Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2019 року у справі №826/3901/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №826/3901/16

адміністративне провадження №К/9901/30372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/3901/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бабенка К. А., суддів: Сорочка Є. О., Степанюка А. Г. ),

установив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідачів в частині визнання нікчемною транзакції (операції) від 19 лютого 2015 року з перерахунку коштів в сумі 200
000,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 від юридичної особи ПрАТ "УПСК", що була здійснена з призначення платежу "Позика згідно Договору №53 від 19 лютого 2015 року без ПДВ", відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського рахунку від 19 лютого 2015 року №016-28803-190215.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду безпідставно визнано нікчемною транзакцію (операцію) від 19.02.2015 з перерахунку коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок позивача, а відтак наявні підстави для подання уповноваженою особою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою не доведено наявність підстав для визнання нікчемною транзакцію (операцію) від 19.02.2015 з перерахунку коштів в сумі 200000,00 грн. на поточний (картковий) рахунок позивача, та наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21, 22, частини 1 , 4 , 5 статті 41 Конституції України.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що розгляд даної справи неможливий до набрання законної сили судовим рішенням у справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21, 22, частини 1 , 4 , 5 статті 41 Конституції України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8.20 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що конституційне провадження, у зв'язку з яким зупинено провадження у цій справі, не впливає на можливість розгляду даної справи, а тому не є належною підставою для зупинення провадження.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року.

10.28 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Вищевказана норма передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи у взаємопов'язаному спорі, що розглядається іншим судом.

Як встановлено частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Апеляційним судом встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є чинним та діє на теперішній час.

За приписами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на спірні правовідносини не вплине.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, касаційна скарга підлягає задоволенню, а згадане судове рішення - скасуванню.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За приписами частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції.

З вказаних норм вбачається, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, скасовуючи ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, одночасно передає справу для продовження розгляду.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року апеляційне провадження у справі поновлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича залишено без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року - без змін.

За вказаних обставин відсутні підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

12. Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

ОСОБА_1 за подання касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 1600,00
грн., що підтверджується квитанцією від 20 березня 2017 року.

У касаційній скарзі заявлено вимогу щодо повернення судового збору.

При цьому, оскільки уповноважена особа, яка в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн. підлягають відшкодуванню Фондом.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №826/3901/16 скасувати.

3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій