Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №826/10661/15

адміністративне провадження №К/9901/10034/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Журіної О.О.,

представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» - Яременка О.В., -

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника - ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року (судді Ісаєнко Ю.А., Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за її позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Оберемка Романа Анатолійовича (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, Банк відповідно), Фонду, третя особа - Банк, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У червні 2015 року ОСОБА_2 через свого представника звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 04 липня 2014 року № 44963 (далі - Договір банківського вкладу), що оформлено наказом від 18 листопада 2014 року № 6; зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду.

Вимоги обґрунтувала тим, що рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу, оформлене наказом від 18 листопада 2014 року № 6, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відсутні законні підстави для відмови їй у виплаті гарантованої суми коштів за договором депозиту та не включення її до реєстру вкладників.

Суди встановили, що Банк та позивачка (вкладник) уклали договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» від 04 липня 2014 року № 44963, відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 190 000 грн у тимчасове строкове користування на строк до 04 жовтня 2014 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.

У зв'язку із цим, позивачка 10 липня 2014 року на вкладний рахунок зарахувала грошові кошти у розмірі 190 000 грн, що підтверджується квитанцією від 10 липня 2014 року №.59259.2094.373.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що на підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 14 серпня 2014 року № 491 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запровадила тимчасову адміністрацію та призначила уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку; уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку призначено Гончарова Сергія Івановича.

Правління НБУ постановою від 10 листопада 2014 року № 717 відкликало банківську ліцензію та ліквідувала Банк.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 листопада 2014 року № 119 розпочато процедуру ліквідації Банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.

Надалі виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 05 листопада 2015 року № 201 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Банку на 2 роки до 12 листопада 2017 року включно та делегування повноважень ліквідатора Банку Оберемку Роману Анатолійовичу до 12 листопада 2017 року включно.

Уповноважена особа Фонду наказом від 18 листопада 2014 року № 6 на підставі положень пункту 6 частини другої статті 37, частин другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та висновків комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), враховуючи рішення виконавчої дирекції Фонду (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекції № 237/14 від 18 листопада 2014 року), визнала нікчемними трансакції та правочини згідно з переліком та, зокрема, зазначеного вище договору банківського вкладу (депозиту).

Уповноважена особа Фонду листом від 16 грудня 2014 року № 001/964 повідомила позивачку, що договір банківського вкладу від 04 липня 2014 року № 44963 та операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ) та статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Позивачка, вважаючи, що її протиправно не включили до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, звернулася до суду з даним позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 жовтня 2015 року позов задовольнив частково.

Цей суд виходив із того, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок позивачки вона поклала самостійно через касу Банку. Кошти зараховано на рахунок, що вноситься до операційної каси для зарахування на рахунки відділення банку та рахунки клієнтів; переведені на рахунок, на який перераховуються суми коштів, що отримані від фізичних осіб на короткострокові вклади (депозити) для подальшого зарахування на рахунок позивача, відкритий відповідно до Договору банківського вкладу. Оскільки твердження відповідача про нікчемність договору не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, тому дії Уповноваженої особи Фонду про визнання договору нікчемним є протиправними.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 лютого 2016 року це рішення скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на те, що з довідки про рух коштів на рахунках клієнтів Банку від 22 липня 2015 року (операції по Малинівському відділенню), 10 липня 2014 року власники великих рахунків зняли з поточних рахунків згідно з повідомленнями від 10 липня 2014 року грошові кошти за загальну суму 99 310 967 грн 03 коп. і у той самий день значна кількість фізичних осіб (523 особи), в тому числі і позивачка, внесли кошти за депозитними угодами на загальну суму 99 310 967 грн 03 коп., яка дорівнює сумі, що була знята з поточних рахунків. При цьому, вказані операції бути здійснені в одному відділенні впродовж одного дня. Вказані обставини, як зазначив суд апеляційної інстанції, свідчать про те, що Банк уклав договір банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» 04 липня 2014 року № 44963, умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством. Проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200 000 грн, отримати цю суму повністю, без будь-яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими кредиторами.

ОСОБА_2 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і через свого представника подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що комісією насправді не проводилась перевірка правочинів, а визнання правочинів нікчемними відбувалося без їх фактичної перевірки. Наказ Уповноваженої особи Фонду про визнання правочині нікчемним не несе за собою жодних юридичних наслідків, враховуючи вимоги ЦК. Апеляційний суд не взяв до уваги, що доказом вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина позивача не була підтверджена жодним доказом. Уклавши Договір банківського вкладу, позивачка не отримала жодної пільги або переваги, невстановленої законом.

Вважає, що Договір банківського вкладу не може бути нікчемним з підстав порушень, вчинених іншими клієнтами банку, оскільки норми частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ передбачають отримання певних переваг (пільг) особисто особами, правочини яких в майбутньому на цій підставі можуть бути кваліфіковані як нікчемні. Позивачка жодним чином не може нести відповідальність за дії інших клієнтів та працівників банку.

У матеріалах справи не міститься жодного доказу, який би підтверджував зв'язок між позивачем та «власником великого рахунку».

У судовому засіданні представник Уповноваженої особи Фонду просив у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

У відзивах на касаційну скаргу Фонд та Уповноважена особа Фонду просять відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

До того ж у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 819/353/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу уповноваженої особи Фонду у частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (у тому числі в господарських судах). За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15 грудня 2017 року (пункт 1 частини першої статті 238 цього Кодексу у редакції після 15 грудня 2017 року); далі - КАС).

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо відмови включити позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності наказу уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції у частині про визнання протиправною відмови Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, яке відповідає закону. Крім того, суди помилково розглянули справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним Договору банківського вкладу.

Якщо притримуватися правової позиції сформульованої в постанові Верховного Суду у згаданій вище справі № 819/353/16 про те, що «якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею», тоді в аспекті цього правозастосовного висновку видаються хибними посилання суду апеляційної інстанції на інформацію про зняття власниками великих рахунків з поточних рахунків коштів на загальну суму 99 310 967 грн 03 коп., яка цього ж дня була внесена меншими сумами 523 фізичними особами, в тому числі і позивачкою, за депозитними угодами, для стверджування того, що Банк уклав Договір банківського вкладу, умови якого передбачають платіж з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законом.

Понад те, ці обставини не вказують на надання Банком будь-яких переваг (пільг) саме для позивача.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС (в редакції після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним Договору банківського вкладу, оформлене наказом, а справа в цій частині - закриттю. В частині, що стосується зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію відносно позивачки як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вклади у Банку за рахунок Фонду, та у частині залишення позову залишено без задоволення, це ж рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника - ОСОБА_3, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року скасувати у частині визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» Гончарова Сергія Івановича про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Вигідний альянс» № 44963, укладеного між ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український Фінансовий Світ», оформлене наказом від 18 листопада 2014 року № 6 (згідно переліку), а справу в цій частині закрити.

У решті постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко