ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1854/16

адміністративне провадження №К/9901/41190/18, №К/9901/41189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року

та касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Гулика А.Г.,

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у складі суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

у справі №813/1854/16 (876/10098/16)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

03 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 24 березня 2016 року № 0000572202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 130 938 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями на 65 469 грн, № 0000582202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11 882 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 941 грн, №0000592202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7122 грн за грудень 2014 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 листопада 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду,задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 24 березня 2016 року №0000572202, №0000582202, №0000592202, з мотивів того, що в ході судового розгляду справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій Товариства з його контрагентами, а саме ТОВ «ТД «Аннушка», ТОВ «Темпо-Логістик», ПП «Орім».

21 березня 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 813/1854/16, щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 24 березня 2016 року № 0000572202 по податку на прибуток у сумі 160 503,93 грн, у тому числі і за податковим зобов'язанням 107 002, 62 грн та штрафні (фінансові) санкції 53 501,31 грн та прийнято нову постанову, якою в цій частині відмовлено в позові. У решті постанову залишено без змін.

18 квітня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині оцінки взаємовідносин з ПП «Орім», позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року.

06 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 18 квітня 2017 року та витребувано справу № 813/1854/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

14 грудня 2018 року податковим органом подано відзив на касаційну скаргу Товариства до Верховного Суду, у якому відповідач просить відмовити Товариству в задоволені касаційної скарги.

10 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог повністю.

14 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 10 квітня 2017 року та витребувано справу № 813/1854/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України або Верховного Суду не подавалися, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги відповідача по суті.

04 липня 2017 року справа №813/1854/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №813/1854/16 разом із матеріалами касаційних скарг №К/9901/41189/18, №К/9901/41190/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЭДРПОУ за номером 36767366, перебуває на податковому обліку з 20 вересня 2009 року, є платником податку на додану вартість з 05 жовтня 2010 року.

Податковим органом у лютому-березні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року по податку на прибуток, за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року по податку на додану вартість, результати якої викладені в акті перевірки від 12 березня 2016 року №35/13-01-22-02/36767366 (далі акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлені порушення Товариством вимог пунктів 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.8 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130938 грн та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 цього кодексу, занижено податок на додану вартість на суму 11882 грн, як наслідок, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року в сумі 7122 грн.

Керівником податкового органу 24 березня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000572202 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 130 938 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 65 469 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпунктів 138.8.1, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0000582202 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 11882 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5941 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №0000592202 зменшена сума від'ємного значення суми податку на додану вартість на 7122 грн. за грудень 2014 року за порушення положень підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковий орган склад податкових правопорушень вбачає у не підтвердженні реальності господарських операцій щодо придбання Товариством вишні коктейльної у ТОВ «ТД «Аннушка», оскільки у останнього відсутні постачальники, які б здійснювали постачання такого товару, не підтвердженням факту отримання товару від ТОВ «Темпо-Логістик», оскільки під час проведення перевірки не надавались товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують якість цього товару (ароматизатора масло-вершки) та не підтвердженням господарських операцій з ПП «Орім», внаслідок відсутності первинних документів, та наявність у штаті позивача маркетологів та дистриб'юторів, відповідач вважає економічну недоцільність придбання позивачем у цього контрагента маркетингових послуг.

Суд апеляційної інстанції висновуючись на аналізі положень підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4, 138.11 статті 138, пунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, дійшов висновку про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Темпо-Логістик» (Постачальник) укладено та виконано договір поставки ароматизатора масло-вершки № 22.08.14/1 від 22 серпня 2014 року, предметом якого є придбання у власність позивачем ароматизатора масло-вершки, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Темпо-Логістик» позивач надав суду копії договору та видаткових накладних, платіжних доручень.

Доводи відповідача про відсутність в позивача якісних посвідчень ароматизатора масло-вершки відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки якість вказаної продукції підтверджується Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01 червня 2011 року № 05.03.02.-03/57267 з додатком до нього та сертифікатом якості.

Також встановлено, що позивач використав отриману від ТОВ «Темпо-Логістик» продукцію (ароматизатор масло-вершки) у власній господарській діяльності для приготування печива «BUTTER KEKS», що підтверджується довідкою позивача від 25 травня 2016 року № 25/2, зразками етикеток печива «BUTTER KEKS», зведеною рецептурою вказаного печива та видатковими накладними про їх реалізацію та ВМД з електронним підтвердженням про вибуття печива «BUTTER KEKS» за межі України.

Віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, які не мають жодних недоліків та заповнені в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи, в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Темпо-Логістик».

Між Товариством та ТОВ «ТД «Аннушка» (постачальник) укладено та виконано договір від 31 жовтня 2012 року № 311012, поставка продукції (вишні коктейльної) здійснювалась відповідно до договору про логістичне обслуговування № 081125 від 25 серпня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Софтех» на адресу: м. Львів, вул. Шевченка, 335, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем наданий договір, специфікації сировини до нього та первинні документи, а саме видаткові накладні, платіжні доручення.

Придбаний у ТОВ «ТД «Аннушка» товар позивачем, переміщувався зі складу сировини до кондитерського цеху, де використовувався для приготування тортів, що підтверджується накладними про переміщення сировини, про внутрішнє списання сировини, про переміщення тортів на склад готової продукції, видатковими накладними про подальшу реалізацію тортів «Шварцвальдський» та «П'яна вишня», якість продукції підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20 березня 2013 року № 05.03.02.-04/17404 та посвідченнями якості.

До складу податкового кредиту віднесені позивачем суми ПДВ на підставі податкових накладних, які виписані та видані ТОВ «ТД «Аннушка».

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Аннушка», суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Доводами касаційної скарги не спростовані висновки судів попередніх інстанцій по вищеозначеним господарським операціям.

Щодо підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «КФ «Ярич» та ПП «Орім», суд апеляційної інстанції та суд першої інстанції вирішили спір по різному висновуючись на такому.

Між позивачем ( Замовник ) та ПП «Орім» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 228 від 01 вересня 2014 року, за умовами якого виконавець (ПП «Орім») зобов'язується надати замовнику (позивачу) послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги в порядку та на умовах, визначених договором. А саме надання маркетингових послуг щодо проведення «фокус груп, визначення відносно динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції у магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні» усі дослідження проводились щодо магазинів ТОВ «АТБ-Маркет», на виконання договору було складено акти виконаних робіт за жовтень, листопад та грудень 2014 року, та сформовано витрати підприємства у сумі 594458,34 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором від 01 вересня 2014 року з ПП «Орім» позивач надав первинні документи, а саме звіти про виконання вказаного договору за жовтень - грудень 2014 року, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та платіжні доручення за оплату послуг за договором з вказаним контрагентом.

Суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що ці документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність економічного ефекту у позивача від результату цієї господарської діяльності, щодо отримання маркетингових послуг у ПП «Орім», оскільки між ТОВ «КФ «Ярич» та ТОВ «АТБ-Маркет» було укладено договір від 01 січня 2014 року № 01/01-12 про надання ідентичних маркетингових послуг, що підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «АТБ-Маркет» на користь позивача протягом 2014 року по 2016 рік.

Твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, що в період отримання послуг від ПП «Орім» такі послуги не отримувалися від ТОВ «АТБ-Маркет» за висновком суду апеляційної інстанції не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «АТБ-Маркет» були виписані податкові накладні від 30.09.2014 № 5200 та 31.10.2014 № 3907, а податкова накладна від ПП «Орім» датується 31.10.2014 № 548, що у свою чергу вказує про отримання ідентичних послуг від контрагентів.

Щодо твердження ТОВ «КБ «Ярич» що такі послуги, які надавались ТОВ «АТБ-Маркет» та ПП «Орім» є кардинально різні необхідно зазначити, що в податковій накладній від 31.10.2014 № 548 виданою ПП «Орім» зазначено про надання таких послуг як «визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні», ідентична номенклатура визначена і в податковій накладній від 31.10.2014 № 3907 виписана ТОВ «АТБ-Маркет», крім того в даних податкових накладних зазначено про оброблення результатів маркетингових досліджень та надання звіту.

Аналізуючи надані контрагентом звіти маркетингових послуг, вбачається, що у них міститься інформація, якою Товариство володіє в процесі здійснення діяльності із покупцями продукції (без отримання додаткових маркетингових послуг).

Так, у наданих ПП «Орім» звітах «Визначення відносної динаміки продажу продукції ТМ «Ярич» у торгівельній мережі ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» міститься інформація щодо різниці між кількістю реалізованої продукції ТОВ КФ «Ярич» за звітний та попередній місяці у відсотковому відношенні в розрізі окремих продуктів. У звітах щодо проведення фокус-групових досліджень, телефонних опитувань, анкетуваннях споживачів міститься загальновідома інформація щодо продуктів харчування, що свідчить про економічну недоцільність придбання цих маркетингових послуг.

Крім цього у звітах щодо проведення фокус-групових досліджень, телефонних опитувань, анкетуваннях споживачів не зазначено адресу, за якою проводились дослідження, не вказано кількість опитуваних споживачів, не визначено кількість та вартісні показники здійснених маркетингових досліджень та не вказано повного змісту проведених робіт, не вказано на чому ґрунтується вартість отриманих маркетингових послуг.

У актах здачі - приймання виконаних робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у наданих до перевірки актах та звітах виконаних робіт не розкрито змісту господарських операцій (наданих послуг). Отже, ці документи не підтверджують реальність отримання маркетингових послуг ТОВ «Ярич» від ПП «Орім» за період жовтень-грудень 2014 року.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на ретельні, поглиблені дослідження про недоведеність отримання послуг за спірними операціями із цим контрагентом.

Посилання податкового органу прийняті судом апеляційної інстанції про те, що у штаті позивача є 3 посади маркетологів та дистриб'юторів, які володіють інформацією щодо руху, попиту, реалізації продукції тощо, є неприйнятними з огляду на те, що економічна доцільність укладення угод Товариством, реалізується в межах господарської компетенції та знаходиться за межами компетенції податкового органу.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по господарських операціях з ПП «Орім, за якими позивач завищив витрати з податку на прибуток за 2014 рік на суму 594458, 34 грн, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 107002,62 грн за 2014 рік, податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2016 року за № 0000572202 у цій частині відповідачем прийнято правомірно, підстави для його скасування відсутні.

Оцінюючи спірні операції в частині задоволення позову суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару та використанні його в оподаткованих операціях у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач та відповідач у касаційних скаргах просять про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційні скарги позивача та відповідача залишаються без задоволення, а рішення судів першої інстанції в частині та апеляційної інстанції повністю - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» та Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року в частині, залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції у справі №813/1854/16 (876/10098/16) - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер