Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.07.2020 року у справі №820/3975/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2020 року

Київ

справа №820/3975/16

касаційне провадження №К/9901/28396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 (суддя Самойлова В. В. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 (судді: Курило Л. В., Присяжнюк О. В., Русанова В. Б. ) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання дій незаконними та про визнання відсутності компетенції,

УСТАНОВИЛ:

ПАТ "Турбоатом" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати незаконними дії СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС по нарахуванню ПАТ "Турбоатом" пені на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік; визнати відсутність у СДПІ у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС компетенції (повноважень) на нарахування ПАТ "Турбоатом" пені на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС немає компетенції (повноваження) на нарахування пені, вимога про сплату якої викладена в листі-повідомленні від 22.07.2016 № 4914/10/28-09-40-26, оскільки не є органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, якому відповідно до статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" дозволено нараховувати пеню на несвоєчасно сплачену суму дивідендів на державну частку. Відповідно до пункту 23 Положення про державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, ДФС має право стягувати тільки пеню з установ банків та інших фінансово-кредитних установ за несвоєчасне виконання ними рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та інших платежів. Окрім того, СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС не мала правових підстав для нарахування пені, оскільки ПАТ "Турбоатом" до 01.07.2016 сплатило до Державного бюджету України частину чистого прибутку, яка дорівнює сумі дивідендів, розрахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 228 (75 %) та з врахуванням державної частки 75,22 % у статутному капіталі ПАТ "Турбоатом" в сумі 921166896,83 грн.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС у письмових запереченнях проти позову зазначає, що зміст листа - повідомлення не породжує для позивача обов'язкових юридичних наслідків. Судження контролюючого органу про те, що підприємство не повністю сплатило частину чистого прибутку є суб'єктивними висновками, зазначення яких не суперечить чинному законодавству. Викладені у листі-повідомленні твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень чи дій, що будуть ґрунтуватися на таких висновках. Лист контролюючого органу не є рішенням у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено в межах статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є актом, що породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06.09.2016 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС зі складання листа-повідомлення від 22.07.2016 № 4914/10/28-09-40-26 щодо нарахування ПАТ "Турбоатом" на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік пені за період з 01.07.2016 по 21.07.2016 в сумі 5760374,59 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ПАТ "Турбоатом" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00
грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.11.2016 залишив без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016.

СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що лист контролюючого органу не є рішенням у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яке може бути оскаржено в межах статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є актом, що породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Інформація, надана позивачу у листі від 25.07.2016 № 4909/10/28-09-40-16, не порушує законних інтересів позивача, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Верховний Суд ухвалою від 06.02.2020 призначив справу до касаційного розгляду в спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 07.07.2020.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

ПАТ "Турбоатом" є акціонерним товариством з державною часткою в статутному капіталі. Згідно з інформаційною довідкою Національного депозитарію України від
21.03.2016 № 108234 Держава Україна в особі Фонду державного майна України володіє корпоративними правами ПАТ "Турбоатом" у розмірі 75,22 % акцій.

Відповідач склав лист-повідомлення від 22.07.2016 № 4914/10/28-09-40-26, в якому, з посиланням на статтю 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", повідомив ПАТ "Турбоатом", що за період з 01.07.2016 по
21.07.2016 сума нарахованої пені на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік становить 5760374,59 грн. Відповідач виходив із того, що пеня підлягає нарахуванню та сплаті, оскільки позивач не сплатив до Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації 21010100 частину чистого прибутку за 2015 рік в сумі 303396353,17 грн.

Визнаючи протиправними дії СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС щодо складання листа-повідомлення від
22.07.2016 № 4914/10/28-09-40-26, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування позивачу пені, передбаченої в абзаці 8 частини 5 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", оскільки відповідно до статті 129 Податкового кодексу України фіскальний орган нараховує пеню тільки на податковий борг, яким не є дивіденди на державну частку, які сплачуються господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави. Лист-повідомлення про нарахування пені є неправомірним, оскільки не передбачений чинним законодавством. Позивач до
01.07.2016 повністю перерахував на користь держави частину чистого прибутку у виді дивідендів в сумі 921166896,83 грн та не допустив прострочення розрахунків з Державним бюджетом України за 2015 рік. У частині відмови в задоволенні позову суд виходив із того, що визнання протиправними дій відповідача щодо складання листа-повідомлення є достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка була прийнята відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Державну податкову службу зобов'язано: разом з Державною фінансовою інспекцією здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу); інформувати Міністерство фінансів щомісяця до 10 числа про обсяги надходження до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) окремо за кожним державним унітарним підприємством або об'єднанням у розрізі регіонів та органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності.

Зазначене узгоджується з вимогами податкового законодавства України та Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи із системного аналізу Податкового кодексу України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138 "Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями", Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, Верховний Суд приходить до висновку, що територіальні органи Державної фіскальної служби здійснюють контроль за діяльністю об'єктів державної власності щодо повноти і своєчасності сплати податків, зборів та інших платежів, а також за дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу).

За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до Статтею 74 Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Листування з платниками податків є необхідною умовою взаємодії державних контролюючих органів з платниками податків. Статтею 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлюється порядок такої взаємодії через листування, тобто направлення платнику податків певного інформаційного повідомлення.

Зокрема, пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розширено можливості платників податків та контролюючих органів щодо здійснення листування в електронній формі. Так, з тими платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з органами державної податкової служби може здійснюватися засобами електронного зв'язку з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Даною нормою було закріплено право контролюючого органу направляти на визначену електронну адресу платника податків відповідні податкові повідомлення, листи тощо.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 16 Закону України "Про інформацію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Отже, дії СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС щодо листування, надіслання інформаційного листа узгоджуються з вимогами чинного законодавства, відповідають повноваженням та компетенції, визначеній контролюючому органу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності).

Отже, обов'язковою ознакою дій, рішень (в тому числі і актів) чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що певна інформація та пропозиція щодо вчинення певних дій, зазначена у листі податкового органу в процесі здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), сама по собі не породжує правових наслідків для позивача, такий лист не порушує прав та охоронюваних законом інтересів останнього. Наявність інформації у листі та сам факт його існування не створює жодних перешкод для діяльності платника податку та не є обов'язковим для виконання.

За таких обставин, дії контролюючого органу стосовно внесення до листа інформації, отриманої внаслідок проведення заходів контролю за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), та направлення такого листа платнику податків є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків. Зазначені дії самі по собі не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Водночас судження контролюючого органу, зазначені у листі, є лише висновками контролюючого органу, зазначення яких в листі не суперечить чинному законодавству. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору, пов'язаного із законністю рішень чи дій, в основу яких покладені згадувані висновки, і які породжуватимуть для позивача правові наслідки у вигляді реальної зміни або припинення його прав і породжуватимуть для нього обов'язкові юридичні наслідки, або ж у спорі щодо стягнення на користь держави спірної суми пені.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними дій СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС по нарахуванню ПАТ "Турбоатом" пені на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасуванню із прийняттям нової постанови в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 344,349,350,351,355,356,359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС по нарахуванню Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" пені на зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2015 рік з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від
06.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
16.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

В. В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду