Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №823/1969/17

адміністративне провадження №К/9901/48269/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у складі судді Паламаря П.Г. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у складі суддів Губської Л.В., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В. у справі № 823/1969/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МГК-Черкаси» до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МГК-Черкаси» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 18 вересня 2017 року №0004971401, №0004961401, №0015931301, №0015951301, з мотивів безпідставності їх прийняття податковим органом.

09 січня 2018 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, адміністративний позов Товариства задоволений частково, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 18 вересня 2017 року №0004971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням у сумі 461 717 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 814 грн. В решті адміністративного позову відмовлено.

18 квітня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій податковий орган посилається на невірну оцінку обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.3.1, 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, пунктів 8, 14 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509), в порушення яких Товариством завищено собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2015 рік на суму 2 631 611 грн. У чому полягає неправильне застосування судами наведених норм матеріального права заявник касаційної скарги не зазначає.

Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та відмовити позивачеві в задоволені адміністративного позову повністю.

Відтак, предметом касаційного перегляду з огляду на межі перегляду встановлені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України є правомірність збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

19 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №823/1969/17 із Черкаського окружного адміністративного суду.

10 травня 2018 року позивачем наданий відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

03 травня 2018 року справа № 823/1969/17 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку попереднього судового засідання відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом впродовж липня - серпня 2017 року проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, результати якого викладені в акті перевірки від 01 вересня 2017 року №348/23-00-14-0107/37106104 (далі - акт перевірки).

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки керівником податкового органу 18 вересня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0004971401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковим зобов'язанням 461717 грн, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, статті 134, підпунктів 138.3.1, 138.3.3 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, пунктів 8, 14 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, пункту 15 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід». Штрафні фінансові санкції у сумі 814 грн. застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу про заниження податку на прибуток Товариством обумовлений завищенням собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2015 рік на суму 2 631 611 грн. Порушення за позицією відповідача полягає у віднесені до витрат вартості списаних матеріалів, які використанні під час проведення на його думку капітального ремонту реконструйованих та модернізованих об'єктів (виробничого корпусу дільниці металообробки), що підтверджується актами списання матеріалів та актом здачі-прийняття робіт від 31 грудня 2015 року.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій аналізуючи всі документи пов'язанні із проведенням робіт Товариством встановили, що характер проведеного ремонту повністю відповідає вимогам пункту 15 Положенням (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 травня 2000 року за №288/4509), є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин як джерело права.

За положеннями цього пункту витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включається до складу валових витрат.

Відтак, встановлення судами попередніх інстанцій виконання робіт, які підтверджуються актом здачі-прийняття робіт та не належать до складових капітального ремонту, відсутність складу правопорушення встановленого актом перевірки унеможливлює прийняття позиції податкового органу про списання матеріалів під час проведення капітального ремонту і, як наслідок, завищення собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До яких, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, належать Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4285), є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню, як джерело права відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи віднесення витрат податковий орган виходив із того, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що за загальним правилом цілком узгоджується із положеннями пункту 14 Стандарту 7.

Разом із тим, реалізація положення цього пункту можлива після закінчення реконструкції (у межах спірних відносин) та належного оформлення цього юридичного факту.

Податкове правопорушення, на думку податкового органу, полягає у віднесенні позивачем вартості будівельних матеріалів задіяних в реконструкції цеху до складу витрат, які безпосередньо впливають на визначення об'єкта оподаткування. При цьому віднесення вартості придбаних будівельних матеріалів податковим органом не доведено. Позивач у відзиві вказав на те, що до собівартості товару (виробничої) вартість будівельних матеріалів не віднесена, що спростовує висновок податкового органу про включення сум вартості будівельних матеріалів до витрат. Під час перевірки дослідження рахунку 26 «Готова продукція» не здійснювалось.

Сам факт порушення відображення операцій в бухгалтерського обліку та нормативне закріплення підстав збільшення вартості основних засобів не доводить склад податкового правопорушення щодо завищення витрат, як одного із елементів визначення бази оподаткування податком на прибуток.

Суд не приймає посилання податкового органу на Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 823/1969/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер