Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2018 року у справі №804/2731/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Київ

13.02.2018 К/9901/4695/17 804/2731/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровський області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Білак С. В., Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) від 23 серпня 2017 року у справі №804/2731/17

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, платник податків) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровський області (далі за текстом - відповідач, податковий орган), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 р. за номерами №0005221303, №0005211303, № 0005251303, № 0005231303.

Позовна заява мотивована безпідставністю прийняття податковим органом вказаних повідомлень-рішень та правомірністю визначення позивачем сум чистого оподаткованого доходу у 2015-2016 роках.

29 червня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальність господарських операцій, внаслідок проведення яких визначено суму чистого оподаткованого доходу у 2015-2016 роках.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що реальність господарських операцій цілком підтверджується наявними матеріалами справи.

13 грудня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року у справі № 804/2731/17 та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга податкового органу мотивована порушеннями судом апеляційної інстанції п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 10.04.2017 року № 3752/04-36-13-03/2756401 та встановлено наступні порушення: 1) п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 929 652,29 грн.; 2) п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6 п. 1 ч. 2 ст. 7, ст. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині не донарахування єдиного соціального внеску у сумі 112 008,07 грн.; 3) пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 п. 161, в результаті чого не перерахованого до бюджету військового збору у сумі 74390,17 грн.; 4) пп. 14.1.203, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 1985, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 991 869,00 грн.; 5) граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст. 201 Податкового кодексу України; 6) п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, яка затверджена наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 «Про затвердження нової форми Книги доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність».

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2017 р. за номерами №0005221303, №0005211303, № 0005251303, № 0005231303, якими позивачу збільшено зобов'язання: - з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 394 478, 89 грн.; - з податку на додану вартість на загальну суму 1 487 803, 50 грн.; донараховано: - розмір військового збору в загальній сумі 92 987, 71 грн.; - розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 112 008, 07 грн.

Щодо доводів касаційної скарги.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів.

Підставою для висновку податкового органу про неправильне визначення позивачем розміру суми чистого оподаткованого доходу у 2015-2016 роках стало твердження про нереальність використання придбаних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавала послуги з транспортного експедирування вантажів. Між позивачем та низкою контрагентів (Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецизвесть», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи продакт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукорагропром», Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Укрднепротрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Укрднепротрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів», Товариством з обмеженою відповідальністю «Десаж лоджистік Сервіз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Метаком Транс», Приватним підприємством «Новитех», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗерноВа Плюс», Фізичною особою-піприємцем ОСОБА_2, Товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Стеллар») укладено відповідні договори (т. 13 а.с. 214-246).

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копії первинних документів: заявки на перевезення (т. 3, 5), товарно-транспортні накладні (т. 7 а.с. 1-127, т. 7-12), копії трудових договорів з найманими особами (т. 13 а.с. 201-205), податкові накладні (т. 13-14), копії договорів позички на транспортні засоби (т. 15 а.с. 184-208, т. 16 а.с. 47-48), копії техпаспортів на транспортні засоби (т. 15 а.с. 209), виписки по паливним карткам (т. 16 а.с. 3-46), виписками по банківських рахунках із відповідним призначенням платежу (т. 1 а.с. 288), а також чеки (т. 2) та ін.

Верховний Суд погоджується с висновками суду апеляційної інстанцій про те, що відсутність маршрутних листів, журналів реєстрації поїздок не є беззаперечною підставою неможливості підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів та недоведеності використання запчастин у господарській діяльності позивача, адже для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Зазначені відповідачем та судом першої інстанції документи не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248) до складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) палива й енергії. Факт придбання палива матеріалами справи підтверджено та неоспорюється відповідачем. Використання палива обумовлене характером здійснення підприємницької діяльності та підтверджується виписками з паливних карток (а.с. 220 т. 15). Таке використання палива обумовлено умовами договорів, оскільки відповідно до їх змісту Замовник замовляє, а Експедитор зобов'язується надати послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, який знаходиться в належному технічному стані в межах України.

Таким чином, використання придбаного палива здійснювалося відповідно до умов договорів транспортного експедирування, було невід'ємною частиною господарської діяльності позивача, підтверджене первинними документами бухгалтерського обліку у зв'язку з цим правомірно віднесено до витрат при визначенні сум чистого оподаткованого доходу у 2015-2016 роках.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних запчастин.

Неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості придбаних запчастин відповідачем обґрунтовується тим, що первинних документів, які б підтверджували використання автозапчастин у господарській діяльності та які б могли бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта (автотранспорту) до перевірки не надано.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності віднесення будь-яких витрат до складу валових витрат суб'єкта господарювання за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності. При цьому господарські операції, внаслідок яких понесено ці витрати, мають бути фактично здійсненими, підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Визнаючи правомірність дій позивача та підтверджуючи реальність правочинів, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

У матеріалах справи наявні видаткові накладні про купівлю запчастин для транспортних засобів (т. 4 а.с. 1-100, 102-293, т. 6 а.с. 1-172, а.с. 177-194, т. 7 а.с. 128-179; 182-213, 217-298), акти виконаних робіт з установки таких запчастин (у тих випадках, коли вони установлювалися на СТО) (т. 6 а.с. 175-176, т. 7 а.с. 180-182, 214), чеки, акти списання запасних частин (т. 16 а.с. 49-56) та ін. В актах списання запасних частин зазначено яка, запасна частина була встановлена на транспортний засіб з відповідним номерним знаком.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) запчастини на транспортні засоби відносяться до запасів, як такі, що утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою. Подальше використання запасів підлягає бухгалтерському обліку та відображенню на балансі суб'єкта господарювання (т. 16 а.с. 57-61).

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що витрати для цілей визначення сум чистого оподаткованого доходу у 2015-2016 роках, а також об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд зазначає, що інша частина доводів касаційної скарги стосується порушень, які є похідними від тих, оцінка яким надана судом вище в межах двох груп правовідносин. Враховуючи попередні висновки колегії суддів про безпідставність касаційних доводів щодо віднесення до складу валових витрат вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів та придбаних запчастин, доводи податкового органу в іншій частині касаційної скарги є неприйнятними.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровський області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року у справі №804/2731/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко