Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.04.2019 року у справі №808/514/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 808/514/17

адміністративне провадження № К/9901/20543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2017 (у складі головуючого судді Семененко М. О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
14.09.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Іванова С. М., суддів:

Чередниченка В. Є., Ясенової Т. І.) у справі №808/514/17 за позовом Токмацького районного суду Запорізької області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

В лютому 2017 року Токмацький районний суд Запорізької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - ГУ Держпраці у Запорізькій області), уточнивши який, просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 39 від 30.01.2017 про накладення штрафу та припис від 28.12.2016 № 08-11-0022/0646.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис ГУ Держпраці у Запорізькій області від
28.12.2016 № 08-11-0022/0646.

Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.01.2017 № 39.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн присуджено на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року в частині присудження судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн на користь Токмацького районного суду Запорізької області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн присуджено на користь Токмацького районного суду Запорізької області з Державного бюджету України.

В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу.

Так, відповідач зазначає, що підставами для проведення позапланової перевірки позивача у період з 23.12.2016 по 28.12.2016 стали заяви ОСОБА_1 від 25.11.2016 та від 09.12.2016. Під час проведення перевірки відповідачем в повному обсязі було дотримано вимоги чинного законодавства, при цьому позивач не скористався правом недопуску перевіряючих, чим фактично визнав наявність підстав та відповідних документів для проведення перевірки. По суті встановлених внаслідок перевірки порушень зазначено, що позивачем не спростовано факт свідомого ненадання судді ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за робочий рік з
12.06.2013 по 11.06.2014 у повному обсязі, законних підстав для відмови у використанні 2 днів щорічної відпустки не було, чим порушено приписи ст. 10 Закону України "Про відпустки".

Крім того, відповідач вказує на помилковість висновків судів щодо стягнення з нього судового збору, оскільки відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" він звільнений від його сплати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 05.12.2016 (вх. № У-955 від 09.12.2016) суддя Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Запорізькій області із заявою, в якій вказував на порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства України, яке виявилось у залученні його, інваліда ІІІ групи, до роботи у нічний час без його згоди.

У зв'язку з отриманням від судді ОСОБА_1 заяв про порушення Токмацьким районним судом Запорізької області вимог трудового законодавства ГУ Держпраці у Запорізькій області направлено до Державної служби України з питань праці запит про надання згоди на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду.

Листом від 14.12.2016 № 12429/4.3/4.2-ДП-16 Державна служба України з питань праці надала згоду на проведення позапланової перевірки Токмацького районного суду Запорізької області.

Наказом заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області від 19.12.2016 №1753 "Про проведення перевірки" наказано провести перевірку Токмацького районного суду, на підставі звернення ОСОБА_1 від 09.12.2016 № У-995 у термін до
28.12.2016.

28 грудня 2016 року інспекторами ГУ Держпраці у Запорізькій області, на підставі наказу від 19.12.2016 № 1753 та направлення на проведення перевірки від
23.12.2016 № 1293, проведено позапланову перевірку Токмацького районного суду, за результатами якої складено акт № 08-11-0022/1257.

У висновках, викладених за результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем зазначено про те, що перевіркою за скаргами судді Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 від 25.11.2016 та від 05.12.2016 встановлено, що станом на 28.12.2016 голова Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 порушує законодавство про відпустки, а саме: за скаргою ОСОБА_1 від 25.11.2016 встановлено, що суддею Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_1 27.07.2015 було повідомлено про те, що йому призначено обстеження в медичному закладі м. Київ з 29 по 31 липня 2015 року та надано проїзні квитки. Наказом голови суду № 43-в від 27.07.2015 ОСОБА_1 надано невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 2 календарні дні з 30 по 31 липня 2015 року за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014. Однак, наказом голови суду № 44-в від 27.07.2015 скасовано наказ 43-в від 27.07.2015 року у зв'язку з тим, що надання ОСОБА_1 невикористаної частини оплачуваної відпустки за робочий рік з 12.06.2013 по 11.06.2014 неможливе, оскільки невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Також в акті перевірки вказано на те, що за заявою судді ОСОБА_1 від 29.09.2015 видано наказ голови суду № 57 від 15.10.2015 "Про виплату компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки" у кількості 2 робочих дні, яку згідно розрахункового листа про нарахування з/плати за жовтень 2015 року суддею ОСОБА_1 отримано.

За вказаних обставин, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" в частині ненадання інваліду щорічної відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час.

У висновках акту перевірки вказано й те, що на момент проведення перевірки порушення статті 10 Закону України "Про відпустки" усунено шляхом виплати компенсації за невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеної перевірки ГУ Держпраці не встановлено порушень, на наявність яких суддя ОСОБА_1 посилався в заяві від 05.12.2016 (вх. № У-55 від 09.12.2016), а саме: не підтверджено порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині залучення судді ОСОБА_1 до участі у нічних чергуваннях.

28 грудня 2016 року головним державним інспектором з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів складено припис № 08-11-0022/0646, яким позивачу приписано вжити заходи щодо недопущення в подальшому порушення ст. 10 Порядку надання щорічних відпусток, Закону України "Про відпустки" в частині того, що "Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: інвалідам", та встановлено строк для виконання припису до 28.01.2017.

30 січня 2017 року посадовою особою відповідача прийнято постанову про накладення штрафу № 39, якою за порушення позивачем вимог статті 10 Закону України "Про відпустки" на останнього накладено штраф у розмірі 1600,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача - протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, що не охоплювались предметом перевірки, визначеним наказом № 1753 від 19.12.2016.

При цьому в ході судового розгляду судами попередніх інстанції встановлено, що з приводу факту ненадання основної щорічної відпустки за період з 12.06.2013 по
11.06.2014 вже проводилась перевірка додержання законодавства про працю та повідомлено суддю ОСОБА_1 про відсутність відповідних порушень. З огляду на вказане спірна перевірка фактично була проведена безпідставно, що свідчить про незаконність останньої, а тому оскаржувані постанова та припис підлягають скасуванню.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи (пункт 3 Положення № 96).

Відповідно до пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96).

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі - Порядок №390).

Згідно з пунктом 1 Порядку №390 цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованоюЗаконом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 "Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Згідно з пунктом 3 Порядку №390 інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Пункт 7 Порядку №390 визначає, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Проте, суди попередніх інстанцій обґрунтовуючи висновок про неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки тим, що під час перевірки контролюючим органом було перевірено обставини та факти, що не охоплювались предметом перевірки, визначеним наказом № 1753 від 19.12.2016, застосували положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877). Однак, відповідно до положень статті 2 Закону №877 (в редакції від 01.09.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Викладене свідчить про помилковість застосування судами попередніх інстанцій положень Закону №877, а також вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції у зв'язку з цим належним чином не перевірили та не надали оцінки тому, чи були позивачем допущені порушення трудового законодавства, про які зазначено в акті перевірки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року скасувати.

Справу №808/514/17 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук