Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 234/14460/17

адміністративне провадження № К/9901/177/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 18.10.2017р. (суддя - Фоміна Ю.В,) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р. (судді - Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарська М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй пенсії з березня 2016 року та зобов'язати відповідача поновити нарахування і виплату їй пенсії, та виплатити заборгованість за період починаючи з березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, як внутрішньо переміщена особа. З 01.03.2016р. їй припинено виплату пенсії. Посилається на те, що відповідачем порушено її законне конституційне право на пенсію. Вважає, що постанова Кабінету Міністрів України 07.11.2014р. №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» відноситься до підзаконного нормативно-правового акту та не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 18.10.2017р., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу.

Зобов'язано відповідача поновити нарахування і виплату пенсії позивачу починаючи з 01.03.2016р.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що з 01.03.2016р. виплата пенсії позивачу була призупинена у зв'язку із проведенням Пенсійним фондом України перевірки бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства, яка проводилась за дорученням Міністерства соціальної політики України щодо підтвердження факту проживання внутрішньо переміщених осіб на підконтрольній Україні території, а тому під час перевірки виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам тимчасово призупиняється.

Крім того, відповідач посилається на те, що з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 поновлення виплати пенсії органами Пенсійного фонду України приймається на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. При цьому жодного рішення про відмову в поновленні виплати пенсії не приймалось.

Відповідач посилається також на те, що для поновлення виплати пенсії позивач повинна звернутись особисто в органи Пенсійного фонду за місцем реєстрації в якості переселенця, надати оригінали документів, що підтверджують їх особистість, та підтвердити своє проживання на підконтрольній Україні території.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію по втраті годувальника.

Згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області від 09.09.2015р. №1426/53433 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Макіївка Донецької області до міста Краматорська Донецької області.

З 01.03.2016р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.

Судами встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалося.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення вимог Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення, за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суди виходили з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому посилання на нього з боку відповідача є протиправним.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що Пенсійним фондом України проводилась перевірка бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим виплата позивачу пенсії було призупинено, також є безпідставним, оскільки така перевірка не є належною підставою для припинення пенсії відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, виходячи із правової та соціальної природи пенсій, право особи на одержання призначеної їй пенсії не може залежити або пов'язуватися із проведенням подібних перевірок органами Пенсійного фонду та відповідно тимчасово призупинятись до з'ясування.

Крім того, у своїх рішенням Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами, пенсія є єдиним джерелом для існування пенсіонера, а забезпечення її виплати у належному розмірі та строки є обов'язком держави, гарантованого особі Конституцією України. До того ж жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 18.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук