Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року

Київ

справа №820/5534/16

провадження №К/9901/15742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5534/16

за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Панченко О. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - П'янової Я. В., суддів: Зеленського В. В., Чалого І. С.,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - УДМС України в Херсонській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області), в якому просив:

скасувати рішення УМВС України в Херсонській області від 16 жовтня 2006 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене постановою;

зобов'язати УДМС України в Херсонській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначає, що він є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам. Внаслідок прибуття в Україну у 1991 році керівництвом ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення щодо надання позивачу дозволу на імміграцію.

Однак, 16 жовтня 2006 року начальником ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення, яким скасовано громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", про що УДМС України у Херсонській області внесено відповідний запис до інформаційної бази даних.

Вважаючи наведене рішення протиправним, ОСОБА_2 звернувсь до суду з вимогою про його скасування та зобов'язання внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Скасовано рішення УМВС України в Херсонській області від 16 жовтня 2006 року про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оформлене постановою.

Зобов'язано УДМС України в Херсонській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У касаційній скарзі УДМС України в Херсонській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

В мотивування касаційної скарги вказує, що на момент звернення позивача із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, а саме 20 липня 2004 року, нормами законодавства не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання в Україні на підставі дозволу на імміграцію відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", а відтак оскаржуване рішення, яким скасовано дозвіл позивача на імміграцію в України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку ВГІРФО ГУМВС України в Херсонській області від 18 серпня 2004 року громадянин В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну в 1991 році на роботу згідно з Міжнародною угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02 квітня 1981 року.

У період з 27 березня 1991 року по 15 липня 1992 року працював на Каховському заводі залізобетонних виробів. Після закінчення строку Міжнародної угоди позивач залишився проживати в місті Херсон у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи наведені обставини, ВГІРФО УМВС в Херсонській області оформлено та видано позивачу посвідку на проживання серії НОМЕР_1 від 18 серпня 2004 року, в якій відображено місце реєстрації громадянина Вєтнаму ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 із зазначенням терміну дії "безстроково".

У вересні 2004 році позивач переїхав на постійне місце проживання до міста Харкова, у зв'язку з чим його знято з належної реєстрації та зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

16 жовтня 2006 року ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення у вигляді постанови про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 травня 2008 року у справі № 2о-123/08 задоволено заяву громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України з 1991 року та встановлено факт постійного проживання громадянина В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території Україні з 27 березня 1991 року.

З метою отримання громадянства України на підставі вказаного судового рішення, 23 травня 2008 року позивач звернувсь до УМВС України в Херсонській області з відповідною заявою, за результатами розгляду відповідачем прийнято рішення, яким оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України", внаслідок чого ОСОБА_2 видано Дніпровським РВ УМВС України в Херсонській області від 27 червня 2008 року паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2011 року скасовано рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 12 травня 2008 року у справі № 2о-123/08 та прийнято нове, яким у задоволенні заяви громадянина В'єтнаму ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання на території України з 27 березня 1991 року відмовлено.

12 червня 2012 року старшим інспектором з О/Д ВГІРФО УМВС України в Херсонській області підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_2 на підставі рішення Апеляційного суду Херсонської області від 30 червня 2011 року, за результатами розгляду якого 12 червня 2012 року УМВС України в Херсонській області прийнято рішення про скасування рішення УМВС України в Херсонській області від 12 червня 2008 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням стосовно ОСОБА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не наведено жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2.

Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та шістнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання. Підставою для видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у частині шістнадцятій статті 4 цього Закону, є відповідний указ Президента України про припинення громадянства України та заяви таких осіб.

Згідно зі статтею 16 цього Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття рішення про припинення громадянства України залишилися постійно проживати на її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України "Про імміграцію".

Так, визначення імміграції міститься у статті 1 вищевказаного Закону та означає прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза - це позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу надано дозвіл на імміграцію та видано посвідку на постійне проживання безстроково на підставі пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", згідно з яким вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02 квітня 1981 року.

16 жовтня 2006 року начальником ВГІРФО УМВС України в Херсонській області прийнято рішення, яким скасовано громадянину В'єтнаму ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, про що УДМС України у Херсонській області внесено відповідний запис до інформаційної бази даних.

Підставою оскаржуваного рішення від 16 жовтня 2006 року вказано пункт 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію", згідно з яким дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, в інших випадках, передбачених законами України.

Водночас, відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні відділ УГІРФО ГУМВС України в Херсонській області проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, внаслідок чого підстав для відмови в наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявлено та в результаті, надано позивачу посвідку на постійне проживання в Україні, відповідно до вимог Закону України "Про імміграцію".

За приписами статті 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Слід зазначити, що за час перебування позивача на території України відсутні обставини, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію, передбачені пунктами 1 - 5 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання, яка, насамперед, була надана позивачу безстроково, є підроблена чи отримана у непередбаченому законом порядку, відповідачами не надано.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про неправомірність оскаржуваного рішення у зв'язку з відсутністю правових підстав для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україні.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець