Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2019 року у справі №1240/2981/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 січня 2020 року

справа №1240/2981/18

адміністративне провадження №К/9901/30196/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у складі судді Шембелян В.С.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.

у справі №1240/2981/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - контролюючий орган, відповідач 2 у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Казначейство, відповідач 3 у справі), у якому просило визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головного управління ДФС у Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в Єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування за період березень - квітень 2015 року в розмірі 6 616 020,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління ДФС у Луганській області на користь позивача узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями березень - квітень 2015 року в розмірі 6 616 020,00 грн.

02 липня 2019 року Луганський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов задовольнив частково, визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за період березень - квітень 2015 року в загальному розмірі 6 616 020,00 грн, стягнув з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд.371, офіс 1-А, код ЄДРПОУ 32292929) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: березень - квітень 2015 року в розмірі 6616020,00 грн (шість мільйонів шістсот шістнадцять тисяч сто двадцять гривень).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відтак, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства узгодженої суми бюджетного відшкодування по деклараціям за період березень-квітень 2015 року в сумі 6 616 020,00 грн.

У жовтні 2019 року відповідач 2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на норми статті 200 Податкового кодексу України та неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Наголошує про невірно обраний спосіб захисту порушених прав позивача.

09 грудня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2 після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 04 листопада 2019 року, справу № 1240/2981/18 витребував з Луганського окружного адміністративного суду.

13 грудня 2019 року справа № 1240/2981/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

02 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Казначейство просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 32292929), місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-А. На час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області.

Позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, є платником податку на додану вартість, що визнається сторонами.

20.04.2015 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість (реєстраційний № 9073518900 від 20.04.2015) податкового періоду березня 2015 року, де в рядку 23.2 заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4199758 грн. Разом із податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

30.04.2015 позивач подав дві уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (реєстраційний № 9083497324 від 30.04.2015 та реєстраційний № 9126204736 від 17.06.2015) з новим розрахунком суми бюджетного відшкодування в сумі 4 797 893,00 грн, що утворилась у березні 2015 року.

20.05.2015 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року (реєстраційний № 9101046103 від 20.05.2015), де також заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 1818127 грн із поданням заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди підтверджені шляхом проведення камеральних перевірок СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального ГУ ДФС.

11.05.2016 Товариство звернулося на адресу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську листом № 130000/100000-0061 щодо термінового повідомлення чи надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про суму бюджетного відшкодуванню.

Листом від 14.06.2016 № 2688/10/28-05-07 позивача повідомлено про необхідність з`ясування обґрунтованості нарахування сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність яких СБУ та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження.

Згідно з розпорядження Офісу великих платників ДФС від 08.09.2016 № 47-р позивач переведений на обслуговування до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС.

На запит позивача від 18.01.2017 щодо термінів та порядку повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування отримано лист Офісу великих платників податків ДФС від 21.02.2017 №10207/10/28-10-47-08, яким повідомлено Товариство про необхідність проведення документальної перевірки.

Відповідно до витягу з Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету станом на 01.01.2017 суми бюджетного відшкодування за березень 2015 року - 4199,758 грн, за березень 2015 року - 598,135 грн та за квітень 2015 року - 1818,13 грн.

Відтак, сума бюджетного відшкодування Товариству за період березень-квітень 2015 року в загальному розмірі - 6 616 020,00 грн внесено до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, отже, є узгодженою.

Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (дія якого з 1 липня 2015 року в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок призупинена на підставі пункту 37 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу) визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податкового кодексу України визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як установили суди попередніх інстанцій, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Луганську за наслідками проведених камеральних перевірок висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Товариству з бюджету за спірний період (березень-квітень 2015 року) не надавались.

Отже, заявлена позивачем сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за період березень - квітень 2015 року в загальному розмірі 6 616 020,00 грн підтверджена та відповідно є узгодженою контролюючим органом.

Проте, СДПІ з ОВП у м. Луганську не вжито належних заходів для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень - квітень 2015 року у розмірі 6 616 020,00 грн, тобто допущено бездіяльність, яка є протиправною.

Також з матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що до 16.09.2016 позивач перебував на обліку в СДПІ з ОВП у м. Луганську, а з 16.09.2016 позивач переданий на облік до Запорізького управління Офісу ВПП ДФС.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 26.04.2016 № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників податків» СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську МГУ ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до Положення про Офіс великих платників податків ДФС, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 № 374, Офіс великих платників є правонаступником усіх прав та обов`язків Міжрегіонального головного управління Міндоходів, зокрема СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що з моменту взяття Товариства на облік Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС (16.09.2016) за Офісом ВПП ДФС виник обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по деклараціям за березень-квітень 2015 року у розмірі 6616020,00 грн.

Однак, Офісом ВПП ДФС такий обов`язок не виконаний, чим порушено право Товариства на отримання з бюджету суми відшкодування з ПДВ по деклараціям за березень - квітень 2015 року у розмірі 6616020,00 грн, тобто допущено бездіяльність, яка також є протиправною.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду справи) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Заява про бюджетне відшкодування податку на додану вартість подана Товариством до 01 лютого 2016 року, тому така заява підлягає розміщенню у хронологічному порядку саме у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Суди попередніх інстанцій установили, що після зміни порядку повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податкові органи, на обліку в яких перебував позивач, внесли до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заяву Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за березень - квітень 2015 року у розмірі 6 616 020,00 грн.

Виходячи з наведеного, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби безпідставно з 16.09.2016 до 01.01.2017 не подавалися висновки до органу казначейського обслуговування за заявами позивача про повернення суми бюджетного відшкодування по деклараціям за березень - квітень 2015 року в розмірі 6 616 020,00 грн до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, чим порушено право Товариства на отримання з бюджету цієї суми відшкодування з податку на додану вартість.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що позивач перебуває на обліку в ДПІ в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області з 02.01.2018, отже на цей час суми бюджетного відшкодування за спірний період вже були внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість станом на 01.01.2017.

Надаючи оцінку цим обставинам, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що дії чи бездіяльність відповідача 2 стосовно виконання своїх обов`язків щодо адміністрування податків і зборів позивача та здійснення інших повноважень, не знаходяться в причинно-слідчому зв`язку із порушенням прав позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування за березень - квітень 2015 року. Також цей податковий орган не має повноважень відповідно до вимог чинного законодавства та судової практики для відновлення порушених прав позивача.

Разом з тим, на час розгляду адміністративної справи чинним законодавством не передбачений механізм відшкодування сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру. Отже на час розгляду адміністративної справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не відшкодованого платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість за період березень - квітень 2015 року у розмірі 6 616 020,00 грн, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства узгодженої суми бюджетного відшкодування по деклараціям за період березень-квітень 2015 року в сумі 6 616 020,00 грн. Відповідно така вимога позивача підлягає задоволенню.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №1240/2981/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко