Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №420/2315/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №420/2315/19

адміністративне провадження №К/9901/22955/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Гусака М. Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (суддя Кравченко М. М. )

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (головуючий суддя - Кравченко К. В.,судді: Джабурія О. В., Вербицька Н. В)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ"

до Київської міської митниці ДФС

про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРЕСТ-ВВ" (надалі також - ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ", позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 2 квітня 2019 року №UA100110/2019/000058/2 та від 3 квітня 2019 року №UA100110/2019/000059/2, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 квітня 2019 року №UA100110/2019/00517 та 3 квітня 2019 року №UA100110/2019/00522.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що під час декларування товару ним було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом.

З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару Митниці надано повний пакет документів, проте вона дійшла помилкового висновку про непідтвердження числового значення митної вартості товару у зв'язку із чим безпідставно прийнято рішення, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 2 квітня 2019 року № UA100110/2019/000058/2 та від 3 квітня 2019 року № UA100110/2019/000059/2; визнано протиправними та скасовано картки відмови Київської міської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 квітня 2019 року № UA100110/2019/00517 та від 3 квітня 2019 року № UA100110/2019/00522.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 квітня 2017 року між ТОВ "Будтрест-ВВ" (Покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №НLF/ВВ - 220417 (надалі - Контракт), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі "Товари народного споживання", відповідно до документів відвантаження, узгодженими та підписаними Сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному Контракті та інвойсах і доповненнях до нього.

Для підтвердження митної вартості товарів за електронними митними деклараціями від 2 квітня 2019 року №UA100110/2019/128298 (UA100110/2019/128335) та від 3 квітня 2019 року №UA100110/2019/128459 (UA100110/2019/128497), а саме - "мотоблок 2-х колісний з дизельним двигуном.." та "плуги навісні відвальні для обробки ґрунту..", країна виробництва - CN, торговельна марка - FORTE, виробник - SHANDONG LUWEI AGRICULTURE EQUIPMENT CO., LTD, CHINA, ТОВ "Будтрест-ВВ" надіслано до Митниці наступні документи:

- пакувальні листи від 2 квітня 2019 року HLF/BB-190102/1 та від 3 квітня 2019 року HLF/BB-190101/1;

- рахунок фактура (інвойс) від 17 січня 2019 року HLF/BB-190102 та від 11 січня 2019 року HLF/BB-190101;

- коносаменти (Bill of Lading) від 17 січня 2019 року № 4352-0177-812.034 та від 11 січня 2019 року 4352-0177-812.027 від 11.01.2019 року;

- копії автотранспортних накладних від 27 березня 2019 року №176/1, №176/2, №179/1, №179/2, №179/3, №179/4;

- декларації про походження товару - HLF/BB-100102 від 17.01.2019 року та HLF/BB-190101 від 11.01.2019 року;

- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару від 28 грудня 2018 року та від 3 січня 2019 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 22 квітня 2017 року HLF/BB-220417, доповнення до договору (контракту) №0418 від 20 квітня 2018 року, від 16 жовтня 2018 року №161018, від 20 червня 2018 року №2006, від 20 вересня 2018 року №8;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 29 липня 2019 року №27-03-5/19, від 2 квітня 2019 року №02-04/19; довіреність від 15 липня 2018 року №6, лист від 2 квітня 2019 року;

- копія митної декларації країни відправлення від 17 січня 2019 року №530420190045482548 та від 11 січня 2019 року №530420190045482519.

Митну вартість вказаних товарів позивачем визначено за основним методом, тобто за ціною договору (контракту).

2 квітня 2019 року відповідачем прийнято картку відмови №UA100110/2019/00517, а 3 квітня 2019 року картку відмови №UA100110/2019/00522, якими відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, за наслідками чого були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 2 квітня 2019 року №UA100110/2019/000058/2 та від 3 квітня 2019 року №UA100110/2019/000059/2 в сторону збільшення митної вартості із застосуванням резервного методу.

Фактичною підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки відповідача про те, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товарів документи містили розбіжності, а саме:

- в інвойсі зазначено, що умови поставки - "СРТ Київ", а в пакувальному листі - "СРТ Чорноморськ";

- на підставі поданих документів неможливо виокремити вартість палет, тари, упаковки та маркування;

- документ, наданий як прайс-лист, отриманий від продавця, а не від виробника товарів;

- в цінових довідках вартість товарів, які оцінювались та коригувались, зазначена без умов поставки товарів, що унеможливлює співставлення цінової інформації з даними довідки та вартості задекларованих товарів;

- в інвойсі, пакувальному листі та прайс-листі відсутні підписи директора компанії-нерезидента продавця.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, Митниця зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка сплачена за товар.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій надали оцінку наявним у матеріалах справи документам з дотриманням положень процесуального законодавства та дійшли обґрунтованого висновку про підтвердження позивачем митної вартості товарів, а розбіжності, які містили деякі із них, усунуті та жодним чином не можуть вплинути на митну вартість товару.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статі 257 Митного кодексу України електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, яка використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод.

Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями пункту 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частиною 2 статті 54 Митного кодексу України.

За правилами частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частини 1 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту положень розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Аналіз такого правого регулювання дає підстави зробити висновок, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Роблячи висновок про те, що надані позивачем для митного оформлення на підтвердження митної вартості товарів документи містили розбіжності і не підтверджують числових складових товару, що ввозився на митну територію України на підставі митних декларацій квітня 2019 року №UA100110/2019/128298 (UA100110/2019/128335) та від 3 квітня 2019 року №UA100110/2019/128459 (UA100110/2019/128497), відповідач залишив поза увагою таке.

Наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Відтак, наявність розбіжностей в інвойсі та пакувальному листі щодо умов поставки товару не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки за змістом листів продавця - компанії HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (том 1, а. с.85,88) при видачі пакувальних листів щодо товарів, які направлені ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ", в зв'язку з технічною помилкою була вказана невірна інформація в графі "умови поставки" СРТ-Чорноморськ, вірним необхідно вважати СРТ-Київ.

Відповідачем не доведено, що зазначені недоліки змісту пакувальних листів вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Митний орган, ухвалюючи оскаржувані акти індивідуальної дії, вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, мають бути окремо включені до складу митної вартості товару, однак, за умовами поставки та за змістом пред'явлених позивачем до декларування документів витрати на пакування товару включені до його вартості, що відповідає пункту 6.3 Контракту та розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, які введені в дію з 1 січня 2000 року.

Отже, за умовами поставки CPT пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а надані позивачем документи підтверджують той факт, що узгоджена сторонами Контракту ціна товару включає в себе також і вартість упаковки товару, і окремо ця вартість не визначається, а тому є безпідставним послання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного позивачем товару.

Також суди попередніх інстанцій з дотриманням положень чинного законодавства обґрунтовано вважали помилковими твердження відповідача про те, що прайси-листи отримані від продавця, а не від виробника товарів, і в них відсутні умови поставки товару, зважаючи на таке.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-лист виробника, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема можна й віднести прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.

Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхили, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції з дотриманням вимог процесуального законодавства дійшли висновку про необхідність визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та карток відмови Київської міської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

М. Б. Гусак