Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.01.2020 року у справі №826/9713/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2020 року

Київ

справа №826/9713/15

касаційне провадження №К/9901/7350/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 (головуючий суддя - Іщук І.О., судді - Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Грищенко Т.М., Лічевецьки І.О.) у справі за позовом Приватного підприємства «ДРЕВНІЙ РИМ» (далі - Підприємство) до Державної фіскальної служби України, за участі третьої особи - Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Підприємство звернулось до суду із позовом до ДФС України, за участі Інспекції, у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просило: визнати протиправною відмову ДФС України у реєстрації податкових накладних № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язати ДФС України прийняти та зареєструвати податкові накладні Підприємства № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних; вважати податкові накладні № 4 від 23.03.2015 та № 5 від 24.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.04.2015, податкові накладні №№ 6, 7 від 30.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.04.2015, податкові накладні №№ 8, 9 від 31.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.04.2015, податкові накладні №№ 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.04.2015, податкові накладні № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.04.2015, податкову накладну № 5 від 17.04.2015 такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.04.2015, податкову накладну № 9 від 29.05.2015 такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.06.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалось на те, що вказані вище податкові накладні, виписані Товариством, протиправно не були прийняті центральним порталом прийому звітності ДФС України та не були зареєстровані з посиланням на те, що «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», оскільки такі обставини не відповідають дійсності, що підтверджується: витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.04.2015 та на 15.05.2015, згідно яких місцезнаходженням Підприємства є адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 09.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправною відмову ДФС України у реєстрації податкових накладних № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язав ДФС України прийняти та зареєструвати податкові накладні Підприємства № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних; вважати податкові накладні № 4 від 23.03.2015 та № 5 від 24.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 02.04.2015, податкові накладні №№ 6, 7 від 30.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.04.2015, податкові накладні №№ 8, 9 від 31.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.04.2015, податкові накладні №№ 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.04.2015, податкові накладні № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015 такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 27.04.2015, податкову накладну № 5 від 17.04.2015 такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.04.2015, податкову накладну № 9 від 29.05.2015 такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.06.2015; судові витрати у сумі 73,08 грн. присудив на користь Підприємства за рахунок асигнувань ДФС України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що спірні податкові накладні, надіслані Підприємством для реєстрації, містили усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у тому числі й реквізит «місцезнаходження юридичної особи - продавця», яка відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відомості про відсутність підприємства за місцезнаходженням чи про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу Підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державним реєстратором не вносилися.

ДФС України оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.02.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що: в ході проведеної Інспекцією перевірки був встановлений факт відсутності Підприємства за адресою реєстрації, що підтверджується складеними в результаті проведених заходів документами; задоволення позовної вимоги Підприємства щодо зобов`язання ДФС України прийняти та зареєструвати податкові накладні Підприємства є формою втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства; присуджуючи на користь Підприємства судові витрати за рахунок асигнувань ДФС України, суди не врахували, що кошторис ДФС України на 2015 рік був складений без урахування положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набув чинності з 01.09.2015.

Підприємство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.01.2020 прийняв касаційну скаргу ДФС України до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.01.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та з урахуванням меж касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.04.2015 та на 15.05.2015 місцезнаходженням Підприємства є адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, оф. 61. Зазначена адреса місцезнаходження Підприємства вказана також у договорі про визнання електронних документів від 04.07.2014 № 040720141, укладеному між Підприємством та Інспекцією.

Підприємство надсилало до центрального податкового органу за допомогою засобів електронного зв`язку електронні податкові накладні (перелік та реквізити яких наведені у позовній заяві) з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах терміну, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні Підприємства містили усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у тому числі «Місцезнаходження (податкова адреса) продавця»: 01103 , м. Київ, вул . Професора Підвисоцького , буд. 10/10, кв. 61.

У дні подачі податкових накладних на реєстрацію Підприємство отримувало квитанції № 1 з Єдиного вікна подання електронної звітності ДФС України щодо неприйняття документів (спірних податкових накладних) з причини наявності помилки: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Податковим кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) серед інших обов`язків платників податків передбачено і обов`язок складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункти 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Положеннями пункту 201.1 статті 201 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плватник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку (підпункт ґ).

Відповідно до абзаців 1-8 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Абзацом 1 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що місцезнаходження (податкова адреса) постачальника (продавця) та місцезнаходження (податкова адреса) отримувача (покупця) вказуються з урахуванням вимог статті 45 глави 1 розділу II Податкового кодексу України та статей 29, 93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з абзацом 1 пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру додаткових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 названого Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі ДФС з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Згідно з положеннями пунктів 7-11 цього Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація. Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС. Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття. Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня платникові податку. Якщо протягом операційного дня платникові податку не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Досліджуючи обставини заповнення Підприємством у спірних податкових накладних реквізиту «місцезнаходження юридичної особи - продавця», суди попередніх інстанцій встановили, що вказана Підприємством адреса відповідає відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статус відомостей про юридичну особу - «відомості підтверджено».

З огляду зазначені обставини та з врахуванням правових наслідків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), висновки судів попередніх інстанцій про те, що відмова ДФС України у реєстрації поданих Підприємством накладних є протиправною, а спірні податкові накладні вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в день їх подання на реєстрацію відповідають правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Будь-яких доказів для спростування викладеного висновку ДФС України надано не було.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги Підприємства про зобов`язання ДФС України прийняти та зареєструвати податкові накладні Підприємства, перелік та реквізити яких наведені у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), оскільки такий спосіб захисту порушених прав за своїм змістом містить вказівку суб`єкту владних повноважень на прийняття конкретного рішення, тобто втручанням у його дискреційні повноваження, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню у зазначеній частині із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

З 01.09.2015 набув чинності Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким були внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про судовий збір» та до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) органи доходів і зборів були виключені із переліку осіб, які мають пільги зі сплати судового збору у справах, пов`язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, а також встановлено обов`язок суб`єктів владних повноважень сплачувати судовий збір.

Частиною першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції, правомірно присудив на користь Підприємства судові витрати за рахунок асигнувань ДФС України.

Посилання скаржника на те, що кошторис ДФС України на 2015 рік був складений без урахування положень Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» є безпідставними, оскільки в відповідно до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ДФС України підлягає частковому задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ДФС України прийняти та зареєструвати податкові накладні Підприємства № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В решті постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 підлягають залишенню без змін.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні Приватного підприємства «ДРЕВНІЙ РИМ» № 4 від 23.03.2015, № 5 від 24.03.2015, №№ 6, 7 від 30.03.2015 р., №№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 від 31.03.2015, № 2 від 16.04.2015, № 3 від 20.04.2015, № 4 від 24.04.2015, № 5 від 17.04.2015, № 9 від 29.05.2015 в Єдиному реєстрі податкових накладних і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду