріям належності та допустимості доказів.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товарів (робіт, послуг) та їх подальшого використання в господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції, товарів (робіт, послуг).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлена судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 813/3901/14 (876/8149/14) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер