Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №753/10862/16

адміністративне провадження №К/9901/15314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м.Києва в складі судді Даниленко В.В. від 17.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 01.08.2017 у справі №753/10862/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду Українив м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, врученого 11.12.2015 та 14.12.2015 в частині пропуску трудового стажу і заробітної плати за фактично відпрацьований час; визнання незаконними дій та бездіяльності Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду країни в м. Києві Ковальчук Т.О. у незаконному блокуванні прав позивача при призначенні йому пенсії за віком та розгляді його звернень з цього приводу. Просив зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити запити до Професійної спілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України про місячну заробітну плату директорів будівельно-монтажних організацій за звітні періоди (місяці) починаючи з 1992 року по травень 2015 року; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити запити про трудовий стаж і заробітну плату до роботодавців в Республіці Білорусь і Російської Федерації; зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві донарахувати йому пенсію за пропущені періоди його трудової діяльності, а саме: за роботу майстром в РБУ-2 Партизанського району міста Мінська з 01.05.1985 по 09.01.1986; за роботу майстром РБУ-15 Московського району міста Мінська з 24.01.1986 по 26.11.1986; за роботу з 08.01.1987 по 07.12.1987 на посаді майстра РБУ-4 треста «Стройбитремонт» в місті Мінську; за роботу з 12.04.1995 по 18.09.1996 у фірмі «Орбіта» ЗАО «Моспромстрой» міста Москви; за роботу з 01.08.1991 по 05.05.2005 в Кооперативі «Опутник» Радянського (Советського) району міста Мінська, ТОВ «Блок-стандарт» Фрунзенського району міста Мінська, ПП «Блонський і К» Жовтневого (Октябрського) району міста Мінська і СМЧУП «Стройкуб» Жовтневого району міста Мінська з врахуванням середньої заробітної плати директорів будівельно-монтажних підприємств України за звітні періоди (місяці), починаючи з січня 1992 року по травень 2005 року по відповіді галузевої профспілки; за роботу з 01.08.2008 по 30.11.2008 на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2», розташованому в Дніпровському районі м. Києва; за роботу з 28.04.2009 по 31.12.2009 на посаді заступника БМУ-4 ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2»; за вимушений прогул по вині «Трест Київпідземшляхбуд-2»; відшкодувати солідарно з коштів Державного бюджету з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень та визнати відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень у заступника начальника Дарницького відділення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Ковальчук Тамари Олександрівни.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд. Зазначає, що при обрахуванні розміру пенсії відповідачем безпідставно не враховано періоди роботи на підприємствах Білорусі як до, так і після 1991 року. Крім того, вимагає постановити окремі ухвали щодо суддів та працівників Дарницького районного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 28 травня 2015 року звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 28.05.2015 № 332/б-313 управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва повідомлено ОСОБА_2 про право на пенсію з 21.07.2015 та про перелік необхідних для призначення пенсії документів.

На підставі заяви позивача від 26.06.2015 управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва у липні 2015 року направлені запити до підприємств Республіки Білорусь та Російської Федерації щодо підтвердження певних періодів роботи особи.

З 21.07.2015 ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 33 роки 3 місяці 21 день, в тому числі, зараховано періоди роботи з 01.05.1985 по 09.01.1986, з 24.01.1986 по 26.11.1986, з 12.04.1995 по 18.09.1996, з 01.08.1991 по 05.05.2005, які оскаржуються позивачем.

Період роботи з 08 січня 1987 року по 07 грудня 1987 року не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт роботи в цей період. Крім того, на запит управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва надійшла відповідь з ВАТ «Мінськрембуд», відповідно до якої відомості про роботу позивача з 08 січня 1987 року по 07 грудня 1987 року в РСУ-4 треста «Стройбитремонт» відсутні.

Періоди роботи з 01.08.2008 по 30.11.2008 та з 28.04.2009 по 31.12.2009 не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю даних про сплату страхових внесків за цей період.

Заробітна плата для обчислення пенсії визначена за періоди роботи з 01.05.1980 по 30.04.1985 та за даними системи персоніфікованого обліку за період роботи на території України з 01.11.2006 по 30.04.2009, з 01.01.2010 по 31.07.2011, з 01.05.2014 по 25.12.2014, з 27.01.2015 по 25.06.2015.

Заробіток за період роботи на території Республіки Білорусь після 01 січня 1991 року не враховано, оскільки це суперечить Угоді між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного законодавства від 22 листопада 1996 року.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

З 01.01.2004 року обчислення пенсій за віком здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До 01.07.2000 трудовий стаж зараховується відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до статті 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність неврахування до стажу періоду роботи позивача з 08.01.1987 по 07.12.1987 через відсутність підтверджуючих документів та з 01.08.2008 по 30.11.2008, з 28.04.2009 по 31.12.2009 у зв'язку з несплатою страхових внесків за цей період.

Заробітна плата визначається відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), а саме: для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

При цьому, статтею 7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного законодавства від 22 листопада 1996 року визначено, що громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.

Громадянам, у яких відсутній мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії, розмір пенсії визначається із середнього заробітку працівника відповідної професії та кваліфікації в Договірній Стороні переселення, аналогічній його останній професії та кваліфікації на території Договірної Сторони попереднього постійного проживання на час призначення пенсії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав мінімальний необхідний стаж для призначення пенсії і працював на території України, тому колегія суддів погоджується із висновками про правомірність дій управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо неврахування заробітку позивача за роботу на території Республіки Білорусь з 01.07.2000 та відсутність підстав для визначення заробітної плати за відповідною професією та кваліфікацією.

Покладення на відповідача зобов'язання направити запити до підприємств, розташованих на території Російської Федерації та Республіки Білорусь, про підтвердження періодів роботи, є безпідставним, оскільки на підставі зібраних судами доказів встановлено, що органами Пенсійного фонду України такі дії вчинено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій рішення прийнятті відповідно до вимог законодавства України, тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Крім того, колегія зазначає, що оскільки відповідно до частини 4 статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому вимога позивача про постановлення окремих ухвал щодо суддів та працівників Дарницького районного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду